Київ наприкінці XV у першій половині XVII століття. Міська влада і самоврядування

365 Pages·2008·9.914 MB·Ukrainian

by  Билоус Наталия

Наталія Білоус
нищ
МПРНКЇНЦЇ X V -
¥ ПЄРШІН ПОЛОВИНІ
XVII СТОЛІТТЯ
Міська влада
і самоврядування
ф
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
нститут історії України, Центр соціальної історії
оонд муніципальних реформ «Магдебурзьке право»
Наталія Білоус
* і» щ І ї й
і
п Ґ>
if .4 і і сі і.у і її т? V f т
' f
•’ І А. ;х І. і U i.il! 111 .О. V
о
Л'ГА ?*ТТ'Л
V V 4..І "U .3 V ÏÎ.I ?. I. /I
Ііська влада
самоврядування
БІБЛІОТЕКА
професора
В.Борисенка
Київ
Видавничий дім
«Кисво-Могилянська академія»
0 2008
Список умовних скорочень
Акты ЗР - Акты, относящиеся к истории Западной России
Акты ЮЗР - Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России
Архив ЮЗР - Архив Юго-Западной России
АУ - Архіви України
знтш - Записки паукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові
КС - Киевская старина (1882-1906 pp.), Київська старовина (з 1992 р.)
лм - Литовська Метрика
НБУВ IP —Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН
України. Інститут рукопису
НГАБ - Нацыональны гістарьічньї архів Бєларусі в Мінске
РГАДА - Российский Государственный архив древних актов в Москве
РИБ - Русская историческая библиотека
УАЩ - Український археографічний щорічник
УІЖ - Український історичний журнал
ЦД1АУК - Центральний державний історичний архів України у м. Києві
ЧИОНЛ - Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца
лит. гр. - литовський гріш
пол. гр. - польський гріш
пол. зол. - польський золотий
AGAD _ Archiwum Glôwne Akt Dawnych w Warszawie
АРК.Г - Archiwum Paristwowe w Krakowie
APL - Archiwum Panstwowe w Lublinie
AR - Archiwum Radziwittôw
AS - Archiwum Sanguszkôw
AZ - Archiwum Zamoyskich
СРН - Czasopismo Prawno-Historyczne
К.Н - Kwartalnik Historyczny
К.НК.М - Kwartalnik Historii Kultury Materialnej
мк - Metryka Koronna
PH - Przegl^d Historyczny
PSB - Polski Slownik Biograficzny
TK.L - Trybunat Koronny w Lublinie
VL - Volumina legum
ZD - Zrôdla Dziejowe
k. - karta
ks. - ksiçga
sygn. - sygnatura
V. - verso
ф- ВСТУПНЕ СЛОВО
Місцеве самоврядування - право територіальної громади на само­
стійне вирішення питань місцевого значення - набуває особливого зна­
чення і ваги в наш час і стосується кожного з нас. Конституція України
(стаття 140), Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні»
1997р. та «Про столицю України - місто-герой Київ» 1999р. створили
можливості для широкого розвитку системи місцевого самовряду­
вання. Вони закріпили його основні принципи: народовладдя, підзвітність
і відповідальність міських чиновників перед громадою, виборність (право
обирати і право бути обраним), гласність тощо. Сьогодні, коли в Україні,
і в Києві зокрема, триває процес становлення самоврядних структур, для нас
буде корисним звернутися до його історичного коріння.
Повернення до основ місцевого самоврядування у нашій країні є абсо­
лютно природним. Відомо, що ще. в XIV cm. найбільші українські міста -
Львів і Кам 'янець-Подільський - користувались так званим магдебурзьким
правом — правом на самоврядування, яке виникло в XII cm. у німецькому
місті Магдебург. Надане київській міській громаді наприкінці XV ст., воно
проіснувало до 1834 p., засвідчуючи належність Киева до правової родини
країн Центрально-Східної Європи, де в більшості міст сформувалися де­
мократичні засади управління.
