Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст. Книга 2. О-Я

512 Pages·2003·14.8 MB·Ukrainian

by  Yevgen Timchenko

Національна Академія Наук
України
Українська Вільна Академія Наук
У США
Національна Академія Наук
України
Українська Вільна Академія
Наук у США
ПАМ'ЯТКИ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Серія словників
Київ - Нью-Йорк
2003
Національна Академія Наук
України
Українська Вільна Академія
Наук у США
Є.ТИМЧЕНКО
Матеріали до словника
писемної та книжної української
мови XV - XVIII ст.
Підготували до видання
В.В.Німчук та Г.І.Лиса
Київ - Нью-Йорк
2003
Серію засновано 1961 р.
Є.ТИМЧЕНКО. МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА
ПИСЕМНОЇ ТА КНИЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ XV-XVIII ст.
Упорядники:
Німчук В.В., чл..-кор.HAH України, Лиса Г.І., к.ф.н.
(Інститут української мови HAH України)
Відп. ред. Німчук В. В., чл.-кор. HAH України
Обсяг 65 а.а. у 2-х книгах
„Материалы для словаря письменной и книжной южнорусской речи XV-
XVIII вв." видатного мовознавця Є.Тимченка (1866-1948) - перший історичний
словник української мови, складений на наукових засадах. Разом із „Словарем
української мови" за ред. Б.Грінченка словник у свій час було нагороджено
премією М.Костомарова. Але праця Є.Тимченка досі залишилася в машинопису.
За відсутності історичного словника української мови, який би хронологічно
охоплював увесь староукраїнський період, праця Є.Тимченка й нині може
служити великою підмогою для тих, хто вивчає розвиток української мови
(особливо - лексики й словотвору), досліджує історію українського народу, його
культуру, читає старожитні тексти в оригіналах.
Редакційна колегія:
В.Німчук (відповідальний редактор), чл.-кор. HAH України
Г.Лиса, кандидат філологічних наук (відповідальний секретар)
О.Біланюк, акад.. НАНУ та УВАН
А.Гумецька, акад. УВАН, проф. Мічиганського університету
Затвердили до друку
Вчена рада Інституту української мови НАНУ
та Видавнича Комісія УВАН (акад. Л.Винар, голова)
Словник видано завдяки щедрій підтримці Української Вільної
Академії Наук у США
ISBN- 966-7252-52-6
© В.Німчук (передмова, доповнення), 2003
© В.Німчук, Г.Лиса (підготовка до видання), 2003
© Інститут української мови НАНУ (текст словника), 2003
ВПЦ „Літопис-ХХ"
Формат 84х108/зі, Умн.-друк.акр. 26,88. Папір офсетний. Тираж 1000 прим.
Зам.0213090
Видруковано в Державному видавництві „Преса України"
03047, Київ-47, пр. Перемоги 50
о
О, предл. О. Л.Угриновский пытал людей о слежебниковъ
своих. Кн.Дуцк. 1562, л. 160.
ОБАВЛЯТИСЯ, гл. {пл. obawiac sie). Опасаться. Мл.Сл. 51.
Обавляется его королевская милость, жебы за тымъ якая наглая
и шкодливая небезпечность зъ Угорь на коруну не пришла. АЮЗР.
И, 172 (1571). Треба ся тебі обавляти, абысь на себе боговъ не
розгніваль. Рук.хр. 146. Пречистая Діва зась не обавлячася
жадного гріха. Гал. І, 177. Що видячи князь тое розервання и
обавляючися, жеби с того не вросло що злого, знову на третій
день тую раду складаетъ. Л.С. 75. Обавляючися обелги, такъ з
саней позворочавши, побіглисмо своего сіна шукати. Ак.
Неж.маг. 54. Тарасій патріархь самъ не выклиналъ, бовімь
обавлялся, абы царь ереси образоборства не взновшъ. Пал. 653.
ОБАЛИТИ, гл. (пл. obalic). Разрушить, опрокинуть, пова-
лить. Кто домъ его обалилъ? Гал. II, 101.
ОБАЛИТИСЯ, гл. {пл. obalic siq). Обрушиться, повалиться.
Все злое на мене обалилося. Рук.хр. 28.
ОБАПОЛНЫЙ, прил. Обоюдный. Тому имню нашому от
суседов обаполных в кгрунтех и в границахъ кривда ся становила.
