Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст. Книга 1. А-Н

512 Pages·2002·14.6 MB·Ukrainian

by  Yevgen Timchenko

Національна Академія Наук
України
Українська Вільна Академія Наук
У США
Національна Академія Наук
України
Українська Вільна Академія
Наук у США
ПАМ'ЯТКИ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Серія словників
Національна Академія Наук
України
Українська Вільна Академія
Наук у США
Є.ТИМЧЕНКО
Матеріали до словника
писемної та книжної української
мови XV - XVIII ст.
Підготували до видання
В.В.Німчук та Г.І.Лиса
Серію засновано 1961 р.
Є.ТИМЧЕНКО. МАТЕРІАЛИ ДО СЛОВНИКА
ПИСЕМНОЇ ТА КНИЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ XV-XVIII ст.
Упорядники:
Німчук В.В., чл.-кор. HAH України, Лиса Г.І., к.ф.н.
(Інститут української мови HAH України)
Відп. ред. Німчук В.В., чл.-кор. HAH України.
Обсяг 65 а.а. у 2-х книгах
"Материалы для словаря письменной и книжной южнорусской речи XV-
XVIII вв." видатного мовознавця Є.Тимченка (1866-1948) - перший історичний
словник української мови, складений на наукових засадах. Разом із "Словарем
української мови" за ред. Б.Грінченка словник у свій час було нагороджено
премією М.Костомарова. Але праця Є.Тимченка досі залишилася в машинопису.
За відсутності історичного словника української мови, який би хронологічно
охоплював увесь староукраїнський період, праця Є.Тимченка й нині може
служити великою підмогою для тих. хто вивчає розвиток української мови
(особливо - лексики й словотвору), досліджує історію українського народу, його
культуру, читає старожитні тексти в оригіналах.
Редакційна колегія:
В. Німчук (відповідальний редактор), чл.-кор. HAH
України
Г. Лиса, кандидат філологічних наук (відповідальний
секретар)
О. Біланюк, акад. НАНУ та УВАН
А. Гумецька, акад. УВАН, проф. Мічіганського університету
Затвердили до друку
Вчена рада Інституту української мови НАНУ
та Видавнича Комісія УВАН (Л. Винар, голова)
Словник видано завдяки щедрій підтримці Української Вільної
Академії Наук у США
ISBN - 966-7252-25-6
© В. Німчук (передмова). 2002
© В. Німчук, Г. Лиса (підготовка до видання), 2002
ВПЦ "Літопис-ХХ"
Формат 84Х108/,2. Умн.-друк.арк.. 26,88. Папір офсетний. Тираж 1000 прим.
Зам. 0212278.
Видруковано в Державному видавництві "Преса України"
03047. Київ-47, пр.Перемоги 50
Є. ТИМЧЕНКО - основоположник
української наукової історичної
лексикографії
Піонерами українського історичного (діахронічного,
поліхронічного) словникарства були В.Я.Ломиковський
(1777 - бл. 1848 рр.) та І.П.Новицький (1844-1890) рр.).
В.Я.Ломиковський - історик-аматор, живучи на хуторі ці-
кавився українською старовиною, збирав матеріали для на-
шої історії. Єдиною оригінальною працею його є словник,
рукопис якого має заголовок "О Малороссии. О древних
обычаях малороссийских; о службе воинской и гражданс-
кой, о чинах и должностях чиновников. По алфавиту. Писа-
но 1808 года". Манускрипт словника придбав О.Лазарев-
ський і 1894 р. опублікував під заголовком "Словарь мало-
русской старины, составленный в 1808 г. В.Я.Ломиков-
ским" в ж. "Киевская старина". Є й окрема книжечка (36 ст.).
Словник В.Я.Ломиковського містить 71 статтю енциклопе-
дичного типу. Панівна більшість статей присвячена термі-
нології, що стосується козацького війська й давньої україн-
ської державної адміністрації.