Важливу роль у життєдіяльності європейських міст, які користува­
лись магдебургією. відігравали міські ради. У часи пізнього середньовіччя на­
віть панувало уявлення про «ідеальну міську раду». На думку мешканців
міст, це мав бути особливий орган, який не просто керував містом, але й
ніс відповідальність за всю міську громаду. Вибори нових міських урядників
мали відбуватися за участю всього поспільства. Керівники міста повинні
були завжди «мати перед очима Бога і право», дотримуватись єдності ради,
не допускати порушення вольностей міста, раціонально розпоряджатися
міськими фінансами, дотримуватись однаково права як щодо багатих, так
і щодо незаможних, неухильно виконувати вимоги міських статутів. Ці уяв­
лення, зрозумію, далеко не завжди збігалися з реальністю. Роль «наймуд-
ріших» осіб, котрі мали вирішувати найважливіші питання у місті, часто
відводилася городянам не середнього статку, а пайзаможнішим, які визна­
чали настрій та порядок ведення міських зібрань. Але непорушними завжди
залишалися такі норми самоврядного життя, як виборність міських уряд­
ників і факт їхнього присягання. Після свого обрання вони обов ’язково скла­
дали присягу-урочисту клятву на вірність місту. Гїпорушення означало не­
дотримання взятих зобов 'язань і тягло за собою юридичну відповідальність.
Крім того, вважалося, що у такому випадку людина впадала в гріх, стаючи
клятвовідступникам. По закінченні терміну владних повноважень виборні
) Вступне слово
урядники обов 'язково звітували перед міською громадою про свою діяль­
ність.
Ці та інші демократичні принципи самоврядування були закладені
у привілеях на магдебурзьке право, яке протягом XIV-XVIII cm. поширилося
далеко на схід від своєї історичної батьківщини. Незважаючи на іноземне
походження, воно було засвоєне городянами значної кількості українських
міст, охопивши навіть міста Лівобережної України.
На відміну від мешканців інших міст, кияни завжди знаходилися
в особливому привілейованому становищі. Оскільки вони мешкали на по-
граниччі й наражалися на постійну зовнішню небезпеку, володарі країни
надавали їм чимало привілеїв та пільг, а міщани намагалися вповні скорис­
татися ними. Київська міська влада завжди прагнула самостійно ухва­
лювати певні рішення в інтересах всієї територіальної громади, завзято
захищала її права в різних судових інстанціях. Завдяки згуртованості
й рішучим діям їм удавалося обстоювати автономію міста у тривалій бо­
ротьбі з воєводами, монастирями, шляхтою. Власне цьому і присвячене до­
слідження київського історика - Наталії Білоус. Крім згаданих проблем,
у книзі читач знайде ще чимало цікавого з історії Києва кінця XV-першої
половини XVII cm. - періоду, на який припав розквіт його самоврядування.
Зокрема дізнаєтеся про те, якими правами і привілеями була наділена
міська громада, про соціальну топографію міста, як і кого обирали на уряд
київського війта та на посади інших міських урядників, про їхні обов ‘язки
та доходи, взаємини міської громади з представниками королівської влади,
шляхтою, козаками та ін.
Ця книга написана з любов 'ю до історії Києва, на багатому джерель­
ному матеріалі, висвітлює його славні самоврядні традиції, що сягають у гли­
бину віків. На жаль, з роками зникають сліди історії нашого міста - істо­
ричні пам ’ятки, руйнується неповторна старовинна архітектура. Київ
поступово втрачає свій незабутній образ міста з давньою історією. Таму
вивчення історії його самоврядування особливо актуальне у наш час.
26-27 листопада 1999 р. Київська міська рада за сприяння Фонду
ім. Фрідріха Еберта та участі Фонду муніципальних реформ «Магдебурзьке
право» провела міжнародну конференцію, присвячену 500-річчю надання
Києву магдебурзького права. На ній обговорювалися актуальні проблеми су­
часного міського самоврядування, а також його історичні традиції. Переко­
наний, що пропонована вашій увазі монографія викличе інтерес до цієї пробле­
матики не тільки серед науковців, києвознавців, учителів, а й представників
органів міської влади та всіх киян, не байдужих до історії рідного міста.
Голова Фонду муніципальних реформ
«Магдебурзьке право»,
народний депутат України
ПЕРЕДМОВА
Яскравою сторінкою в історії Києва раннього Нового часу було само­
врядування на основі норм магдебурзького права. Надане великим князем
литовським Олександром київській міській громаді наприкінці XV ст., це
«німецьке право» проіснувало в місті майже три з половиною століття.
