Український степовий кордон в серединi XVI столiття (спогади барського старости Бернарда Претвича)

84 Pages·3.191 MB·Ukrainian

by  Претвич Б.

Культурний центр “Хортиця”
1неппуг украшсько! археографы та джерелознавства
iM-М.С.Грушевського НАН УкраТни
Науково-дослщна лаборатория icropil ШвденноТ УкраТни ЗДУ
О Т А Р 0 Ж И Т Н Ф 0 Т 1
гив денноТ укрдТни
Вннуск 2
УКРАШСЬКИЙ СТЕПОВИЙ КОРДОН
В СЕРЕДИН I XVIСТОЛ1ТТЯ
(СПОГАДИ БАРСЬКОГО СТАРОСТИ
БЕРНАРДА ПРЕТВИЧА)
Запоржжя-Кюв
РА “Тандем-У”
1997
ББК 63.3 (4Укр) 46
У 45
УкраТнський стмювий кордон в середин XVI столптя (споши барсыюго
старости Бернарда Претвича). — Запоржжя-Кшв: РА “Тавдем-У”, 1997.
-84 с. ISBN 966-7089- 46-0
Редакцшна колепя cepii « С Т А Р О Ж И Т Н О С Т !
пгвденно* укрд? ни*:
Козырев В.К, (в1дпов1дальний редактор), Абросимова С.В., Бойко А.В.
(вауковий редактор), Боряк Г.В., Лях С.Р., Мицнк ЮА, Ифкю ВО., Сохань П.С.,
Текуч В.М., Шахров Г.1., Швидько Г.К., Шиханов Р.Б.
У виданш публжуеться доповщна записка барського старости
Бернарда Претвича, подана королю Сипзмунду Августу в 1550 р. у
вигляда спогаддв. Дана пам’ятка е важливим юторичним джерелом, яке
проливае свпло на icTopbo Украши середини XVI ст., icropuo оборони
стенового порубшжя вщ татарських набйтв, в тому числ! й на
особистггь свмого автора записки — вщомого захисника украшських
земель.
У п о р я д н и к
О.е.МАЛЬЧЕНКО
Видання стало можливим завдяки
сприятю Kasy im. Jozefa Mianowskiego,
Fundacja Popierania Nauki (Warszawa)
Рецензент: кандидат гсторичних наук, доцент Г.I.Шаповалов
Шдготовлено на комп’ютерному обладнанш, ладанному 1нстшугов1
украшсько! археографй Фондом Катедр украшознавства при Гарвардському
ушверситет1 (США). Програма украшознавчих досщджень, фундатором яко! е
ФКУ, фшансупъся за рахунох благодшних пожертв украшських громад США
га Канали
ISBN 966-7089-46-0 © РА “Тандем -У”, 1997
© Мальченко О., упорядкування, 1997
Бернард Претвич — теребовельский i барський староста.
Портрет невщомого автора кшця XVI столптя.
ВСТУП
Спогади барського старости Бернарда Претвича переносятъ
нас до украшських земель XVI столптя. 1х автор був одним з
вщомих захисншав украшського порубЪкжя, серед яких можна
згадати Богума Корецького, Февда Сангушка, Дмитра
Вишневецького (Байду) та шших.
Особливютю щеТ пам’ятки е те, шо перед нами один з
небагатьох TBopie написаних безпосередшм учасником боротьби з
набиами татар, який npoeie бЬгьше 70 битв i в бшлпосп з них був
переможцем.
В спогадах Претвича вщбився колорит епохи, змальована
яскрава картина подш того часу, передано особисте защкавлення
автора долею украшських земель.
Головш поди, описаш у розгортаються на терет
TBOpi,
Швденно! Украши, а отже мають безпосередне вщношення до
нашого краю, його славного кторичного минулого.
В.К.Козирев,
директор Культурного центру «Хортиця»,
вщповщальний редактор «Стлрожнтностеи ШкденноТ укрдши».
П Е Р Е Д М О В А
Украша знаходилась на Великому кор дот. Ця теза не вик-
ликае сумшв1в, а факт величезного впливу кордону на icTo-
ричний розвиток украшських земель е загально вщомим. Еле-
менти i особливое"ri Великого кордону вивчалися i вивчаються
в усьому свт» але чи не найменше - в Украпп1.