Більший обсяг (близько 465 статей) мав "Справочный
словарь юридических терминов древнего актового языка
Юго-Западной России" І.Новицького, надрукований у київ-
ських "Университетских известиях" (1871. - № 8; 1872. -
№ 3; є окрема відбитка, 31 е.).
Обидва словники обмежені тематично й невизначені
хронологічно. Вадою їх є також відсутність хронологізації,
локалізації й паспортизації слова. Оскільки в них представ-
лені головним чином терміни, що, як правило, є однознач-
ними, розробки семантики вокабули в працях В.Ломиков-
ського та І.Новицького зустрічаються вкрай рідко. Пор. у
В-Ломиковського: "Козакъ украинскій. Козаки отшедшие от
Малороссии ко владению польскому в 1686 году, живши по
правую сторону Днепра, кроме Киева и Василькова, оста-
вшихся при России. Гетман же всегда титулован - гетманъ
обоихъ сторонъ Днепра. Сии мало по малу исчезли" (с. 19),
в І.Новицького: К в и тъ п о б о р ов ый - квитанция об
уплате податей (с. 13), Л и ц о - поличное, вещественная
улика; МапШэ - муж, супруг (с. 15), Р о к ъ - 1) год; 2) срок
(с.23). У х в а л а - исітаїа - постановление сеймика,
іаисіит (с.31).
Варто зазначити, що невеликі словники друкувалися як
додатки до публікованих пам'яток української мови, зокре-
ма до літописів Г.Граб'янки (1854 р.), Самовидця (1876 р.).
Білоруський учений М.Горбачевський 1876 р. у Вільні опу-
блікував свій "Словарь древнего актового языка Северо-
Западного края и Царства Польского...", що містив близько
5400 статей.
Видатним досягненням російської наукової історичної
лексикографії стали "Материалы для словаря древнерусско-
го языка по письменным источникам» (СПб. - Т. 1-3. -
1893-1912), І.І.Срезневського, що містять і вокабули з дав-
ньосхіднослов'янських пам'яток XI—XIII ст. та російських
XIV—XVII ст. У ньому наявні й деякі лексеми з українських
джерел ХІУ-ХУІІ ст. Вживання реєстрових слів І.І.Срез-
невський регулярно екземпліфікує щедрими цитатами з
пам'яток, паспортизує матеріал, вказує на час написання
текстів1.
У кінці XIX ст. редакція ж. "Киевская старина", яка зі-
брала величезний матеріал для словника сучасної українсь-
кої мови, задумала видати й історичний словник, що мисли-
вся як додаток (з окремим алфавітом) до лексикона живої
мови2. До роботи над словником староукраїнської книжної
мови запрошено Є.Тимченка, який до цього плідно співпра-
цював із редакцією журналу, завершивши 1898 р., за участю
В.Науменка, первинне редагування матеріалів для словника
сучасної мови, зібраних "Киевскою стариною". Пізніше
1894 р. в Москві видано невеликі за обсягом та незавершені "Материалы для
словаря древнерусского языка" О.Дювернуа (помер 1886 р.).
2 Отчет о присуждении премии Н.И.Костомарова за лучший малорусский
словарь // Киевская старина.
кінцеву редакцію, з додатком власних матеріалів, зробив
Б.Грінченко, і в 1907-1909 рр. вийшов у чотирьох томах
славнозвісний "Словар української мови"3.
Обидва словники готувалися для подачі на здобуття
премії М.Костомарова Російської академії наук, яка 1903 р.
оголосила конкурс. Варто згадати, що М.Костомаров на по-
чатку 60-их рр. XIX ст. зібрав гроші для видання українсь-
ких книжок для народу. У зв'язку з тим, що з 1863 р. в
Російській імперії діяла заборона на українські підручники,
М.Костомаров передав гроші Російській академії наук, за-
повівши їх як премію за словник української мови.
Часу для збирання й опрацювання староукраїнської
лексики в Є.Тимченка було мало. Та незважаючи на це
автор на 1904 р. уклав словник, котрий налічував приблизно
12-13 тисяч статей.