Незважаючи на своє «чужорідне» походження, воно органічно «вплелося»
в міське життя і в дещо видозміненому вигляді засвоїлося мешканцями
Києва. Йому були властиві такі риси, як: автономія міської громади, тобто
її незалежність від місцевих адміністративно-судових установ, право мі­
щан на користування загальноміською нерухомістю та право приватної влас­
ності на міські земельні ділянки. У сукупності ці чинники сприяли зростан­
ню підприємницької ініціативи міщан, розвиткові ремесла й торгівлі, що
позитивно позначилося на соціально-економічному становищі міста. Згідно
з нормами магдебурзького права в Києві поступово сформувалися органи
міського управління, не залежні від влади великокнязівського намісника
в місті - воєводи. Міщани отримали право щороку переобирати ці органи
й поповнювати їх представниками з числа повноправних мешканців міста.
Кияни, які підлягали міській юрисдикції, творили свою окрему спіль­
ноту. Виділяючись серед інших городян, вони називали себе «майдеборчи-
ками» і користувалися всіма правами та привілеями, наданими міській гро­
маді великими князями литовськими й королями польськими. Ці привілеї
регулювали соціально-правові відносини в місті і були своєрідним гаран­
том непорушності самоврядного жнття міщан. Отже, від початку дії магде­
бурзького права київська міська громада мала правову автономію, до якої
із часом додалися фінансова незалежність від центральних органів влади,
а також зверхність міського уряду над ремісничими цехами, право міської
влади вирішувати земельні питання в межах міської юрисдикції.
Інтерес до історичного минулого Києва серед фахівців ніколи не вщу­
хав. Однак перевага віддавалася в основному його історичній топографії.
Відсутність в українській історіографії комплексного монографічного до­
слідження з історії Києва пояснюється передусім загальними втратами,
яких зазнавав міський архів протягом XVII-XIX ст. У полум’ї пожеж заги­
нули всі київські міські судові книги, а разом із ними зникли всі сліди історії
міста XV-XVII ст. Здавалось бн, назавжди втрачено будь-яку можливість
відтворити історію міста литовсько-польської доби. Фрагментарність тих
окремих джерел, що вціліли і відклались у приватних колекціях та в різних
вітчизняних і зарубіжних архівосховищах, значною мірою ускладнювала
Передмова
пошуки необхідного матеріалу для повноцінного дослідження. Тому багато
аспектів історії Києва й досі залишаються справжньою «terra incognita». За­
галом, унаслідок нечисленності й розпорошеності джерел урбаністична про­
блематика опинилася поза сферою зацікавлень українських дослідників.
Виняток становить хіба що історія Львова, де забезпечення джерельним ма­
теріалом незрівнянно краще і де, починаючи з XIX ст., не переривалася тра­
диція дослідження різних періодів історії міста від княжих до новітніх часів.
Тим часом урбаністичні студії належать до числа пріоритетних і попу­
лярних напрямів сучасної європейської історіографії. Численні дослідження,
наукові конференції та публікації джерел останніх десятиліть минулого XX
і початку XXI ст. засвідчують загальноєвропейську актуальність вивчення
усіх аспектів історії міста, в тому числі проблем функціонування міської
громади. Значних успіхів у розвитку історичної урбаністики Центрально-
Східної Європи досягли німецька, чеська і польська історіографії. Науковий
доробок зарубіжних істориків-урбаністів використовували у своїх працях
і українські дослідники, однак до цього часу в їхнє поле зору потрапляли теми
і сюжети, пов’язані з соціально-економічним і культурним життям Києва,
тоді як проблеми міської влади і самоврядування розглядалися поверхово,
з використанням давно відомих опублікованих джерел і лише в контексті за­
гальної історії міста чи регіону. При цьому названі проблеми є визначаль­
ними для історії будь-якого міського осередку, оскільки від рівня розвитку
міського самоврядування залежали розвиток його економіки, правова та по­
літична культура мешканців.
Дослідницький інтерес автора цієї книги до історії «київської Магде­
бург»» виник ще на початку 90~х років минулого століття. Роками довелося
збирати буквально «по крихтах» матеріали, що стосувалися історії київ­
ського міщанства, в архівосховищах України, Польщі, Росії, Білорусі; на їх
основі було підготовлено й захищено 2003 р. дисертацію «Київський магі­
страту XVI-першій половині XVII ст.: організація та юрисдикція». Відтоді
значно розширилося коло моїх наукових інтересів, чому сприяли контакти
з відомими польськими і литовськими істориками-урбаністами, участь
у міжнародних наукових конференціях як на теренах Польщі, Литви, так
і України. Залучення нововиявлених, невідомих раніше архівних джерел
дало можливість розширити і поглибити тематику дослідження, в результа­
ті чого вдалося відтворити найважливіші сюжети з історії життя міської
громади Києва кінця XV - першої половини XVII ст. і заповнити чимало
«білих плям» в історії самоврядування міста.
