Table Of ContentМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ
КАФЕДРА ФРАНЦУЗЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
З ЛІНГВІСТИКИ, ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА
І МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції
ELLIC 2015
Івано-Франківськ
Видавець Кушнір Г.М.
2015
1
УДК 81+82+316.72
ББК 80
С 91
Друкується за рішенням вченої ради Прикарпатського національного
університету імені Василя Стефаника (протокол № 2 від 10.02.2015 р.)
Сучасні дослідження з лінгвістики, літературознавства і
С 91 міжкультурної комунікації (ELLIC 2015) : матеріали ІІ Міжнародної
наукової конференції / відп. ред. Н.Я.Яцків ; Прикарпатський
національний університет імені Василя Стефаника. – Івано-
Франківськ: Видавець Кушнір Г.М., 2015. – 426с.
ISBN: 978-966-2343-13-7 УДК 81+82+316.72
ББК 80
Редакційна колегія:
д-р політ. наук, проф. І.Є.Цепенда (голова оргкомітету),
д-р філол. наук, проф. М.М.Попович,
д-р філол. наук, проф. І.В.Козлик,
д-р філол. наук, проф. Р.Б. Голод,
д-р філол. наук, проф. Т.М.Федуленкова,
д-р філол. наук, проф. С.К. Криворучко,
канд. філол. наук, доц. Я.Т.Билиця,
канд. філол. наук А.М. Ерліхман,
канд. філол. наук Д.В.Сабадаш,
канд. філол. наук, доц. О.Я. Остапович,
канд. філол. наук, доц. Л.М.Шкурашівська,
канд. філол. наук, доц. Н.Я.Яцків (відпов. редактор),
Т.В.Смушак (секретар)
Збірник наукових праць містить статті учасників ІІ Міжнародної наукової
конференції Сучасні дослідження з лінгвістики, літературознавства і
міжкультурної комунікації (ELLIC 2015), яка присвячена 45-річчю створення
факультету іноземних мов Прикарпатського національного університету імені
Василя Стефаника. До збірника ввійшли дослідження з семантики, когнітивної
лінгвістики, стилістики, зарубіжної літератури та порівняльного
літературознавства, перекладознавства, зіставного мовознавства, міжкультурної
комунікації і викладання іноземних мов.
Відповідальність за достовірність результатів і коректність
посилань несуть автори.
ISBN: 978-966-2343-13-7 © ELLIC 2015
© Колектив авторів,2015
© Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника, 2015
2
ВІТАЛЬНЕ СЛОВО
учасникам ІІ Міжнародної наукової конференції
Сучасні дослідження з лінгвістики, літературознавства
та міжкультурної комунікації
із нагоди 45-річчя факультету іноземних мов
Професія філолога, лінгвіста, перекладача у нашому суспільстві є однією
з найбільш престижних, відповідальних та шляхетних. Факультет іноземних
мов ось уже сорок п’ять років гідно продовжує традиції мовної, культурної та
літературознавчої думки України, чітко усвідомлюючи своїм основним
завданням – надання високого рівня знань, можливості до самореалізації
кожного викладача і студента, а також налагодження шляхів міжкультурної
комунікації та інтеграції із світовими освітніми центрами.
Ректорат Прикарпатського національного університету імені Василя
Стефаника з приємністю відзначає, що започаткована факультетом іноземних
мов традиція наукової дискусії з актуальних питань сучасної германістики,
романістики, порівняльного літературознавства та методики викладання
іноземних мов набуває усе ширшого розголосу і викликає жваву зацікавленість
як в Україні, так і за її межами.
За чотири з половиною десятиліття з часу заснування невеличкий,
компактний факультет на 250 студентів, що вивчали англійську та німецьку
мови і готувалися стати вчителями, перетворився у потужний навчально-
науковий підрозділ, де навчаються біля тисячі студентів і працюють більше 70
викладачів. Відкрито заочне відділення, впроваджено спеціальність
«Французька мова та література», розпочато вивчення цілковито нової – дещо
екзотичної, але надзвичайно перспективної китайської мови як другої
іноземної. Успішно проведено акредитацію трьох спеціальностей та отримано
ліцензію на підготовку за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр». Десятки
колишніх студентів за цей час стали викладачами і науковцями, захистили
дисертації та поповнили викладацький склад рідного факультету. Про високу
якість підготовки фахівців на факультеті свідчить те, що більше двадцяти
студентів факультету за ці роки стали переможцями та призерами
Всеукраїнських предметних олімпіад, конкурсів наукових робіт та
літературного перекладу. Факультет посів місце серед кращих не лише на
Заході України, але й цілком гідно конкурує зі столичними вишами.