Свою працю Є.Тимченко назвав "Материалы для сло-
варя письменной и книжной южнорусской речи XV-
XVIII вв." Машинопис словника, що налічує 2048 сторі-
нок, нині зберігається в бібліотеці Інституту мовознав-
ства ім. О.О.Потебні й Інституту української мови ПАН
України.
Джерельною базою його були 60 тисяч карток-
контекстів, вибраних із 34 пам'яток української мови XV-
XVIII ст. (картотеку пізніше передано Комісії історичного
словника українського язика ВУАН4).
Про принципи організації реєстру вокабул, їх фонетич-
но-правописне оформлення, джерела словника автор стисло
сказав у передмові до нього, яку повністю подаємо без пе-
рекладу.
Подані на здобуття премії М.Костомарова "Словар
української мови" за ред. Б.Грінченка та "Материалы..."
Є.Тимченка Російська академія наук попросила прорецен-
зувати видатного лінгвіста акад. О.Шахматова.
' Словар української мови (Зібрала ред. ж. "Киевская старина". Упорядкував, з
Додатком власного матеріалу, Б.Грінченко. Т.1. - К., 1907.-С. XXV.
Історичний словник українського язика / Уложили проф. Є.Тимченко, Е.Во-
лошин, Л.Лазаревська, Г.Петренко / Зредагував проф. Є.Тимченко. - Т.1. - К ; X.,
'930.-С. IV.
О.Шахматов справедливо критикував не дуже чіткі
принципи диференційного підбору реєстрових слів3, орфо-
графічне оформлення вокабул. Учений підкреслив: "Ми
думаємо, що Словник виграв би коли б зареєстрував взагалі
всі слова старовинних пам'яток, не зупиняючись на різних
дуже хистких критеріях"6. О.Шахматов підкреслив, що
Є.Тимченко використав значну кількість пам'яток, у тому
числі рукописні "Кройнику", що зберігалася в бібліотеці
Київського університету, й хронограф, який належав редак-
ції ж."Киевская старина". Разом із цим він докоряв
Є.Тимченкові, що лексикограф не використав пам'яток
української мови, виданих до початку XX ст. в Галичині, і
не залучив усіх текстів, опублікованих на Наддніпрянщині
й у Росії. Звернено увагу на те, що серед невикористаних
джерел О.Шахматов називає і "Супрасльський рукопис", що
його ми вслід за А.Кримським відносимо до давньоруських
списків старослов'янських пам'яток. Акад. О.Шахматов
виразив важливу думку про найдавніші джерела українсь-
ких діахронічних (поліхронічних) словників: "Особливо
вражає недостатність джерел з XVIII століття, а також від-
сутність джерел, старіших від XVI віку. Історичний словник
малоруської мови не може залишити без уваги й Галицько-
Волинського літопису, відомого за Іпатіївським та Хлебни-
ковським списками. Пан Тимченко при словах переступи-
ти, туга покликається на цей літопис. Користуючись цим
літописом, а також іншими південноруськими пам'ятками
тої найдавнішої доби, коли руська писемність не визволила-
ся ще від церковнослов'янського впливу і ще не встигла
підлягти під інший вплив - польський або півден-
нослов'янський - укладач історичного словника малорус, м.
міг би вибрати з пам'яток всі ті слова, що, з тих чи інших
міркувань, мають бути приписані місцевим народним гово-
рам"7.
5 Принципи такого підбору вокабул для словника вимагали Правила про
присудження премії М.І.Костомарова.
6 "Киевская старина". - 1906. - Т.93. - Май-июнь. - С.223-224.
7 Там же. - С.225.