Частйие за все з швденно-схщним украшським поруб1жжям,
що було власне часгиною твшчного боку Великого кордону,
пов’язують воснну Д1яльн1сть козацтва, його розвиток i сто-
сунки з св01ми степовими сусщами. Але це повною Mipoio
стосуеться лише перюду з кшця XVI ст. На початку i нав1ть у
середин! того ж сташття твшчний край Великого кордону на
украшських землях у вШськовому план! репрезентували iHUii
сили, не численш, але досить впливов! для свого часу. Мають-
ся на уваз1 польсько-литовсыа вщдши прикордонно! оборони
украшських земель, до складу яких часто входив i розвиваю-
чийся козацький елемент. Саме щ вщдши, найталановиттши
командири яких були вщом! вс1й Kpami, у середин! XVI ст.
тримали на co6i основний тягар оборони украшського пору-
б 1жжя i саме 1м майже не присвячено уваги у в!тчизняшй icTO-
ричнШ науць
Пробудження щкавост1 до цього аспекту украшсько! icTOpii
веде за собою необхщшсть звернути увагу на вщповщний
джерельний матер1ал. Нин!шня публшащя мае за мету зробити
б!льш доступним для в!тчизняних дослщншив цшавий доку­
мент, котрий не тшьки дае можлившть тзнати причини, ха­
рактер i тактику ведения битв з татарами в 1535-1550 pp., але
i частково вщображуе палпру в!дносин на швденно-схщному
украшському поруб1жжь
Пропонована пам’ятка з’явилася у час, коли вогонь на
1 Дашкевич Я, Украша на межл шж Сходом i Заходом (XIV - XVIII ст.) //
Записки Наукового Товариства 1м.Шевченка.-1991 .-Т.222.-С.28-44.
5
Великому кордош т1льки тл1в у вигляд1 псевдомиру або пер­
манентно! степово1 вШни, щоб у друпй половши XVI ст. роз-
гор1тись на його швшчному бощ, а в кшщ XVI - у перпйй
половиш XVII ст., з розвитком козацтва, - на швденному2.
Teip Б.Претвича, який е своерщними спогадами автора (да-
л1 - “Спогади”), не вщноситься до абсолютно невщомих доку­
мента. В 60-х роках минул ого стол1ття вш був опублжований
Я.Т.Любомирським3. Однак це видання позбавлене критичного
апарату i мае багато помилок через нев1рне прочитання тексту
i надм1рну модершзащю. Саме щею публжащею, або безпо-
середньо рукописом, користалися дослщники протягом нас-
тупного стол1ття. Джерело використовувалося 1сториками
досить поверхово, так би мовити з прагматичною метою, i за-
лучувалося найчасттше як допом1жний матер1ал у розгляд1
того чи iHmoro питания.
К.Пуласький присвятив перший роздш свого досл!дження
щодо землеволод1ння на Под1лл1 м.Шаравщ, яке було у три-
манш Б.Претвича з 1539 р. Тут же автор подав i короткий
огляд д1яльнос'п Б.Претвича, опираючись на факти з “Спо-
гад1в”4.
Ф.Рав1та-Гавронський звернув увагу на в1йськов1 аспекти
записок Б.Претвича5. Вщомий польський дослщник военно!
icTOpil Т.Корзон лише коротко виклав змкт документу, не
зробивши шяких зауважень чи висновюв6.
У монографи ОТалецького, присвячешй пол1тичшй icropii
XVI ст., лише коротко згадуеться перевод Б.Претвича з Бару
до Теребовл1 та його
TBip7s
Бтыи уважно пшйшов до записок В.Потеха, котрий шукав
у ньому головне матер1ал1в до бюграфн самого автора8.
2 Там само.-С.37.
3 Bernard Pretwicz i jego apologia na sejmie 1550 r. Spisal J.T.L[ubomirski] //
Biblioteka Warszawska.-Warszawa,l 866.-T.3.-S.44-59.
4 Pulaski K. Stare osady w ziemi Kamienieckiej i dziedzicz^cz na nich rody
podolskiej szlachty historycznej, [w]: Szkice i poszukiwania historyczne.-Krakow,
1906.-Serya 3.-S. 15-31.