Навчальний процес на університетському факультеті у нашу добу вимагає
абсолютної свободи глобального інформаційного обміну. 20 років тому
студенти не могли й помріяти про факультетську бібліотеку з найновітнішою
літературою іноземними мовами, сучасне технічне оснащення аудиторій
мультимедійною комп’ютерною технікою, супутниковим телебаченням,
мережею Інтернет, електронні підручники і тексти лекцій, дистанційне
навчання. Нині – це повсякденна реальність. Навчання на факультеті іноземних
мов немислиме і без глобальної свободи пересування. Від перших студентських
та викладацьких стипендій для стажувань за кордоном та перших
3
американських викладачів на факультеті – волонтерів Корпусу Миру,
факультет пройшов свій шлях до сьогодення. Нині його викладачі проходять
наукові стажування та беруть участь у міжнародних конференціях у ФРН,
Австрії, Швейцарії, Польщі, Угорщині, США, Великій Британії, студенти
здійснюють навчальні та ознайомчі поїздки до ФРН, Австрії, Швейцарії,
Польщі, Франції, США та навіть Китайської Народної Республіки. На
факультеті у різний час працювали і працюють викладачі – громадяни США,
Великої Британії, Австрії, Франції, Китаю. Цілковито новим кроком з інтеграції
у європейський освітній простір став спільний навчально-науковий проект
кафедри англійської філології та Ягелонського університету Кракова з
міжкультурної комунікації – обміни викладачів та написання спільних
наукових праць.
У ці дні не можна не згадати добрим словом фундаторів та корифеїв
факультету – тих, хто 45 років тому стояли біля витоків іноземної філології у
педагогічному інституті та своїм неперевершеним професіоналізмом
перетворили факультет у справді університетський. Справді «знаковими»
фігурами факультету були професори Володимир Григорович Матвіїшин,
Ярослав Андрійович Баран, Віктор Олексійович Кравченко, доценти Василь
Васильович Лазарович, Святослав Петрович Гандзюк, Марія Марківна Турчин.
Сьогодні колектив факультету гідно продовжує їх справу.
Бажаю учасникам конференції плідної роботи заради утвердження
кращих європейських традицій нашого університету – академічної мобільності
та фахової гуманітарної міжкультурної комунікації.
Ігор Цепенда
ректор Прикарпатського національного
університету імені Василя Стефаника
4
СЕМАНТИКА І ПРАГМАТИКА ТЕКСТУ / ДИСКУРСУ
ЧИННИК ПРИСУТНОСТІ ТА ЙОГО ПРАГМАКОМУНІКАТИВНІ
ВИЯВИ В РИТУАЛЬНІЙ ВЗАЄМОДІЇ
Ольга Афанасьєва
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
(Київ, Україна)
Інтерес до дослідження ритуалу як форми організації
соціокомунікативної взаємодії в сучасному мовознавстві і ширше – сучасних
суспільних науках – виник в результаті розвитку цієї проблематики в
соціології, етнографії, антропології, зокрема у працях таких учених, як
Е.Дюркгайм, І.Гофман А.ван Геннеп, Дж.Харрісон, В.Тернер, В.Уорнер,
М.Дуглас та інших.
Дослідники по-різному тлумачать сутність ритуалу та визначають його,
проте доходять спільної думки щодо його основних рис, виділяючи передусім
такі ознаки як специфічна дія та поведінка, стереотипність, традиційність.
У.Уорнер так пояснює відмінність ритуальної дії від технічної: «Одна з
фундаментальних відмінностей між трудовими навичками та ритуальними
актами полягає в тому, що перші є безпосередньо цінними й утилітарними за
самою своєю природою і визнаються такими, тоді як останні вторинно (тобто.
символічно) виражають соціальну цінність певного компонента соціальної
поведінки. Навички і ритуальні акти можуть, однак, суміщатися в єдиній
діяльності, так що технічна дія може бути у високому ступені ритуалізованою.
