Орест Заяць ГРОМАДЯНИ ЛЬВОВА XIV–XVIII СТ.

632 Pages·2015·43.51 MB·Ukrainian

Орест Заяць
ГРОМАДЯНИ ЛЬВОВА
XIV–XVIII СТ.:
ПРАВОВИЙ СТАТУС, СКЛАД,
ПОХОДЖЕННЯ
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE
M. S. HRUSHEVS’KYI INSTITUTE OF UKRAINIAN
ARCHEOGRAPHY AND SOURCES STUDIES
Orest Zayats
CITIZENS OF LVIV
14th –18th CC.:
LEGAL STATUS, COMPOSITION,
ORIGIN
Kyiv – Lviv
2012
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М. С. ГРУШЕВСЬКОГО
Орест Заяць
ГРОМАДЯНИ ЛЬВОВА
XIV–XVIII СТ.:
ПРАВОВИЙ СТАТУС, СКЛАД,
ПОХОДЖЕННЯ
Київ – Львів
2012
УДК 94-054.4(477.83-25)"13/17" : 34
ББК Т3(4Ук-4Лві)4-289
З  162
У монографії на підставі чистових, протокольних та рахункових
записів про надання міського громадянства у Львові XIV–XVIII ст.
досліджено правовий статус львівських громадян, їхні права та
обов’язки, зв’язок між громадянством міста та можливостями
урядницької кар’єри, види львівського громадянства. Детально
висвітлено процедуру набуття та втрати громадянства, динаміку
поповнення львівської громади новими міщанами, проаналізовано їхнє
станове та географічне походження, етно-конфесійний та професійний
склад.
Для науковців, викладачів вишів, студентів та усіх, хто цікавиться
історією.
Затвереджено до друку рішенням ученої ради
Інституту української археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського НАН України
(протокол № 4 від21.06.2011 р.)
Рецензенти:
Крикун М. Г., д. і. н., професор
Купчинський О. А., д. і. н., голова Наукового товариства імені
Шевченка
Підготовано за фінансової підтримки Вічного фонду імені
докторів Івана та Мирослави Іванців
ISBN 978-966-02-6391-8
© Орест Заяць, 2012
ЗМІСТ
Вступ.....................................................................................................................7
Розділ 1. Джерела та історіографія.........................................................13
1.1.Джерела ..................................................................................................13
1.2.Історіографія...........................................................................................41
Розділ 2.Правовий статус львівських громадян як соціальної
групи................................................................................................................53
2.1.Поняття міського громадянства.........................................................53
2.2.Права та обов’язки, передбачувані львівським громадянством....56
2.3.Міське громадянство та урядницька кар’єра..................................66
2.4.Види львівського громадянства .......................................................82
Розділ 3. Умови та процес прийняття міського громадянства у
Львові...............................................................................................................93
3.1.Вимоги до набуття  львівського  громадянства....................................93
3.2.Акт надання громадянства ...............................................................134
3.3.Втрата громадянських прав.............................................................136
3.4.Інтенсивність прийняття львівського громадянства..................140
Розділ 4. Станове та географічне походження громадян Львова.......153
4.1.Вихідці з міщанського стану..............................................................153
4.2.Львівські громадяни селянського походження.............................154
4.3.Входження шляхти до львівської громади.....................................159
4.4.Духовенство і міське громадянство..............................................162
4.5.Географія походження новоприйнятих міщан..............................163
Розділ 5. Етно-конфесійний та професійний склад львівського
міщанства...............................................................................................177
5.1.Найбільші католицькі етнічні групи: поляки та німці...................177
5.2.Некатолицькі “нації”: українці та вірмени....................................182
5.3.Інші етнічні групи....................................................................................188
5.4.Професійний склад новоприйнятих львівських громадян.............196
Висновки.........................................................................................................205
Додатки........................................................................................................221
Список використаних джерел та літератури .....................................475
Покажчик імен ..........................................................................................487
Покажчик географічних назв ................................................................529
Summary ...........................................................................................543
ВСТУП
Міста завжди були осередками бурхливого життя, а суспільні,
економічні, політичні та культурні процеси у них відбувалися
інтенсивніше та яскравіше, ніж на позаміській території. Велике значення
міст завжди привертало до них пильну увагу істориків, однак в українській
історіографії міська тематика тривалий час залишалася на другому плані.
Яскравим уособленням такого підходу є висловлювання визначного
українського історика Михайла Грушевського стосовно українських міст
під іноземним пануванням, що їхня історія “стає одною історією
заникання й упадку”, а міщанство “з нашого національного становища
має інтерес більше негативний”1. Такі твердження відображали тогочасні
інтелектуальні настрої в українських колах. На недостатню зацікавленість
містами вплинуло домінування у них іноземного елементу. Як наслідок,
міська історія на українських землях досліджувалася більше польськими
істориками. У сумнозвісні радянські часи й поготів міста перебували на
марґінесі наукових зацікавлень. Явна перевага була за дослідженнями
так званої “антифеодальної боротьби”. Нині є цілком очевидною
шкідливість ігнорування одних станів та переоцінювання інших. Більше
того, міське життя нарешті почали розглядати крізь призму участі в ньому
усіх етносів, конфесій та суспільних прошарків, що проживали на
території міст.