Отже, в центрі нашої уваги буде київська міська громада, що постала
після надання Києву магдебурзького права. У книзі висвітлюються пробле­
ми її функціонування, організація та структура міської влади, діяльність
урядників і службовців магістрату та міської канцелярії, а також статує
і доходи міських урядників. Особливу увагу приділено війтівству, оскільки
в ті часи в українських містах війти відігравали чільну роль в управлінні
Передмова
містом і в житті міської громади в цілому. Вдалося відновити послідовність
перебування на уряді майже всіх війтів від початку XVI до середини
XVII ст. Розглядаються й такі питання, як управління містом, відносини
міської громади з королівською владою, воєводами, монастирями, шлях­
тою, козаками. Зрозуміло, що в одній книзі важко охопити в се розмаїття
міського життя. До того ж через недостатню кількість писемних джерел
деякі проблеми історії міста залишились поза рамками цього дослідження,
а інші, що стосувалися зокрема економіки міста й торговельних зв’язків
міщан, соціальної топографії, конфліктів на релігійному ґрунті, висвітлено
лише у загальних рисах.
Чому обрано саме такі хронологічні рамки? Кінець XV ст. - час на­
дання магдебурзького права Києву і започаткування процесу формування
органів міської влади. Через відсутність оригіналу та копій тексту першо­
го магдебурзького привілею питання щодо його датування досі є дискусій­
ним. У книзі читач знайде міркування із цього приводу, хоча, можливо,
наступні дослідження внесуть свої корективи у цю контроверсійну про­
блему. Дещо пізніше, на початку XVI ст., фіксуються перші документальні
згадки про київський міський уряд і міську громаду, що дозволяє більш-
менш повноцінно досліджувати нашу тему. Загалом у книзі розглядається
життя міста до середини XVII ст., тобто до початку значних змін, зумов­
лених козацькою революцією, яка поклала кінець річпосполитській добі
в історії міста. На цей майже півторасотлітній період припало життя кіль­
кох поколінь мешканців міста. Це був час розвитку й тимчасових стагна­
цій Киева у XVI ст., піднесення в ЗО-ті-^О-ві роки XVII ст. та його спусто­
шення після липневих пожеж 1651 р.
Сподіваюся, що історичні терміни та розлогі цитати, якими рясніє
текст книги, не стануть читачеві на заваді. Найважливіші терміни та заста­
рілі слова «розшифровувалися» і пояснювалися. Наведені з джерел цитати
с автентичними мовними ілюстраціями до авторського тексту, що не лише
підтверджують зроблені узагальнення й висновки, але також дають можли­
вість читачеві глибше відчути дух епохи. Кілька зауваг із приводу цитуван­
ня. Україномовні цитати наводилися як з оригінальних пам’яток (і тоді їх
передано за автентичним написанням), так і з опублікованих джерел. При
цьому літери, що вийшли з ужитку — а, ш, о), в, в — замінювалися сучасними
відповідниками, натомість літери «і» і «є» залишено, оскільки вони могли
позначати різні звуки. Паєрк, що виконував функцію короткого «і», замінено
сучасною літерою «й». Виносні літери введено в рядок без застережень і ви­
ділення. Титла не зберігалися, слова під титлами не відтворювалися в повно­
му складі їхніх літер. Польськомовні цитати перекладалися, а в підрядках
подавалися мовою оригіналу. Всі підкреслення в цитатах — авторські.
Власні імена й географічні назви передано у наближеній до сучасної грама­
тичній формі.
о Передмова
І нарешті, вважаю своїм приємним обов’язком згадати всіх тих, хто
підтримував і допомагав у роботі над цим дослідженням. У першу чергу
хочеться висловити щиру подяку моїм Учителям: професорам aima mater-
Київського національного університету ім. Тараса Шевченка - В. І. Улья­
новському та В. М. Мордвінцеву; відомому українському історикові,
професору університету «Києво-Могилянська академія» H. М. Яковеико,
керівникові Міждисциплінарного семінару при Товаристві дослідників
Центрально-Східної Європи, який для мене, як і для багатьох інших його
учасників, став справжньою школою професійного зростання. Моїм дослі­
дженням проблем міської громади та міської еліти Києва в останні роки
значною мірою сприяли відомі польські історики-урбаністи: професор
Люблінського університету ім. М. Кюрі-Склодовської Ришард Щигел, чиї
мудрі поради і зауваги завжди були стимулом і поштовхом для подальших
досліджень; професор Торуньського університету ім. М. Коперніка Кшиш­
тоф Мікульський, керівник проекту «Міські урядники в Речі Посполитій»,
який залучив мене до участі в серії тематичних конференцій, та професор
Краківської Педагогічної Академії Здзіслав Нога, який надавав науково-
методичну допомогу.