Сучасний етикет і манери поведінки за столом, (…) – приклади ритуалізації
технічної повінки…» [1, с. 592].
Р.Колінз зауважує, що в розмовній мові ритуал позначає урочисту
церемонію, здійснення низки стереотипних дій: словесні формули, спів,
традиційні жести, носіння традиційних костюмів. Крім того, ритуал
розглядається як дія, але дія в значній мірі обмежена культурою минулих
століть – щось між тим, що приписує культурне минуле і творенням нової
культури [3, с.30, 49]. В енциклопедичних джерелах ритуал визначається як
термін на позначення формальних дій за усталеною схемою, де через символ,
виражається спільний смисл; або як регулярно повторювані стереотипні дії
виконання яких має більший сенс, ніж зміст того, що зроблено [8, с.263].
Починаючи з досліджень Е.Дюркгайма, ритуали поділяють на сакральні і
світські, церемоніальні і повсякденні. У сучасній соціокомунікативній
перспективі, започаткованій І.Гофманом, ритуал розглядається у широкій
площині його виявів аж до повсякденного спілкування. Так У.Уорнер
зазначає, що термін ритуал використовується і у ширшому сенсі, позначаючи
будь-яку соціальну поведінку, яка виконується для вираження певного
значення, важливого для відповідної групи [1, с. 117].
Таким чином, проблема ритуальних форм діяльності людської спільноти
ставить важливі та актуальні питання щодо структурних та організаційних
форм комунікації як соціального та прагмалінгвального явища. Особливу
увагу сучасні дослідники приділяють саме світським ритуалам, як
церемоніальним, так і повсякденним. Розуміння ритуалу як певної суспільно-
5
комунікативної діяльності (дії, події, поведінки) вимагає дослідження тих
чинників, які зумовлюють особливості такої організації людської діяльності. З
нашого погляду, одним із таких визначальних чинників є феномен
присутності, аналізу прагмакомунікативних виявів якого присвячено нашу
розвідку.
Сама фізична присутність є необхідною умовою ритуального дійства. З
огляду на те, що ритуал є тілесним процесом, людські тіла, що рухаються в
одне й те саме місце, позначають початок цього процесу [3, с.54]. І.Гофман
зауважує з цього приводу, що навіть «коли не відбувається жодних особливих
подій, люди в присутності один одного (…) пильнують одне одного і діють
таким чином, щоб позначити свою присутність.» [4 с.103].
У своєму поведінковому вимірі фізична присутність є носієм важливих
для ритуальної взаємодії комунікативних смислів, що виражаються у
паравербальних формах. На думку І.Платвоета, ритуал – це впорядкована
послідовність стилізованої соціальної поведінки, яка відрізняється від
звичайної взаємодії своїми попереджувальними властивостями, які дають
змогу сфокусувати увагу аудиторії на самому дійстві і сприймати його, як
особливу подію, яка відбувається в спеціальному місці та / або в особливий
час, зі спеціальної нагоди і передає особливі повідомлення. Завдяки
використанню спеціальних культурних багатозначних символів,
мультимедійному характеру перформанса досягаються як внутрішні, так і
зовнішні стратегічні цілі [5, с.41-42.].
Слід звернути увагу на те, що факт присутності у її деїктичному форматі
(«тут» і «зараз») найчастіше набуває експліцитного вербального вираження,
стаючи стереотипною формою звертання до присутніх, наприклад (виділення
наші): «Yet these memorials, and your presence today, remind us to remember the
fullness of their time on Earth» [6]. У такий спосіб він стає маркером події як
такої.
Емоційна складова набуває при цьому особливої значущості. З погляду
А.Н.Теріна, ритуал можна визначити як формальну і символічну поведінку,
що призводить до творення або відтворення емоцій для того, щоб отримати
або зберегти правильний баланс між людьми і світом [2, с.3941-3942]. У свою
чергу, Ф.Сміт зауважує, що ритуал включає конвенціоналізовані і стилізовані
людські дії, які часто спираються на загальнокультурні коди, мають
комунікативний намір і генерують потужні емоційні реакції між учасниками
[2, с.3944]. Важливим аспектом виступає емоційна складова – поділення
учасниками певних почуттів (радості, ентузіазму, гордості, суму і т.д.).