5 Gawronski Fr. Rawita. Geneza i rozw6j idei kozactwa i kozaczyzny w XVI
wiekiL-Warszawa,Krak6w,1924.-S.495106
6 Korzon T. Dzieje wojen i wojskowoSci w Polsce. Lw6w,l923.-T. 1 .-S.363-364.
7 Halecki O. Dwaj ostatni Jagiellonowie (1506-1572) [w]: Histoija Polityczna
Polski. Czesc II. Od r.1506 do r. 1775.-Warszawa,!923.-S.76.
8 Pociecha W. Sl^ski bohater Bernard Pretwicz // $1г^к,-1946.-Я.1.-№105 grud-
zien.- S.6. Дотепер не icHye повноГ бюграфн Б.Претвича i дослщження В.По­
техи не може замшити монографн.
6
Чи не найглибше з польських кторшав займався “Слога-
дами” i самою особиспстю Б.Претвича А.Томчак. Спочатку
з’явилася його стаття, присвячена польсько-турецьким вщно-
синам 1548-1553 рок1в, у як1й багато м1сця займае огляд по-
л1тично1 д1яльност! Б.Претвича на поруб!жжь У такому ж
плаш використову ються i “Спогади”9. Але дослдаик не зупи-
нився на цьому i в 1960 р. ним зд1йснено повторну публжацш
твору Б.Претвича (журнальний вар1ант) з повним дотриманням
правил передач! текстов XVI ст. У передмов1 до публжацп
автор розглядае документ як джерело для дослщження воен-
Hoi icTOpii та icTopii вШськ поточно! оборони на украшських
кордонах10.
Вггчизняними 1сториками Б.Претвичу та його “Спогадам”
присвячено небагато уваги. М.Грушевський прид1лив кшька
сторшок /цяльносп Б.Претвича на уряд1 барського старости,
використовуючи при цьому фактичний матер1ал з його за­
писок11. I майже через столггтя з’явилась невелика стаття
ВЛ.Серпйчука12. Оперта на Б.Претвича, вона мае багато
TBip
неточностей i помилок нав1ть у переданш фактичного мате-
р1алу. Великою м1рою це можна пояснити тим, що автор
засновуеться на публжацп Я.Т.Любомирського.
Б.Претвич е постаттю добре вщомою у военшй icTopii XVI ст.
i знаходиться на одному piBHi з такими символами украшського
поруб1жжя як ОстафШ Дашкович та кн.Дмитро 1ванович
Вишневецький (Байда). Його в!йськова кар’ера розпочалася з
1531 р. пщ час служби товарищем у рот! майбутнього польного
гетьмана Миколая Сенявського. 3 1535 р. - командував влас-
ним юнним тдроздшом. Апогею ж його вШськова д1яльшсть
на украшському поруб1жж1 дШшла в 1540-1551 pp., коли
Б.Претвич отримав вад королеви Бони уряд барського старости.
Поеднання у cboix руках фуныцй прикордонного старости
i ротм1стра поточно! оборони давало можливють Б.Претвичу
9 Tomczak A. Z dziejow stosunkow polsko-tureckich za Zygmunta Augusta
(1548-1553), [w]: Ksiega pami^tkowa 150-lecia Archiwum GhSwnego Akt Daw-
nych w Warszawie.~Warszawa,1958.-S.441.
10Ejusdem. Memorial Bemarda Pretwicza do krola z 1550 г. H Studia i Ma-
teriaty do Historii Wojskowosci.-Warszawa,1960.-T.IV.-Cz.2.-S.328-357; tekst -
S.340-357.
11 Грушевский M.C. Барское староство. Исторические очерки (XV-
XVIII вв.) - К., 1894.-С. 100-105.
12 Серпйчук B.I. Барський староста Б.Претвич //Украшський юторичний
журнал.-1990.-№3.'С. 124-131,
7
проводити CTenoBi рейди, маючи в тилу мщний пункт оборони
i стабшьну продовольчу базу* Саме цей тактичний момент
разом з военним талантом та вдачею, був основою багатьох
його военних перемог та ycnixiB у прикордоншй степовш в1йш.