Пам. I, 155 (1580). Ставши пред нами врядом обаполним, Юсчиха
Безлюдиха визнала ясне... иж изменяла двур свуй власний... з
вуйтом Е.Подгайнымь на двур. Ак.Бор.74.
ОБАПОЛЪ, ОБАПОЛЫ, нр. (Ипат.лет. 100). По обе сто-
роны. Обаполъ ріки Ожи. АЮЗР. II, 108 (1470). Обаполы ріки
древо животное. Гал. II, 54.
ОБАЧЕ, нр. Но, однако. Едино есть божество, обаче не три
боги. Рук.хр. 294. Оче если хочешь мимо мене пронести тоую
чашоу, обаче же не моя воля, але твоя нехай боудет. Пер.ев. 72.
ОБАЧЕНЕ, [-НБЕ], с.ср. (пл. obaczenie). Образумление.
Приводити до обаченя и покуты. АП. 1182.
ОБАЧЕН[Ь]Е -СЯ, с.ср. (пл. obaczenie si?). Свидание; об-
разумление. [Патриархи] чекали на обаченеся ихъ [папъ] презъ
літь пятдесятъ. Пал. 733.
ОБАЧИТИ, гл. (пл. obaczyc). Увидеть. Такъ обачили родней
его [Авеля], що то есть тілесная смерть. Рук.хр. 5. Про то
обачъ то самъ, а вьірозумій добрі. АЮЗР. I, 110 (1541). Остало
дитя 1с въ Іерусалим і - и не обачиль Іосифь и мати его. Пер.ев.
29. Хто ся тому привиліови присмотритъ, не обачитъ въ немъ
ничего. Пал. 325. За диво единъ щобъ обачивъ хто снопъ жатый.
Лет.Хм. 78. Сами обачите, що з вами чинитись будетъ. Л.С. 104.
Обачилемъ невісту одъ костела Панны Марій якъ бы въ роспачи
обнаженно бігучую. Диар.Фил. 90.
ОБАЧИТИСЯ, гл. (пл. obaczyc si§). 1. Опомниться, спо-
хватиться, придти в себя. Для Бога обачтеся, покайтеся. АЮЗР.
II, 285 (И.Выш.). Въ блуді: своемъ обачитися могъ. АП. 1204.
Который [гнівь] приходить, если ся не обачитъ.
Диар.Фил. 91. 2. =на кого, обратить внимание. Обачся пане на
людъ твой. Рук.хр. 49. Жена Ивашка мовила голосомъ великимъ:
"мужа моего невинного человека до везеня посажоно; я дей вжо
пойду до врядника: нехай мужъ мой того везеня не терпить
невинный будучи, але нехай въ томъ врядникь нашь обачится на
Терешка и на Кацка и на третего помочника. Кн.Луцк. 1570, л.
551.
ОБВАЛЕНЬЕ, с. ср. {пл. obalenie). Обрушение. Отъ малень-
кихъ неласкъ людскихъ вітровь обваленъся боятся. АП. 1010.
ОБВАЛИВАТИ, гл. (пл. obalac). Наваливать, обрушивать. На
нас такій трудности обваливают. Пам. IV, отд. II, 51 (1545).
ОБВАРОВАТИ, гл. (пл. obwarowac). Укрепить; предохра-
нить, обеспечить, оградить. Пріамусь місто добре обваровалъ.
Рук.хр.75. Большою безпечностью тое місто обваровати.
АЮЗР. I, 165 (1569). Мыслилемъ о томъ, якобымъ тое свое писмо
на світло пусчаючи, отъ такого огня обваровати міль. АП.
1006. Шанцами въ коло обваровати [обозъ]. Вел. I, 62.
ОБВИНУТИ, гл. Обвить, обвернуть. Обвинути въ пелю-
шечки, спеленать. Обвинувши [Марія] въ пелюшечки положила
его [Іисуса] въ тыхъ яслехъ. Рук.хр. 187.
ОБВИСИТИСЯ, гл. Повеситься. Обвиситися для долговъ
великихъхотіпь. Рук.хр. 325.
ОБВОЖЕНЬЕ, с.ср. [Освидетельствование (ран)]. На обво-
женье и на огледанье оного трупу небожчика Степана, отца
своего, Васька Степановичъ Велицкій бралъ у меня вижомъ...
боярина господарскаго Красносельского. Ак.Копн.с. 37.