Колективний досвід стає індивідуальним завдяки моментам сильного
емоційного переживання.
Особиста тілесна присутність інтенсифікує ритуальну взаємодію. За
тілесної присутності людям простіше контролювати сигнали і мову жестів
один одного, бути з усіма в спільному ритмі, русі і поділяти емоції;
сигналізувати і підтверджувати спільний фокус уваги і, отже, стан
інтерсуб'єктивності [3, с.64]. Проте в сучасному суспільстві з його новими
технологічними можливостями віртуальна форму присутності посідає усе
вагоміше місце. Однак, в залежності від типу ритуалу (і це стосується
6
передусім ритуалів церемоніального спрямування) віртуальна присутність
позбавлена необхідного символічного та емоційного навантаження. Без
тілесної присутності важко позначити свою участь в групі, зокрема як її члена.
Як зазначає Р.Колінз, ритуал поховання є менш значущим за відсутності
безпосередніх візуальних сигналів від інших учасників: пози, сльози на очах,
всі емоційні моделі поведінки, які спонукають інших до відповідної емоційної
реакції. Дослідник висуває гіпотезу стосовного того, що тенденція до
використання електронних засобів для різного роду ритуалів, зокрема через
електронну пошту, а саме – вітання, звертання до адресата по імені,
прощання – передбачає зниження рівня солідарності [3, с.54-55, 63].
Присутність є не лише важливим чинником, але й символом ритуальної
взаємодії, яка виявляється передусім як свідчення об’єднання певної
спільноти, членства у ній, виникнення почуття солідарності. Саме чинник
присутності є одним із основних символів об’єднання людей у спільноту,
адже, з погляду Р.Колінза, суспільство, яке тримається разом не є абстрактною
єдністю соціальної системи, а є тільки тими групами людей, які зібрані в
певному місці і які відчувають солідарність один з одним за допомогою участі
в ритуалі та ритуально зарядженому символізму. [там само, с.41].
Присутність у ритуальній події виявляє й емоційно підсилює ідентичність
учасників як членів спільноти, адже під час такої взаємодії вони
взаємовизнають себе та інших як належних до певної групи. Позначення
спільної присутності як об’єднання в ритуалізованому дійстві часто набуває
експліцитних форм та формалізується: «We gather to remember, at this sacred
hour, on hallowed ground – at places where we feel such grief and where our
healing goes on. We gather here, at the Pentagon, where the names of the lost are
forever etched in stone. We gather in a gentle Pennsylvania field, where a plane
went down and a “tower of voices” will rise and echo through the ages. And we
gather where the Twin Towers fell, a site where the work goes on so that next year,
on the 10th anniversary, the waters will flow in steady tribute to the nearly 3,000
innocent lives» [6].
Присутні наділяються різним символічним статусом. Нерідко зустрічаємо
формули, в яких присутність певної особи чи групи осіб засвідчується та
виділяється як особлива честь для інших і позначається висловленням
вдячності, окремого привітання:
«I want to thank the Vice President, Secretary of State Powell, Secretary of
Defense Rumsfeld, General Dick Myers, General Jones, members of my
administration. I want to thank the members of Congress who are with us today;
Majority Leader Bill Frist of the United States Senate; members of the Senate that
voted unanimously in support of the admission of the new members that we
welcome today. I want to thank the members of the House of Representatives who
have joined us today. I want to thank those who are here today whose vision years
ago helped make this moment a reality. I want to thank other distinguished guests.
Welcome.» [7].
Таким чином феномен присутності в ритуалізованих формах комунікації
має основоположне значення та є носієм важливих для цієї форми взаємодії
символічних повідомлень. Зокрема йдеться про символізацію спільної участі,
7
солідарності, належності до групи, статусності. Чинник присутності
виражається як полісеміотичний, має емоційно-комунікативне спрямування та
різний ступінь інтенсивності. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в
аналізі та описі інших чинників та складових ритуально-комунікативної
взаємодії в англомовній культурі.