Сили якими керував Б.Претвич, для цього регюну були
доситъ значними, форму вал ися з р1зномаштних елемента i
могли доходити до 500 вояюв. Як ротмютр, вш мав запн, що
складався у середньому з 150 чоловпс13. KpiM того, Б.Претвич
на свШ кошт завжди утримував збройний загш. Так в 1551 рощ
у одному з листа до пруського князя Альбрехта вш писав, що
утримуе понад 300 людей, бшышсть з яких вже 20 рок1в
перебувають з ним на украшських кордонах14. Як видно з
тексту “Спогад1в”, у Б.Претвича служила також як мюцева,
так i прибула з центральних райошв корол1вства шляхта, i
нав1ть козаки.
Як барський староста, Б.Претвич також дислокував пев-
ними збройними силами, що складалися з черемисько! к1нноти.
За peBi3ieio 1552 р. черемиси надавали у розпорядження ста­
рости 68 вершншав15. У переслщуванш татар зобов’язаш були
приймати участь i мицани, для чого спещально утримували
коней16.
Противниками Б.Претвича та шших прикордонних старост
i ротм1стр1в у той час були очагавсыи, бшгородсью та доб­
ру дзыа татари з Швшчного Причорномор’я, якл тд час набтв
диспонували приблизно такими ж за ильюстю людей заго­
нами. Як стверджуе сам Б.Претвич у “Спогадах”, татари не
мали бшыпе як кшька сотен вершниюв, а част1ше - нав1ть i
coTHi. Щ напади др1бних загошв мали виключно розбШний ха­
13 Kolankowski L. Roty koronne na Rusi i Podolu 1492-1572 U Ziemia Czer-
wiefiska.-Lw6w,1935.-R.L-Z.2.« S155-164.
14 Pociecha W. Slqski bohater Bernard Pretwicz ...-S.8. Це саме той випадок
про який писав шмецький юторик Гюнтер Штьокль. Анал^зуючи ситуацию
на украшському поруб^жжа, вчений зробив висновок, що в ход1 практично
поспйних бойових Д1й на цих територ1ях виживав лише “вщбгрний военний
матер1ал”. Див.: Давлетов А.Р. Проблема генезиса запорожского казачества
в трудах немецкого историка Гюнтера Штёкля // Проблемы историографии
и источниковедения истории запорожского казачества.-ЗапорожьеД992.-СД 1
15 Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной Комиссией для
разбора древних актов, учрежденной при Киевском, Подольском и Волынс­
ком генерал-губернаторе.-Ч.8,Т.1: Материалы для истории местного управ­
ления в связи с историей сословной организации. Акты Барского староства
XV -XVI вв. / Изд.М.Грушевский. К., 1893.-С. 164. (Дал1 - АЮЗР).
16 Там само.-С.97,102,105.
8
рактер, тому у битву з прикордонними в1йськами татари всту­
пали лише тод1, коли и не можна було у никнути.
Сшвставлення военних потенщал1в цих поруб1жних против­
ник! в було не на користь татар. Тому нав1ть при невелиюй
кшыасшй переваз! вони завжди були розгромлеш професш-
ними вошами загону Б.Претвича. Але якщо пщроздали при-
кордонно! украшсько! оборони досить легко давали вщс1Ч
невеликим ватагам причорноморських татар, то справи вигля-
дали набагато пршими шд час нападу кшькатисячно! кримсь-
KOi орди. Доказом того е згадуваний Б.Претвичем Ha6ir на
Волинь 1549 р., коли татарсью в1йська шд1йшли аж пщ м.Со-
каль, а загони оборони не змогли вщбити ясиру.
Слабюсть невеликих татарських загошв i вщносшсть ве-
личини военного потенщалу загону Б.Претвича проглядаеться
шд час випадкових сутичок з турецькими шдрозщлами. Саме у
битвах з цими професюнальними в1йськами Б.Претвич згадуе
про втрати серед cboix людей.