ОБВОЛАТИ, гл. (пл. obwotac). Объявить, обнародовать; про-
возгласить. По місту обволать казалъ, абы каждый зналъ
преложоного надь всімь EzvnmoMb. Рук.хр. 27. Тотъ листь
нашъ... по улицахъ въ томъ місті нашемъ Виленскомъ обвола-
ти. АП. 1116. Кажетъ возному обволати: наперед абы на
сторону выступовали вси кравци. Рад. 66.
ОБВОЛОЧИТИ, гл. Обложить. Домъ великий, знутр и
знадворя соломою обволочивши, запалили. Кн.Луцк. 1565, л. 317.
ОБВ'кСИТИ, гл. (пл. obwiesic). Повесить. Царъ казалъ его
[слугу] обвісити. Рад. 74.
ОБВ*ЬСТИТИСЯ, гл. (пл. оЬ\уієбіс Дать о себе знать. А
коли Ковнянинъ пріідеть зъ Низу, а маетъ рыбу, то маетъ
обвіститься мытнику, а маетъ об і с тки дати, любо щуку доб-
рую, а любо какую рыбу добрую, а не об'кстився, то промыта.
АЮЗР. 1,26(1500).
ОБВ'ЫЦЕНЬЕ, с.ср. (пл. оЬ\уіе5гепіе)". Извещение. За барзо
глухимъ обе 'кщ еньемъ, тутъ до Берестя Литовского зьіхали.
АП. 1034.
ОБГОЛИТИ, гл. Обнажить. Світомь правды обголити.
АЮЗР. II, 234 (И.Выш.).
ОБГОРТОВАТИ, гл. Заворачивать. Мл.Сл. 51.
ОБДАРИТИ, гл. Одарить. Обдарити животомъ, даровать
жизнь. [Полковникъ] обдарилъ сина ей [Хведорчихи] животомъ и
казалъ пустити на покаяние. Пр.Полт.с. 56.
ОБДЕРЖАТИ, гл. Получить. Зле то, же васъ от гкн ъ ми-
лость обдержитъ. АП. 1310.
ОБДЕРТИ, гл. Ограбить, разграбить. Шведи Куяви обдерли.
Вел. I, 249.
ОБЕЗВ'ЬЧИТИ, гл. Изувечить. Романъ молодикъ... шинкарку
обезвічиль барзо. Дн.Марк. I, 160. [Хтось] мене, лежачого на
постели, скризь тое жъ викно кимнатное мало не обезв'кчивъ.
Ак.Полт.с. (КС. ЬХХУ, 249).
ОБЕЗСТУДИТИ, гл. Осрамить. Мл.Сл. 51.
ОБЕЙЗР'ЬТИСЯ, гл. (пл. obejr7.ec бі?). Оглянуться. Міль ся
былъ на себе обейзрітися. Пал. 795.
ОБЕЙМАТИСЯ, гл. Браться. Тобі тежъ не безпечне тое
обейматися чинити. Льв.лет. 251.
ОБЕЙСТЕ, с.ср. (пл. оЬе^сіе). Обхождение, обращение. До
тыхъ то пишу, которіи обейстя добре від оми. АЮЗР. И, 96
(1635).
ОБЕЛГА, с.ж. (пл. оЬе^а). Оскорбление, обида; брань, ру-
гательство. Обавляючися обелги, такъ з саней позворочавши
побіглисмо своего сіна шукати. Ак.Неж.маг. 54.
ОБЕЛЖИТИ, гл. (пл. оЬеІгус). Оскорбить, обругать. Ган-
бячихъ злымъ житіемь и гордостію до конца и въ віки обелгу и
посоромочю. АЮЗР. II, 207 (И.Выш.).
^У рукопису помилково замість оЬкіеісіс я'?.
У рукопису помилково замість оЬкіезгсіепіе.
ОБЕЛЬ, нр. Совсем. Тая застава ее милости вже обель при
Евхимьи Куликовне зостати маетъ. Кн.Луцк. 1573, л.130. Про-
деть есми имъ [землю] обель вічно и непорушно. АЮЗР. І, 37
(1508). И хочъ и власть тягнуть, еднакь не обель то честно.
Клим.169.
ОБЕРТАНІЕ, с. ср. Обращение. Мл.Сл. 51. Обертанье вколо,
круговращение. Мл.Сл. 51.
ОБЕРТАТИ, ОБЕРНУТИ, гл. Обращать, обратить. Южъ до
вась мову мою обертаю. Сак. 19. До скарбу посполитого
оберталъ [данины монастьірскія]. Пал. 1088. Не тылько на свой
пожитокъ обертають [богацтва], але людей убогихь ратуютъ.