Література: 1.Уорнер У. Живые и мертве / Уильям Уорнер. – М.— СПб: Университетская
книга, 2000. – 671 с. 2.Blackwell encyclopedia of sociology, the / Ed. by George Ritzer. – Blackwell
Publishing Ltd, 2007. – СХХІV, 5658 p. 3.Collins R. Interaction Ritual Chains / Randall Collins. –
Princeton University Press, 2005. – XXI, 439 р. 4. Goffman E. Forms of Talk /Erving Goffman. –
Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1981. – 345 р. 5.Platvoet J.G. Ritual in Plural and Pluralist
Societies: Instruments for Analysis / Jan G. Platvoet // Pluralism and Identity: Studies in Ritual
Behaviour.– Leiden: E. J. Brill, 1995. – Р. 25-51. 6.Remarks by the President at the Pentagon Memorial
[електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.whitehouse.gov/the-press-
office/2010/09/11/remarks-president-pentagon-memorial 7.Remarks by US President George W. Bush at
the NATO Accession Ceremony електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.nato.int/docu/speech/2004/s040329b.htm 8.The Sage Dictionary of Sociology / Ed. by Steve
Bruce and Steven Yearley, 2006 – SAGE Publications London Thousand Oaks New Delhi – vii, 328 p.
ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ ПЕРЕКЛАДУ КАТЕГОРІЇ
АДРЕСОВАНОСТІ В ДОКУМЕНТАХ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ АСАМБЛЕЇ
РАДИ ЄВРОПИ
Батюта Тетяна
Національний технічний університет України “КПІ”
(Київ, Україна)
На сучасному етапі розвитку лінгвістичних наук спостерігається
підвищена увага до людського фактору комунікації, функціонування мовних
одиниць у процесі спілкування, комунікативно-прагматичного підходу, а
також прагматичного аспекту перекладу цих одиниць та забезпечення
еквівалентності передачі прагматичного значення, закладеного в одиниці
оригіналу.
Важливість передачі прагматичного значення висловлювання у перекладі
важко переоцінити, оскільки мова перекладу має на меті збереження та
передачу наміру тексту, здійснення запланованого комунікативного ефекту,
тобто прагматичного впливу. Так, згідно з визначенням В. Н. Комісарова,
прагматичний аспект тексту є здатністю тексту створювати певний
комунікативний ефект, викликати у рецептора прагматичне ставлення до
висловлювання, тобто здійснювати прагматичний вплив на адресату [1, с.
209]. Відповідно, у межах офіційно-ділового дискурсу, тексти
зовнішньополітичного та ідеологічного характеру передбачають основну мету
вплинути на аудиторію, створити певний ефект на конкретного адресата, і
тому основне завданням перекладача при перекладі зазначених текстів полягає
в передачі запланованого прагматичного потенціалу шляхом застосування
відповідних способів перекладу.
З огляду на те, що основна функція офіційно-ділових текстів полягає у
врегулюванні стосунків між суб’єктами на різних рівнях, прагматичний вплив
на рецептора полягає у наданні необхідної інформації для здійснення певної
діяльності офіційного або ділового характеру, а також у спроможності
8
суб’єкта мовлення переконати адресата у правильності своєї позиції з того чи
іншого питання, авторитетності та обґрунтованості [2]
Так, спрямованість висловлювання адресату в жанрах «резолюція» та
«рекомендація» реалізується за допомогою специфічного репертуару лексико-
граматичних засобів, які не містять формальних показників 2-ї особи, і
актуалізують значення адресованості в контексті структури та семантики
певного жанру на різних мовних рівнях. На лексичному рівні значення
адресованості актуалізується в соціально-статусних найменуваннях адресата,
які, як правило, мають номенклатурний характер, а також забезпечується
використанням лексичних одиниць з понятійною семою волевиявлення
(право, необхідність, дозволити, забезпечити тощо). Так, наприклад,
користуючись своїми повноваженнями, ПАРЄ звертається до Комітету
Міністрів із закликом щодо виконання рекомендації проти корупції:
The Assembly urges the Committee of Ministers to address a recommendation
to the member States calling on them to implement without delay the
recommendations of the Group of States against Corruption. – Асамблея закликає
Комітет міністрів звернутися до держав-членів із порадою виконати без
затримки рекомендації Групи держав проти корупції. В даному випадку
значення адресованості реалізується в найменуванні керівного органу Ради
Європи – Committee of Ministers, яке при перекладі на українську мові має
повний відповідник – Комітет Міністрів.
