Table Of ContentУДК 811.162.1–26«16/18»
Передрієнко В. А.
ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ
МОВИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVI–XVIII СТ.
У статті розглянуто проблеми вивчення слов’яноруської і «простої» мов як окремих систем, роз-
межування їх структури, відбиття цієї структури в текстах другої половини XVI–XVIII ст., під-
креслено важливість дослідження останніх, висвітлення процесу стильового розвитку та вироблен-
ня мовних засобів стилю бароко, ролі «простої мови» у процесі переходу до національної доби.
Ключові слова: мовлення (текст), «проста мова», слов’янська мова, стиль бароко, національна
доба.
Періодові другої половини XVI–XVIII ст. ському патерику), почасти наукових та ін. Осно-
належить особливе місце в історії української лі- ву її визначала структурно відмінна старобол-
тературної мови: з одного боку, він завершує гарська мова. Водночас у ділові, юридичні
тривалу попередню давньо- і староукраїнську документи («Руська правда»), художні твори,
епоху, а з другого – його можна розглядати як літописно-мемуарні (Галицько-Волинський лі-
підготовчий етап мовного переходу до націо- топис) повніше проникали живомовні елементи,
нальної доби. Саме цей період відбиває цілий з початку ХІІ ст. – і в інші тексти, навіть конфе-
комплекс проблем, які так чи так характеризу- сійні. Зокрема, виразно помітними стають укра-
ють історію української мови фактично від за- їнізми в Галицькому євангелії 1144 р., «Слові о
родження літературної форми її існування і май- полку Ігоревім» кінця ХІІ ст., Галицько-Волин-
же до кінця XIX ст. Ті з них, що мають концепту- ському літописі ХІІІ ст. та в інших пам’ятках.
альне значення для вивчення історії української І все ж, до середини XIII ст. непросто віднай-
літературної мови періоду другої половини ти текст з відносно однорідною мовною струк-
XVI–XVIII ст., і є об’єктом уваги у пропонованій турою – лексикою, засобами словотвору, слово-
статті. зміни тощо. Інакше кажучи, в межах того самого
Очевидно, потребує уточнення насамперед тексту були поєднані елементи і церковно-
поняття «староукраїнська літературна мова слов’янської, і живої руської (української) мов,
другої половини XVI – XVIII ст.»: хоча воно причому пропорції поєднання залежали від часу
більш-менш зрозуміле як одиниця в контексті написання пам’ятки, її церковно-релігійного чи
давня – стара – нова літературна мова, тобто світського змісту, освітнього рівня автора та ін.
з погляду періодизації історичного розвитку лі- В. М. Русанівський навіть визначає цю ситуацію
тературної мови, проте адекватно не передає як взаємодію традиційних високого, середнього
типологічної і жанрово-стилістичної структури і низького стилів більш-менш однієї писемної
об’єкта, в ньому відбитого. У дослідницькій мови [1, 12–13].
практиці це поняття набуло двох значень: його Проте вже з кінця XIII ст. відбувається посту-
частіше розуміють як єдність мов слов’яно- повий розподіл текстів не тільки за жанрово-
руської і «простої», рідше – як літературну мо- стилістичними характеристиками, а й за мовною
ву, що ґрунтується переважно на українській структурою. Так, у XIV–XV ст. писемність пере-
живомовній основі. важно церковнослов’янською мовою (україн-
Згадана двозначність об’єктивно випливає з ської редакції) реалізується в пам’ятках конфе-
того факту, що рушійним чинником літературно- сійних, ораторсько-проповідницьких, житійно-
го розвитку мови була історично тривала взаємо- повістевих. Мовою, близькою до живої народної,
дія двох основ – книжної і народної, початок якої пишуться офіційно-ділові грамоти. У другій по-
сягає ще доби Київської Русі. Так, прийнявши ловині XV–XVI ст. на зміну візантійсько-
988 р. християнство і вступивши в нову культур- християнській культурній добі з її ідеологією
ну епоху, Київська Русь запозичила і церковно- теоцентризму настає доба Відродження та ідео-
слов’янську мову – мову багатої писемності, від- логія антропоцентризму. Процес гуманізації
битої у конфесійних творах («Остромирове культури, мистецтва, літератури охопив і літера-
Євангеліє» 1056–1057 рр.), ораторських («Слово турну мову, сприяючи її переходові на основу
о законі і благодаті» Іларіона), житійно- живого народного мовлення. З’являються пере-
повістевих (пізніше зібраних у Києво-Печер- клади українською мовою творів церковно-
© Передрієнко В. А., 2009
72 МАҐІСТЕРІУМ. Випуск 37. Мовознавчі студії
релігійного змісту («Четьї» 1489 р.), навіть кон- вати саме вивченню їх як різних мовних систем,
фесійних («Пересопницького Євангелія» 1556– як двох окремих літературних мов.