Завдання прикордонно! оборони полягало перед вс1м у
недопущенш татар в глиб заселених територ1й Укра1ни. Воно
було нелегким як через самий характер Ha6iriB, так i з огляду
на велику територ1к>, котру потр1бно було контролювати
невеликими силами. Операщйним простором д1й вщщл1в обо­
рони, як i загону Б.Претвича, була не тшьки польська частина
Пощлля, але все поруб!жжя м1ж нижшми теч1ями piK Днтра
i Дшстра, що належало до Великого княз1вства Литовського.
Ui земл1 в середиш XVI ст. були майже незаселеш. Нижче
piK Савраш i Тясьмину аж до чорноморського узбережжя тяг-
нулися степи, що використовувалися щд пасовиська. Тшьки
над самим Чорним морем бшя турецьких замк1в кочувало каль­
ка татарських орд. ЛЫя перших украшських поселень була
вщдалена вщ тих замк1в на 200-300 км. Власне це i було те
поруб1жжя, що жило певною Miporo cboim вщокремленим
життям, за с во Тми традищями i мораллю. Тут зароджувалися
наб1ги, розосереджувалася сторожа i точилася быышеть битв,
згаданих Б.Претвичем.
За його евщченням, хоругвам оборони вдавалося у зародку
л!квщувати деяк1 з Ha6iriB, розбиваючи в степах татарсью
загони шд час 1Хньо1 концентраци. Однак найчаепше ватаги
татар переймалися на зворотьому шляху, коли i вщбиралася
захоплена здобич. Нерщко сторожа випадково натрапляла на
якийсь загш, що повертався додому або титьки заглиблювався
9
в украшсыа зешй. Перекрити кшька сот кшометр1в украшсь-
кого кордону вщдалами оборони було неможливо i тому можна
припустити, що юлыасть розгромлених татарських загошв
повинна була приблизно дор1внювати кшькосп вщлших.
Сам Б.Претвич досить критично вщносився до корол1вськоТ
пол1тики щодо налагодження оборони швденно-схщних кор-
дон1в. У листах до пруського князя Альбрехта вш з жалютю
говорив, що король Сипзмунд Август абсолютно занедбав кор-
дони i по багато мк:ящв не сплачуе грошей найманцям: “Niech
B6g zlituje si$ nad tym, ze krol tak nic nie chce czynic i post^puje
jak baba, a nie jak krol. Pomni to W,Ks.Mosc, ze je§li Bog nie
odmieni, to Polska musi upasc”17.
Проблему козацтва, що почала розвиватися у середиш XVI ст.
Б.Претвич пропонував вир1шити, звернувши силу козаюв на
оборону кордошв. Вщомий в1йськовий теоретик друго! поло-
вини XVI ст. С.Сарницький згадуе у своТх “Гетьманських
Книгах” “te rade, кхбщ zowi^ Pretwiczow^, zeby jeszcze lepiej
zamnozyc ten cech kozakow Nizowych, nadawszy jem takie bojarst-
wa, a jem na szable to dawac, со si? Tatarom daje. Iz ileby jadnok-
roc do nas pokuszali si? Tatarowie aby tez oni do nich wyrywali si?
po Nieprze, a takowy sposob odwr6cenia zowia revulsionem”18.
Неспроможн1сть висл1дити, знищити або зупинити татарсь-
ici загони на лшп локал1заци сторож i нав1ть на заселених
украшських землях, призвело до часткового переносу военних
ддй на поруб1жш степов! територп шляхом впровадження прак­
тики погош за татарами “poty, poki by ich dognac mogli”. Власне
Б.Претвича вщр1зняе вщ imimx прикордонних украшських рот-
MicTpiB та старост саме широке застосування тако! тактики бо-
ротьби з наб1гами.
Погош за повертаючимися з грабушав вщдалами татар у
той час часто досягали околиць Очакова i Б1лгорода. Под1бш
в1йськов1 акцп мали характер вщповш за Ha6ir i часто закш-
чувалися не тшьки вщбиранням здобич!, але й пограбуванням
мюцевих татар.
Чи мали операщ! прикордонних ротм!стр!в над Чорним мо­
рем тшьки характер “вщповцц” i чи були лише спровоковаш?
Очевидно, що так було не завжди. Турецька сторона, звгсно
представляла Ti напади передвим як граб1жницыа. 1хньою
17 Pociecha W. Sl^ski bohater Bernard Pretwicz
18 Ibid.-S.9.
10