Гал. И, 53. Toe напоминаніе вь сміхь обернули. Рук.хр. 7. Тамь
мысль свою обертань, ib. 2. Петра Могилы память обернути вь
пепель. Рад. 5.
ОБЕРТАТИСЯ, ОБЕРНУТИСЯ, гл. Обращаться, обратить-
ся. Вино вь кровь Христову обертаетея. Гал. II, 30. Троска ваша
обернется на радость. Вол.ев. 91. Тіло... вь порохь ся обернуло.
Пал. 471. Жона Потова ...в столпь ся солы обернула. Рук.лет. 14.
ОБЕТНИЦА, с.ж. См. ОБ-кТНИЦА. А потомь такъ и роки
зашли, а онь мене тою обетницею своєю бавиль. Кн.Луцк. 1571,
л. 34.
ОБЕЦНЕ, нр. (пл. obecnie). Теперь, в настоящее время. Вся
рада кролевская преднійшая зь нимъ вмісті обецне мешкала.
Рук.хр. 75.
ОБЕЦНОСТЬ, с.ж. (пл. obecnosc). Присутствие. Міста
оного добытка не могль для обецности христовой. Рук.хр. 327.
Предь маестатомь и обецностю вашое королевское милости.
Диар.Фил. 91. [Справа] се при обецности нашей в дому судіномь
точила. Ак.Неж.маг. 55.
ОБЕЦНЫЙ, прил. (пл. obecny). Присутствующий. Мл.Сл. 51.
Жадень папежъ на соборі вселенскомъ обецнымь не бываль.
Пал. 1169.
ОБЖАЛОВАНИЕ, с. ср. (пл. obzatowanie). Обвинение. Взя-
лисмо на тебе обжалование много злого маючіе вь себ і Рук.хр.
305.
ОБЖИРЛИВЫЙ, прил. Обжорливый, прожорливый. Не
могуть до неба поднесеными быти люде обжирливыи. Гал. И,
54.
ОБЖИРСТВО, с. ср. Обжорство, прожорливость. Мл.Сл. 51.
Быль [Александерь цесарь грецкій] быль плюгавыхь и спросныхъ
обычаевь, обжирства, пянства... Рук.хр. 368. Обжирство
заходнего костела Латинскихъ мниховъ. Пал. 1094. Высте-
рігался обжирства и пянства. Гал. II, 55.
ОБЖИРЦА, с.м. Обжора, прожора. Мл.Сл. 51. Кто есть
обжирца, нехай будетъ постникомъ. Гал. I, 145.
ОБЗИРАТИСЯ, гл. Оглядываться; обращать внимание. Ві-
руй тому пророцтву, нічого ся не обзираючи на особу Хозроя.
Пал. 868.
ОБЗОРЪ, с.м. Оглядыванье; внимание, уважение. Чигринскіе
жителі... православнихъ христіянь безъ жадного обзору и
милосердія въ неволю бісурманомь похищати и отводити
допускали. Вел. II, 397.
ОБИВАТЕЛЬ, с.м. (пл. оЬу\уа1е1). Обыватель, гражданин,
житель. Берестенко, обиватель рибневскій. Ак.Неж.маг. 10.
ОБИДВИ, числ. Обе. Руки обидви свечами попалены.
Кн.Луцк. 1575, л.200.
ОБИРАНЬЕ, с. ср. Избирание. Обиранье бискупа. АП. 1466.
ОБИРАТИ, ОБРАТИ, гл. Избирать, избрать. Завше собі
середное місце обираетъ. Гал. І, 81. Обралесь собімешканье въ
стайні Вифлеемской. ІЬ. 2. Обирати гетмана. Л.С. 111. Обрати
за князя. Рук.хр. 66. Павелъ на то отъ Бога обрань есть. Пал.
442. Обравши собі на Запорожу Остранина за старшого и при
немъ Скидана, зпосередъ себе, до козаковъ Донскихъ о помощь
просячи, виправили. Вел. IV, 193.
ОБИСКАТИСЯ, гл. Найтись. Коней 120 ніжинского полку
у ночі розбіглись, але потомъ обискались. Дн.Марк. I, 44.
ОБИСЫТИСЯ, гл. Повеситься. [Іуда] шедше обисывся.
Вол.ев. 52.
ОБИТЬЕ, с. ср. (пл. оЬісіе). Обивка, обои. Обитье бурка-
теловое. Пам. I, 123 (1627). Спряти покоевіе, обитя. Гр. 56.