1561 рр., «Крехівського Апостола» 1560 р. та Слов’яноруська мова, з типологічного погля-
ін.). У свідомості освічених людей відбувається ду книжно-традиційна, була реалізована у сти-
виразне розрізнення двох мов, що мали назви лях церковно-релігійного спрямування: конфе-
слов’яноруської, а частіше просто слов’янської, сійному, почасти художньому (писаних «висо-
та руської (офіційно – руської посполитої). ким» стилем одах, драмах), ораторських творах,
Перша з них – це українська редакція у житійно-повістевій літературі, науковій та ін.
церковнослов’янської мови, в основі своїй Хоч багато фактів висвітлили П. Житецький,
книжно-традиційна. Друга, руська мова (руська О. Потебня, П. Владимиров та ряд інших дослід-
посполита) ХІV – початку ХVІ ст., близька до ників, проте в цілому її система на сьогодні ще
живої народної, була офіційною діловою мовою не описана, не висвітлено історичний розвиток
Великого князівства Литовського; нею писали цієї системи, зокрема в XIV–XVIII ст. Без сумні-
грамоти, інші ділові документи, почасти – пові- ву, вивчення української редакції слов’яноруської
сті, житія, віршовані твори тощо. З середини мови до кінця XVIII ст. – одне з актуальних за-
ХVІ ст., зазнавши глибшої демократизації, вона вдань української історичної лінгвістики.
під назвою «простої мови» майже неподільно «Проста мова» XVI–XVIII ст., або, за сучас-
панує в діловому стилі (універсалах, актових ною дослідницькою термінологією, староукра-
книгах і документах, збірниках законів тощо), їнська літературна – це своєрідний мовний фе-
широко використовується в художньому (віршах, номен, зародження і розвиток якого зазвичай
піснях, драмах, діалогах, легендах), літописно- пов’язують із поширенням в Україні ідей євро-
мемуарній літературі, учительній («учительних пейського Відродження [5]. Ґрунтовне дослі-
євангеліях»), полемічній, церковних казаннях, дження її започаткував іще П. Г. Житецький
наукових творах та ін. [2, 20–56, 118–125]. Таким [6, 45–137, 177–203], який вказав на відмінність
чином, у кінці XIII – XVI ст. формується значна «простої мови» як від слов’яноруської (слов’яно-
кількість текстів, мовну структуру яких визнача- української), так і живої народної того часу. Він
ло живе українське мовлення. Ці тексти були ди- дослідив величезну кількість староукраїнських
ференційовані у жанрово-стилістичному плані, літературно-писемних пам’яток різних стилів і
тобто пристосовані до використання в істотних жанрів, у тому числі художнього (вірші, драми,
для того часу суспільних сферах. інтермедії), полемічного, ораторсько-проповід-
Увагу саме до тексту зумовлює та обставина, ницького, літописно-мемуарного (літописи Са-
що історик літературної мови принципово по- мовидця, Самійла Величка, Григорія Граб’янки),
новому бачить текст як об’єкт лінгвістичного назвав основні риси фонетики і граматики,
аналізу: якщо з погляду історичної граматики з’ясував особливості стилістичного функціону-
достатньо обмежитися добором у ньому лише вання, почасти дослідив лексичний склад. Саме
деяких свідчень, ізольованих фактів, потрібних з праць П. Житецького починається систематич-
для реконструкції абстрактної щодо конкретно- не і ґрунтовне вивчення історії української літе-
го тексту мовної системи чи окремих її ланок, то ратурної мови як окремої лінгвістичної дисци-
з погляду літературної мови текст має вагу на- пліни, у тому числі «простої мови».
самперед як самодостатня цілісність, як певна Для дослідження пам’яток «простої мови»,
єдність взаємопов’язаних стилістичних і струк- характеристики її внутрішньої структури і
турних характеристик. Інакше кажучи, певний стилістичної диференціації багато зробили
відрізок мовлення підпорядковано в межах тек- П. В. Владимиров, М. І. Петров, В. М. Перетц.