Особливу подяку висловлюю моїм колегам - співробітникам відділу
історії середніх віків та раннього Нового часу Інституту історії України
НАНУ - за критичні зауваження під час обговорення тексту книги і за­
гальну високу оцінку моєї праці. Окремо подяку хочеться висловити про­
фесорам Вікторові Горобцю й Олексію Толочку, а також моїм найближчим
колегам - Мироиу Капралю, Наталії Старченко, Тетяні Вілкул, Ігорю
Гиричу, Ярославу Федоруку, Ігореві Тееленку, Олександру Одріну та моє­
му чоловікові - Володимирові Кравченку, які також надали мені чимало
цінних порад.
Щиру подяку складаю працівникам Центрального державного істо­
ричного архіву України у м. Києві за сприяння моїм архівним пошукам.
Значну допомогу, що уможливила роботу в зарубіжних архівах і бібліоте­
ках, було надано польськими фундаціями -- Касою ім. Юзефа Мяновського
(м. Варшава) та Королеви Ядвіги Ягеллонського університету (м. Краків),
Центром досліджень античної традиції у Центрально-Східній Європі
Варшавського університету під керівництвом професора Єжи Аксера,
Університетом ім. М. Кюрі-Склодовської (м. Люблін), а також Інститутом
відкритого суспільства (Research Support Scheme, грант № 622/2000) та
Канадським Інститутом українських студій Альбертеького університету
(з Вічного фонду ім. Олександра і Галини Кулагиних).
РОЗДІЛ 1
ОГЛЯД ІСТОРІОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛ
Історіографія
Історії Києва раннього Нового часу присвячено чимало праць
наукового та науково-популярного характеру Утім далеко не всі з них
торкалися проблем, пов’язаних із самоврядуванням, діяльністю
міської влади, життям міської громади й окремих міщанських ро­
дин. Найраніша спроба у вітчизняній історіографії дослідити істо­
рію Києва на науковому рівні була здійснена Максимом Берлинським.
Його «Исторія города Кіева» була підготовлена до друку ще в 1800 p.,
але так і не побачила світ за життя автора. 1820 року вийшов друком
лише її скорочений варіант - «Короткий опис Києва» '. М. Берлинський
уперше розглянув широке коло питань з історії міста, його політич­
ний та соціально-економічний розвиток, звернув також увагу на
склад і структуру Київського магістрату2. Будучи вихованцем Київ­
ської академії і сучасником деяких описуваних подій кінця XVIII ст.,
він убачав ідеал у минулому, виявляв сум і ностальгію за втратою
самоврядності Києва. У передмові до сучасного перевидання цієї
праці М. Брайчевський слушно наголошує на тому, що «М. Берлин­
ський стоїть на позиціях українського міщанства, корені яких слід
шукати у магдебурзькому праві. Його ідеалом є міське самоуправлін­
ня, економічна незалежність міст у поєднанні з деякою... політич­
ною автономією України XVI-XVIII ст.»3. Появу такого дослідження
на початку XIX ст. можна розцінювати як закономірне явище, оскіль­
ки саме тоді в Російській імперії виник потяг до всіляких старо-
1 Повна назва цієї книги: Краткое описаніе Кіева, содержащее историческую
перечень сего города, такъ же показаніе достопамятностей и древностей онаго.
Собранное надворнымъ совЬтникомь Максимомъ Берлинскнмъ. Санкт-Петербургь,
въ типографіи департамента народного просвіщенія, 1820.
2 У 1970 р. у фондах Бібліотеки ім. Салтикова-ІЦедрина в Петербурзі Л. А. По­
номаренко відшукала цензорський примірник повної праці Берлинського, що вва­
жався втраченим. Перша її частина була надрукована в 1-му томі відродженої
«Київської старовини». Друга частина в 1972 р. була набрана і зверстана у складі 2-го
тому щорічника, але залишилася неопублікованою. Сучасне видання праці підготував
до друку Михайло Брайчевський. Див.: Берлинський М. Історія міста Києва / Упор.
М. Брайчевський. - K., 1991.
3 Берлинський М. Історія міста Киева. С. 9.