В іншому мовленнєвому акті значення адресованості актуалізується через
власну назву:
The Assembly invites Turkey to introduce a national torture prevention
mechanism. – Асамблея запрошує Туреччину до розробки державного
механізму попередження тортур [5].
На морфологічному рівні в текстах документів ПАРЄ функціонують
власні та загальні назви, використовуються такі форми дієслів, як інфінітив,
безособова форма дієслова, форма 3 особи теперішнього часу дійсного
способу:
The Assembly urges the authorities to improve conditions in all Turkish
prisons. – Асамблея закликає владу до покращення умов у всіх турецьких
в’язницях.
The Assembly invites the legislative bodies to consider abolishing or redrafting
such provisions, with a view to limiting their scope. – Асамблея закликає
законодавчі органи держав-учасниць розглянути питання про скасування або
зміну таких положень з метою обмеження сфери їхнього застосування.
На синтаксичному рівні, в жанрах організаційно-розпорядчих документів
спостерігається висока частотність використання граматичних конструкцій, в
яких на перше місце висувається ідея констатації фактів, вказівки на
виконання певної діяльності, рекомендації, спонукання до певних дій. Сюди
відносяться такі граматичні конструкції: «слово з модальним значенням +
інфінітив», «мовленнєвий акт + інфінітив». Така реалізація прагматичного
значення чітко простежується в наступних реченнях:
9
Тhe legislation shall ensure a maximum of transparency in political,
administrative and economic life. – Законодавство має забезпечувати
максимальну прозорість політичної, адміністративної та економічної сфер.
The Assembly calls upon member states to contribute to strengthening social
cohesion through volunteering as an additional means to combat poverty. –
Асамблея закликає країни-члени сприяти укріпленню соціальної згуртованості
через волонтерську діяльність, як додаткового засобу подолання бідності.
В кожному жанрі документів вказується адресат (або адресати) шляхом
найменування суб’єкта правовідносин, положення чи дії якого
регламентуються нормою. Адресатом документа може виступати не лише
окремий суб’єкт правовідносин, а також різні об’єднання суб’єктів. Така
особливість дозволяє виділити три види адресатів: одиничний (Наприклад: the
President of Russian Federation, religious leader, General Secretary),
колективний (Наприклад: the Committee of Ministers, Council of Europe,
Verhovna Rada), складноорганізований (Наприклад: state, legislative bodies,
UNESCO).
Слід також відзначити, що комунікативно-прагматичне значення в
текстах документів ПАРЄ, а саме в жанрах «резолюція» та «рекомендація»
реалізується мовними засобами з різним ступенем інтенсивності. До них
належать:
1) спеціальні засоби вираження адресованості – мовленнєві акти різної
КСГ, які актуалізують та оформлюють значення адресованості:
The Assembly invites the Monitoring Committee to consider setting up an
investigative sub-committee. – Асамблея пропонує Моніторинговому комітету
розглянути питання про створення слідчого підкомітету.
З огляду на поданий приклад, значення адресованості передається за
допомогою мовленнєвого акту – вокатива, з метою залучення певного суб’єкта
(Моніторингового комітету) комунікативної ситуації до виконання
конкретних дій. При перекладі на українську мову категорія адресованості
відтворюється, а прагматичний потенціал інформації повністю зберігається.
2) «активні засоби» (слова та конструкції з модальним значенням), які
виражають спрямованість висловлювання як волевиявлення. Наприклад:
The Syrian people should be free to build their own future. – Сирійський
народ повинен мати можливість вільно будувати своє власне майбутнє.
3) засоби (іменники та займенники), які позначають адресата, тобто
вказують на вектор спрямованості висловлювання:
Тhe Assembly recommends that sports betting operators co-operate with public
authorities, sports authorities and bodies. – Асамблея рекомендує
букмейкерським конторам співпрацювати з державними органами,
спортивними установами і органами.
Крім вищеподаної інформації, варто зауважити, що спеціальним засобом
формування значення адресованості в організаційно-розпорядчих жанрах є
мовленнєві акти, вибір форми яких залежить від виду ситуації адресатності. В
межах жанрів документів «резолюції» та «рекомендації», категорія
адресатності виражається у вигляді дієслова форми 1-ої особи однини
теперішнього часу. Категорію адресатності документів ПАРЄ представляє
10