сту таким його найважливішим вимогам, як Так, П. В. Владимиров у ґрунтовній праці «Док-
зв’язність і цілісність [3]. Адже текст, у тому тор Франциск Скорина, його переклади, друко-
числі староукраїнський, являє собою «лінійну вані видання і мова» (1888) дійшов принципово-
послідовність висловлень, об’єднаних у ближчій го висновку, що Ф. Скорина виразно розрізняв
перспективі смисловими і формально-граматич- церковнослов’янську і «руську» мови, які в
ними зв’язками, а в загальнокомпозиційному, ХVІ ст. протиставлялися одна одній; цей висно-
дистантному плані – спільною тематикою і сю- вок ученого має важливе значення і для історії
жетною заданістю» [4, 627]. староукраїнської «простої мови» ХVІ ст.
З викладеного вище випливає, що вивчати М. І. Петров у монографії, що була опублікована
староукраїнську літературну мову другої поло- в «Трудах Киевской Духовной Академии» за
вини XVI–XVIII ст. означає висвітлювати вну- 1909–1911 рр. [7], та в низці інших розвідок до-
трішню структуру і стилістичні параметри двох кладно проаналізував, зокрема з лінгвістичного
мов, які в той час мали назви слов’яноруської мо- погляду, численні віршовані і драматичні
ви, чи просто слов’янської, та «простої мови». пам’ятки «простої мови». Багата на відповідний
На нашу думку, концептуальної ваги треба нада- матеріал спадщина В. М. Перетца – автора
Передрієнко В. А. Проблеми вивчення староукраїнської літературної мови другої половини XVI–XVIII ст. 73
«Історико-літературних досліджень і матеріалів» ру бароко ХVІІ–ХVІІІ ст. і її вплив на розвиток
(1910), «Досліджень і матеріалів з історії старо- виразових засобів літературної мови та роль, яку
винної української літератури ХVІ–ХVІІІ ст.» «проста мова» відіграла у процесі демократиза-
(вип. 1. – 1926 р.; вип. 2.– 1928 р.; вип. 3. – ції і націоналізації літературної мови.
1929 р.; вип. 4. – 1962 р.) та ін.; учений звертав Перша з них знайшла відображення в
увагу на аналіз не тільки літературознавчих, а й пам’ятках другої половини XVI–XVIII ст. не
лінгвістичних особливостей численних джерел, тільки «простої», а й слов’яноруської мови (сло-
добре знав тексти багатої староукраїнської руко- в’яноукраїнської). Стиль бароко (від іспанського
писної і стародрукованої спадщини ХV– barocco «перлина неправильної форми»), відо-
ХVІІІ ст. мий як стиль примирення Відродження з раннім
Новий етап у дослідженні проблем старо- християнством, антроцентризму з теоцентриз-
української літературної мови ХVІ–ХVІІІ ст. за- мом, стає в Україні провідним з кінця XVI ст.
початковує І. Огієнко – автор праць «Українська і триває практично до кінця ХVІІІ ст.: останнім
літературна мова ХVІ ст. і український Крехів- видатним його представником був Григорій Ско-
ський Апостол 1560 року» (1930), «Історія укра- ворода. Цей стиль глибоко позначився на розвит-
їнської літературної мови» (1950, розпочато ро- ку культури, живопису, музики, архітектури, лі-
боту над нею 1918 р.), «Історія українського дру- тератури та ін., набув виразних національних
карства» (1925) та ін., великої кількості статей. особливостей, став навіть певним чинником
І. Огієнко одним із перших ґрунтовно досліджу- формування духовного обличчя людини (так
вав мову української ораторсько-проповідницької зване козацьке бароко). Культура бароко яскраво
прози другої половини ХVІІ ст. (Іоаникія Галя- виявилася в різних стилях і жанрах XVII–
товського, Антонія Радивиловського та ін.). XVIII ст., зокрема в поезії, церковних казаннях,
Об’єктом його уваги були проблеми нормування козацьких літописах, наукових трактатах. Набу-
староукраїнської мови та її граматичного опра- ла вишуканості художня форма творів, збагати-
цювання, історія українського мовознавства у лися виразові можливості мови. Важливо під-
зв’язку з розвитком української культури тощо. креслити, що тепер до давньоруської культурної
Наступні дослідники аналізували окремі спадщини долучився європейський культурний
пам’ятки «простої мови» ХVІ – початку ХVІІІ контекст, який виразно виявився у стилістичних
ст., в основному офіційно-ділові документи і ко- особливостях творів, їх тематиці, змісті. Слов-
зацькі літописи (Самовидця, Самійла Величка), ник збагатився великою кількістю нової лекси-
звертаючи увагу переважно на лексичний склад ки, пов’язаної зі школою, освітою, книгодруку-
[8], меншою мірою – на фонетику і граматику. ванням, розвитком науки, мистецтва, музики і
Треба зазначити, що після П. Г. Житецького співу, новими видами виробництва і т.д.; освіче-
«проста мова» як явище цілісне практично май- ні українці сприйняли значну кількість мовних
же не досліджувалась, хоча й робилися спроби полонізмів, латинізмів, запозичень із ряду живих
саме так поставити це питання і сформулювати мов Західної Європи.