Львів був одним із найбільших і найзначніших міст не тільки на
українських землях, але й у межах Польського Королівства, а згодом і Речі
Посполитої (наприкінці XVI ст. навіть велелюдніший за Краків та Варшаву).
Львівське минуле, порівняно з іншими середньовічними та
ранньомодерними українськими містами, є найкраще задокументоване–
збереглися численні джерела, більшість із яких іще чекають на свого
дослідника. Населення міста було етнічно строкате та неоднорідне за
географічним та становим походженням, майновим становищем та
професійною структурою.
З огляду на те, що “справжніми”, повноправними львів’янами
у давні часи вважалися лише міщани, які були наділені львівським
громадянством, повноцінне уявлення про минуле Львова є неможливе
1 Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1994. – Т. 5. – С. 222.
7
Орест Заяць. Громадяни Львова ХIV–XVIII ст.: правовий статус, склад, походження
без ґрунтовного дослідження інституту львівського громадянства
(міського права) та аналізу громадян як суспільної групи. Однак, на
жаль, ця ділянка представлена в історіографії побіжно, попри те, що
окремі її аспекти уже ставали об’єктами кількох студій2. До того ж,
дослідники використовували майже виключно так звані “чистові
реєстри” львівських громадян, залишаючи поза увагою інші види
джерел (насамперед, протокольні та рахункові записи про прийняття
до міського громадянства).
Тож виникає нагальна потреба встановити, чим було міське
громадянство Львова у своїй локальній модифікації, як саме відбувався
процес отримання львівського громадянства, його зречення чи
позбавлення, дослідити динаміку його прийняття, влиття різних
професійних, етнічних та конфесійних груп населення до міської
громади Львова, вивчити джерела поповнення міщанства (зокрема й
вихідцями з шляхетських та селянських кіл), з’ясувати географію
походження новоприйнятих громадян.
Важливість подібних досліджень зумовлена також і тим, що саме
міщани-громадяни найчастіше виступають на сторінках міських актів.
Це була соціально найактивніша група міського населення. Водночас,
варто зазначити, що поза рамками громадянства опинялися різноманітні
категорії міських жителів – так званий плебс (біднота та різноманітні
групи міського маргінесу), особи, соціалізація та професійна реалізація
яких перебувала на стадії становлення (передусім цехові учні та
підмайстри), шляхта і духовенство, що постійно проживали в межах міста,
а також різного роду авантюристи, які провадили жваву економічну
діяльність і заробляли значні статки, уникаючи при цьому прийняття
міського громадянства. Усі вони становили міське суспільство у
широкому значенні. Однак властивими міщанами були лише громадяни
міста, адже саме прийняття до міського права становило початок
легітимної діяльності тієї чи іншої особи в місті, її визнання як
повноцінного і повноправного суб’єкта міської громади.
Іншим важливим аспектом міського громадянства як інституту
є те, що власне воно стало чинником, який об’єднував етнічні та
2 Zubyk R. Gospodarka finansowa miasta Lwowa w latach 1624–1635. – Lwów,
1930; Gilewicz A. Przyjęcia do prawa miejskiego we Lwowie w latach 1405–1604  /
Studja z historji społecznej i gospodarczej poświęcone prof. dr. Franciszkowi
Bujakowi.– Lwów, 1931. – S. 375–414; Кісь Я. Промисловість Львова у період
феодалізму (ХІІІ–ХІХ ст.). – Львів, 1968; Капраль М. Національні громади Львова
XVI–XVIІІ ст. (соціально-правові відносини). – Львів, 2003; Janeczek A. Wstęp //
Album civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie (1388 –
1783). – Poznań; Warszawa, 2005. – T. 1. – S. I–LXIII.
8
Вступ
релігійні громади, за винятком єврейської, в одне ціле. І хай навіть для
некатолицького міщанства існували певні юридичні обмеження, але
міське право все ж давало певний набір громадянських гарантій для
повноцінної професійної та господарської діяльності у місті. Значна
кількість українців і вірмен, що упродовж кількох століть прийняли
львівське громадянство, вказує на привабливість для них цього
правового та соціального інституту навіть у скромних межах їхніх
привілеїв.
Нижня хронологічна межа дослідження починається з 1388 р., за
який зберігся перший (правда, одинокий) запис про надання львівського
громадянства (натомість регулярні списки новоприйнятих міщан існують
від 1405 р.). Верхня хронологічна межа не має чіткого завершення.