ОБИЦЯТИ, гл. Обещать. Обицялъ тотъувесьрозмірь пану
Леонтію отдать. Арх.Мот. 133 (1688).
ОБИЧАЙНИЙ, прил. См. ОБЫЧАЙНЫЙ. [Німецкіе
цесарове] справою доброю и поступкомъ обичайнимь переходили
ихъ [цес. грецкихъ]. Рук.хр.380.
ОБКУЩЕВАТИ, гл. Сделать привал, расположиться. Пріе-
хали кь річці Плате і., черезъ которую переехавши, тутъ об-
кущевалисмо. Дн.Марк. И, 125.
ОБЛАМОКЪ, с.м. (пл. оЫашек). Отломок (?). Кажешъ ихъ
посилати стеречи у замковыхъ воротахъ и на обламкахъ въ ночи
кликати. АЮЗР. I, 55 (1516).
ОБЛАПЕНІЕ, с.ср. Обнимание. Мл.Сл. 52.
ОБЛАПИТИСЯ, гл. (пл. obtapid si?). Обняться. Авраамъ съ
сыномъ своимъ облапившися, цішовшійся. Рук.хр. 17.
ОБЛЕГТИ, гл. Обложить, осадить. Мічи непріятел і облег-
ши 1ерусалимъ. Гал. 1, 73.
ОБЛЕЖЕНЕ, -НЬЕ, с.ср. (пл. oblezenie). Осада. Гаваони-
тове послали до Іисуса просячи, абы ихъ ратовалъ и отъ
облеженя вызволилъ. Рук.хр. 64. Облеженье дорогъ отъ не-
пріятелей. АП. 1526.
ОБЛЕЖЕНЕЦЪ(Ь), с.м. Осажденный. Могутъ зъ нами що
хотіти чинити, яко зъ облеженцами. Рук.хр. 83. Тую землю
обложенци вилазками въ городъ Конотопъ носили. Л.С. 56. Обле-
женці просили короля полского Яна Собіского о поратованя.
ib. 158.
ОБЛИВА, с.ж. Экзема. У кого облива на лиці: мука пше-
нична съ уксусомъ подсиченимъ, и тімь помазуешъ обливу на
лиці и лице чисто станетъ. Л'кч. 30.
ОБЛИВАНІЕ, ОБЛИВАНЕ, с.ср. Орошение. Лет.Рук. 3.
Ріка выходитъ изъ Едема на обливаніерая. Рук.хр. 3.
ОБЛИВАНЫЙ, прил. Облитый. Наклали тамъ дощокъ
обливаныхъ смолою. Рук.хр. 232.
ОБЛИВАТИ, гл. 1. Обливать; омывать. Ріки, котрые міс-
то и замокъ обливають. Рук.хр. 437. 2. Орошать. Ніль... обли-
ваешь всю землю. Рук.хр. 3.
ОБЛИГЪ, ОБЛИКЪ, с.м. (пл. oblig). 1. Обязательство. По-
виннисмы всі шесть человіка на потребу его панскую, куда
намъ роскажетъ, быти готовыми и отбувати службу своими
конми и працею, на що даемъ сей нашъ обликь. М.П.Кр. 37 (1703).
2. Расписка. Давалемъ еще двадцать червоныхь золотыхъ, а на
болшей обликъ давалемъ. Диар.Фил. 98. Розділка учинена въ
долгу, отъ него намъ надлежащомъ... за которій приняли у него
жита... а ему облигъ отдали. Дн.Хан. 188.
ОБЛИСНУТИ, гл. Мелькнуть (?). Хвилоненко поза остро-
вами и затоками Дніпровими такъ облиснулъ и ку окопу до
войска главнійшого прійшоль, же войско коронное... заледво и
слышати о немъ могло. Вел. IV, 263.
ОБЛИЧЕ, -ЧЬЕ, с.ср. (Ипат.лет. обличіе, 190). Лицо. Бер. 14.
Мл.Сл. 52. Дхнулъ въ обличе его духъ живота. Рук.хр. 2. Не
выганяешъ отъ облича земли, ib. 5. Пришедши предъ наше обличе
слуга нашъ вірньїй. АЮЗР. I, 1 (1361). Виделъ есмь в него раны на
обличю, то есть над бровю в чоле и на носе. Кн.Луцк. 1562, л. 112.
Предъ лицемъ сивого повстанешъ и почтишь обличе старче. Пал.