його проблематику. Причина полягає, мабуть, не Без сумніву, сказане переконує в тому, на-
стільки в неувазі або недостатній наполегливос- скільки важливо дослідити цей стиль з лінгвіс-
ті істориків-лінгвістів, скільки в певній розми- тичного погляду. До того ж, якщо на лінгвістичні
тості самого поняття «проста мова». У лінгвіс- спостереження натрапляємо у працях істориків
тичній літературі воно зазвичай визначається за літератури – від Дм. Чижевського [10, 358–372]
сферами вживання: офіційно-діловою, літопис- і до авторів нашого часу, наприклад В. Соболь
ною та ін. [9, 46–138, 135–260]. Проте цей крите- [11], Б. Криси [12], З. Геник-Березовської [13],
рій, придатний якоюсь мірою для характеристи- Л. Ушкалова [14] та ін., то мовні засоби стилю
ки староукраїнської мови ХІV–ХV ст. («руської», бароко є об’єктом уваги в основному в окремих
«руської посполитої»), з середини ХVІ ст. все статтях [15, 103–118, 530–542].
більше втрачає свою надійність: практично в Щодо проблем демократизації і націоналіза-
кожному стилі і навіть жанрі кінця ХVІ–ХVІІІ ст. ції літературної мови, то друга половина XVI–
можна знайти твори, писані і слов’яноруською, XVIII ст. – це доба, позначена розбудовою літера-
і «простою» мовами. Цілком очевидною постає турної форми існування української мови, її нор-
потреба спрямувати увагу на вивчення, з одного муванням на основі живого народного мовлення,
боку, внутрішньої структури «простої мови», зо- інтенсивним жанрово-стильовим розвитком. Фо-
крема у її зв’язках з фонетикою, граматикою і нетична і граматична системи української мови
лексичним складом живого мовлення, а з друго- закріпилися у величезній кількості рукописних і
го – на виявлення того кола текстів, параметри друкованих текстів, були певною мірою навіть
яких ця структура визначала. кодифіковані, зафіксовані в тогочасних грамати-
Нарешті, концептуальне значення мають ще ках і словниках. Названі вище явища свідчили
принаймні дві проблеми. Маємо на увазі культу- про те, що старо українська «проста мова» другої
74 МАҐІСТЕРІУМ. Випуск 37. Мовознавчі студії
половини XVI–XVII ст. яскраво відбивала про- відтворення понять не тільки побуту, а й того-
цес переходу до національної української літера- часної науки, релігії, мистецтва тощо. Переліче-
турної мови. Так, Іван Франко називав другу по- ні явища і процеси готували добрий ґрунт для
ловину XVI–XVII ст. добою, «в котрій у нас на- переходу від старої української літературної мо-
родилася і почала гарно розвиватися перша ви до нової наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ
всеукраїнська, дійсно національна література» ст. Саме вони дають можливість сучасним до-
і коли писали «мовою ... зрозумілою по всіх слідникам стверджувати, що «нова українська
усюдах Руси-України» [16, 174]. літературна мова виростає із старої і не зрікаєть-
Отже, староукраїнська «проста мова» поста- ся кращих її традицій. Хибно думати, ніби Кот-
ла в ХVІ ст. як виразне явище переходу до наці- ляревський і Шевченко цілком заперечили і від-
ональної літературної мови. На користь зазначе- кинули стару книжну мову і збудували нову на
ної тези свідчать такі особливості її розвитку, як голому місці» [17, 9]. Проте через так звані екс-
широка опора на живе народне мовлення, яскра- тралінгвістичні обставини «проста мова» не
ві вияви процесів демократизації і націоналіза- змогла повною мірою виконати своє історичне
ції, розгалужені лексичні і граматичні засоби для призначення.
1. Русанівський В. М. Історія української літературної мови / Ф. Є. Ткач // Праці Одеськ. ун-ту. Серія філол. наук. –
В. М. Русанівський. – К. : АртЕк, 2001. – 382 с. 1962. – Т. 152. – Вип. 15.
2. Докладніше див. : Житецький П. Г. Нарис літературної іс- 9. Див.: Курс історії української літературної мови / [за ред.