Датовані реєстри львівських громадян велися до 1783 р., однак існує ще
так званий “Список присяглих міщан [починаючи] з 1781 р.” без дати
завершення. Вивчення інтенсивності прийняття до міського
громадянства та збережена присяга нових громадян з часів австрійського
цісаря Леопольда ІІ дають підстави припустити, що інститут міського
громадянства існував щонайменше до початку 90-х рр. XVIII ст., які й
вважаємо верхньою межею3.
Для дослідження, яке охоплює такий тривалий проміжок часу,
необхідним є поділ на певні періоди. Будь-яка періодизація, звичайно,
є умовною, оскільки не всі історичні явища одночасно й однаково
зазнають кардинальних змін, що відділяють одну добу від іншої. Тож,
для зручності дослідницького процесу виділено чотири великих
періоди, але за основу цього поділу взято не загальні періодизаційні
схеми історії, а особливості джерельної бази.
Перший період (1405–1514 рр.) приблизно відповідає
середньовічному Львову. На жаль, в його межах міститься дошкульна
джерельна прогалина за 1427–1460 рр. Другий період (1522–1604 рр.)
співвідноситься з “перехідною” добою від середньовіччя до нових часів.
Далі у чистових реєстрах іде прогалина тривалістю у 22 роки, після якої
записи продовжуються зовсім інакше, ніж до того, та й їхній зміст
засвідчує, що відбулися значні зміни у динаміці та механізмі прийняття
міського громадянства, географії походження прибулих тощо.
3 Списки львівських громадян велися й надалі, але, як зазначає М. Капраль,
вони зберігаються у приватних руках і недоступні науковцям (див.: Капраль М.
(рец.) Album Civium Leopoliensium. Rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie,
1388–1783 / wyd. A. Janeczek. – Poznań, 2005. – T. 1. – 450 s.; T. 2. – 291 s.
(edycja elektroniczna, płyta CD) // Український археографічний щорічник. –
Вип. 13/14. – Т. 16/17. – К., 2009. – С. 704–709). Окрім того, це вже не було
міське громадянство, базоване на маґдебурзькому праві.
9
Орест Заяць. Громадяни Львова ХIV–XVIII ст.: правовий статус, склад, походження
Третійперіод охоплює 1627–1727 рр., а отже, останні роки розквіту
Львова і частину так званого “періоду занепаду”, який почався з
середини XVII ст. Четвертий період припадає на другу половину
XVIІІ ст. (включно із переходом Львова під владу Австрії)4. Збережені з
тих років реєстри кардинально відрізняються за формою і змістом від
попередніх. У таблицях наприкінці монографії згадані чотири періоди
поділено на десятилітні проміжки для кращого спостереження динаміки
процесів. Окрім того, зі збережених протокольних та рахункових записів
про отримання громадянства можна сформувати два додаткових міні-
періоди – 1610–1626 і 1728–1749 рр. Власне із дотриманням такої умовної
часової структури і буде здійснюватися розгляд окремих дослідницьких
питань у монографії.
У нинішньому дослідженні подано розгорнуту характеристику
чистових реєстрів та протокольних і рахункових записів про надання
львівського громадянства. Стратегія дослідження фокусується на таких
проблемах: соціальне і правове наповнення поняття міського
громадянства у Львові, його зв’язок з економічними привілеями та
можливістю урядницької кар’єри в місті; неоднорідність міського
громадянства і його поділ на види; процедура набуття і втрати
громадянства; динаміка поповнення львівської громади новими
міщанами; активність прийняття громадянства протягом року;
кількісне співвідношення між громадянами та загальним населенням
міста; частка міщанських і селянських вихідців серед нових львівських
громадян; специфіка влиття шляхти до львівської громади, її
характеристика; неможливість прийняття до міського права духовних
осіб; співвідношення між місцевим та прибулим елементом у складі
львівського міщанства, географія його походження (з визначенням
регіонів найактивнішого постачання нових громадян Львову); етно-
конфесійний склад львівських громадян; труднощі антропонімічного
(антропономастичного) підходу до визначення етнічної належності;
походження та фахові преференції етно-конфесійних громад; невеликі
етнічні групи у Львові; професійний склад новоприйнятого львівського
міщанства та зміни в ньому протягом століть.
Великий за обсягом і детальний за змістом аналіз професійного
складу громадян та формування ремісничих і купецьких родин у місті
винесено в додатки, аби не перевантажувати основний текст
монографії. З аналогічних міркувань поміщено в додатки також
4 Формально, друга половина XVIII ст. мала б охоплювати 1751–1800 рр.
Однак, йдучи за джерелами, долучимо до цього періоду також і 1750 р., оскільки
саме з нього починається остання книга з чистовими реєстрами громадян.
10