О.Шахматов зазначив, що залучені як джерела
пам'ятки прочитано досить уважно, але рецензент виявив
пропущені лексеми при розписуванні окремих текстів. Ви-
соко оцінюючи словник Є.Тимченка, акад. О.Шахматов
зазначав: "... І в тому вигляді, як праця виконана, вона являє
видатний інтерес. Історичний словник містить декілька ти-
сяч слів, досі не зареєстрованих в жодному словнику; слова
ці пояснено здебільшого вірно й точно; вони оснащені при-
кладами, котрі передані дуже точно і які супроводяться по-
силаннями на томи й сторінки...8. Обробка слів, пояснення
їх значень, указівки на їх іноземне джерело зроблені дуже
задовільно... Незважаючи на неповноту та деякі інші хиби
словникової праці п.Тимченка, ми признаємо його найви-
щою мірою корисною основою для повного історичного
словника малоруського словника"9 (очевидно, помилка,
замість "малоруської мови" - В.Н.). Підводячи підсумки
розгляду машинопису Є.Тимченка акад. О.Шахматов під-
креслив: "Звертаючись до праці Є.К.Тимченка, визнаємо,
що вона в найширших межах задовольняє вимогу, яку став-
лять до малоруського словника Правила про присвоєння
премії М.І.Костомарова, вимогу, яка полягає в тому, щоб у
словник було внесено слова старовинні, котрі вийшли або
виходять із ужитку. Не обмежуючися випадковою вибіркою
таких старовинних слів із пам'яток малоруської писемності,
Є.К.Тимченко уклав історичний словник малоруської мови.
Цей словник, при всіх його недоліках - неповноті залучених
до дослідження джерел, не повністю уважному прочитанні
їх, не витриманому правописі, - не можна не визнати пра-
цею видатною й найвищою мірою корисною"10.
Як відомо, на підставі схвального відгуку акад.
О.Шахматова "Словар української мови" за ред. Б.Грінчен-
ка та "Материалы для словаря письменной и книжной юж-
норусской речи ХУ-ХУІІІ вв." Є.Тимченка були відзначені
премією М.Костомарова другого ступеня.
8 Там же. - С.224.
9 Там же. - С.229.
"' Там же. - С. 229.
Словникова стаття в "Матеріалах..." Є.Тимченка вклю-
чає: 1) вокабулу, надруковану великим шрифтом, 2) гра-
матичну ремарку; 3) іншомовне слово, коли йдеться про
запозичення (часом такі слова наводяться задля простого
зіставлення); 4) російський переклад або тлумачення;
5) контекст з пам'ятки; 6) паспорт-найменування джерела
та сторінка, з якої ексцерповано цитату. Пряме датування
виступає рідко (як правило, при цитатах з актових доку-
ментів). На хронологію загалом вказує назва пам'ятки. На-
приклад:
МАЛЯРЪ, с.м. (нм. Maler). Живописец, художник. Мл.
Сл. 40. Послала маляра, абы тварь Александрову потаємне
вымалевалъ. Рук. хр. 172 (С. 372).
НАБ'ЬЛЪ, с.м. Молочные скопы, продукты. Осматру-
валемъ набіиіу, которого тамъ показовалось масла 12 и
сира 12 д'бжокъ. Дн.Марк. I, 48 (с. 402).
Висока оцінка праці Є.Тимченка, яку дав їй найавтори-
тетніший лінгвіст-історик східнослов'янських мов, була
недвозначним визнанням "Матеріалів..." як наукового лек-
сикографічного твору. Вона заохотила автора до подальшої
праці над вдосконаленням словника й поповнення його ре-
єстру, розширення джерельної бази.
У поданому на здобуття премії машинопису частину
вокабул залишено без перекладу (для нього передбачено
вільне місце), бо, очевидно, автор не був у змозі їх
семантизувати, напр.:
ЖАБКА. Жабку на колеса поставленную... Дн.Марк. II,
124 (с.204).
Пор.: Жабка, рос. {пол. zabka).
1. Невеличка залізна клямра.
XVII. Жабок до окон... Арх. ЮЗР І, XI, 396 (1633).
2. Дорожня дерев'яна скринька, обшита шкірою.
XVIII. Жабку на колеса поставленную... Дн.Марк. II,
124". До речі, таке значення назви жабка не засвідчують
словник за ред. Б.Грінченка й "Словник української мови" в
одинадцяти томах.
" Історичний словник українського язика. - Т. 1.-С. 895.
10