торії української мови в ХVІІ ст. / П. Г. Житецький // Ви- І. К. Білодіда]. – К., 1958. – Т. 1; Плющ П. П. Історія україн-
брані праці : Філологія.– К. : Наук. думка, 1987. – C. 20–56, ської літературної мови / П. П. Плющ. – К. : Вища школа,
118–125. 1971.
3. Див. : Николаева Т. М. Теория текста / Т. М. Николаева // 10. Чижевський Д. І. Сімнадцяте сторіччя в духовній історії
Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. України / Д. І. Чижевський // Українське літературне баро-
В. Н. Ярцева. – М. : Советская энциклопедия, 1990. ко : Вибрані праці з давньої літератури. – К. : Обереги,
4. Баранник Д. Х. Текст / Д. Х. Баранник // Українська мова : 2003. – С. 358-372.
Енциклопедія. – К. : Українська енциклопедія, 2000. – С. 627. 11. Соболь В. О. Літопис Самійла Величка як явище україн-
5. Плющ П. П. До питання про так звану «просту мову» ХVІ– ського літературного бароко / В. О. Соболь. – Донецьк : МП
ХVІІІ ст. на Україні / П. П. Плющ // Питання історичного «Отечество», 1996. – 334 с.
розвитку української мови. – Харків : Вид-во Харківськ. ун- 12. Криса Б. Пересотворення світу : Українська поезія ХVII–
–
ту, 1962. – С. 92 96. XVIII століть / Б. Криса. – Львів : Свічадо, 1997. – 215 с.
6. Житецький П. Г. Нарис літературної історії української мо- 13. Геник-Березовська З. Грані культур : Бароко, романтизм,
ви в ХVІІ ст. / П. Г. Житецький // Вибр. праці : Філологія / модернізм / З. Геник-Березовська. – К. : Гелікон, 2000. –
[Упоряд., вступ. стаття і прим. Л. Т. Масенко]. – К. : Наук. 368 с.
думка, 1987; Він же. «Енеїда» Котляревського у зв’язку з 14. Ушкалов Л. В. Світ українського барокко : Філологічні етю-
оглядом української літератури ХVІІІ ст. // Там само. – ди / Л. В. Ушкалов. – Х. : Око, 1994. – 109 с.; Його ж. З іс-
С. 177–203. торії української літератури XVII–XVIII століть. – Х. : Ак-
7. Підсумкове видання : Очерки из истории украинской та, 1999. – 216 с., та ін.
литературы ХVІІ и ХVІІІ веков : Киевская искусственная 15. Див. : Рудковська М. Багатомовні інтермедії XVII–XVIII сто-
литература ХVІІ–ХVІІІ вв., преимущественно драматичес- літь / М. Рудковська // Українсько-польські літературні кон-
кая. Проф. Н. И. Петрова. – К. : «Петр Барский в Киеве», тексти доби бароко : Зб. наук. праць. – К., 2004. – (Київські
1911. – 541 с. полоністичні студії; Т.6). – С. 103–118; Лазаренко О. Лазар
8. Див.: Батюк Л. І. Лексика літопису Самовидця / Л. І. Батюк Баранович у контексті українсько-польських мовних контак-
// Дослідження і матеріали з української мови. – К., 1959. – тів доби Бароко / О. Лазаренко // Там само. – С. 530–542.
Т. 1; Худаш М. Л. Лексика українських ділових документів 16. Франко І. Я. Зібрання творів : у 50 т. / І. Я. Франко. – У 50-ти
кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. / М. Л. Худаш. – К., 1961; Ткач т. – К. : Наук. думка, 1981. – Т. 28. – С. 174.
Ф. Є. До характеристики словникового складу мови україн- 17. Шевельов Ю. Традиції і новаторство в лексиці і стилістиці
ських ділових документів ХVІІ ст. (універсалів та листів- І. П. Котляревського / Ю. Шевельов. – Чернівці : Рута,
наказів гетьманської канцелярії Богдана Хмельницького) / 1998. – 79 с.
Vitalij Peredrijenko
PROBLEMS OF STUDYING OLDUKRAINIAN LITERATURE LANGUAGE
OF SECOND PART OF XVI–XVIII CT.
In the article the problems of studying Slavic-Russian and «simple» languages as separate systems,
differentiating of their structure, refl ection of this structure in texts of the 2nd part of XVI–XVIII centuries
are viewed, an importance of investigating the last ones are underlined, the style’s development and language
means’ production of Baroko style and the role of «simple» language in the process of moving to the national
epoch are described.
Key words: speech (text), «simple» language, slavic language, Baroko style, national epoch.
