Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського (29 квітня — 14 грудня 1918 р.)

431 Pages·2004·2.847 MB·Ukrainian

by  Павло Гай-Нижник

PAVLO HAI-NYZHNYK

Financial police of Government
Ukrainian State
headed by Hetman Pavlo Skoropads’ky
(29 aprill – 14 december of 1918)

Kyiv-2004
ПАВЛО ГАЙ-НИЖНИК

Фінансова політика уряду
Української Держави
Гетьмана Павла Скоропадського
(29 квітня – 14 грудня 1918 р.)

Київ-2004
Гай-Нижник Павло Павлович
Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла
Скоропадського (29 квітня – 14 грудня 1918 р.). – К., 2004 – 430 с.

Пропонована монографія є першим в сучасній історіографії комплексним
історико-джерелознавчим дослідженням фінансової політики уряду Української
Держави під час гетьманування Павла Скоропадського. Саме на час Гетьманату
1918 р. припадає період юридичного завершення запровадження національних
грошових одиниць, започаткованих Центральною Радою. Тоді ж було на
практиці закладено підвалини вітчизняної грошової системи. До наукового
обігу автором було вперше введено сотні невідомих раніше документальних
матеріалів які, в поєднанні із здобутками вже існуючих дослідів з фінансової
політики України 1917-1921 рр., допоможуть читачеві пізнати історію цієї
досить специфічної галузі вітчизняного державотворення.
Праця розрахована для широкого використання теоретичних фактів щодо
історії створення грошової системи України початку ХХ ст., документальних
матеріалів із міжнародної й вітчизняної фінансової політики, досвіду емісій
паперових грошей під час викладання курсу ”Допоміжні історичні дисципліни”
та на історичних факультетах. Фактологічний зміст дослідження рекомендується
до залучення на курсах, що торкаються грошового обігу та кредиту на
економічних факультетах, історії фінансового права і податкової політики, на
економіко-юридичних та історії міжнародних угод, на факультетах міжнародних
відносин тощо. Матеріали дослідження можуть бути використані при читанні
курсів історії України, політекономії, історії дипломатії й інших дисциплін у
вузах та державними відомствами.
Пропонується історикам, архівознавцям, дослідникам фінансів, економістам
та широкому колові читачів, що цікавляться минувшиною України.

Рецензент:
Ляхоцький Володимир Павлович,
доктор історичних наук, професор,
академік АН Вищої Школи України

© Павло Гай-Нижник, 2004.
ЗМІСТ

Т о м І
Фінансова політика уряду Української Держави
Гетьмана Павла Скоропадського (29 квітня – 14 грудня 1918 р.)

ВСТУП .................................................................................................................................... 9
РОЗДІЛ 1. Джерельно-літературна база ........................................................................ 15
РОЗДІЛ 2. Структура Міністерства фінансів та здійснення державної
емісійної політики ............................................................................................. 19
2.1. Організація Міністерства фінансів і структур державного
управління у фінансовій сфері ..................................................................... 19
2.1.1. Департаменти Міністерства фінансів .............................................. 23
2.1.2. Фінансова рада, Комітет фінансів та Фінансова комісія ................ 28
2.1.3. Заснування Українського Державного банку ................................. 32
2.1.4. Утворення Українського Державного Земельного банку .............. 40
2.2. Характер і природа українських паперових грошових знаків ................. 45
2.3. Грошова (емісійна) політика уряду Української Держави ..................... 52
2.3.1. Законодавча база емісій 1918 року та їхній обсяг .......................... 52
2.3.2. Розмінні марки-шаги, їх характер та завдання ................................ 62
2.3.3. Фальшування національних паперових грошових знаків і
заходи гетьманського уряду. Боротьба з валютною спекуляцією .... 65
РОЗДІЛ 3. Міжнародні фінансові угоди та позики Гетьманату 1918 року ............ 68
3.1. Фінансові угоди з Німеччиною та Австро-Угорщиною .......................... 68
3.1.1. Фінансова угода від 15 травня 1918 року ........................................ 70
3.1.2. Фінансова угода від 10 вересня 1918 року ...................................... 76
3.2. Фінансові взаємини з частинами колишньої Російської імперії ............. 86
РОЗДІЛ 4. Реформа грошової системи України. Податки та укладання бюджету ..... 94
4.1. Реформа фінансової системи. Вихід України з рубльової зони .............. 94
4.2. Податкова політика Гетьманату. Створення державного бюджету 105
4.2.1. Прості податки ................................................................................. 107
4.2.2. Посередні податки ........................................................................... 114
4.2.3. Створення митної служби і кордонної охорони ........................... 126
4.3. Таємні видатки Гетьманату П.Скоропадського .................................. 139
4.4. Укладання державного бюджету ........................................................... 149
ВИСНОВКИ ...................................................................................................................... 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ....................................... 156
ДОДАТОК. Перша світова війна і її вплив на європейські державні фінанси ... 169

Т о м ІІ
Фінансова політика уряду Української Держави
Гетьмана Павла Скоропадського (29 квітня – 14 грудня 1918 р.).
Документи і матеріали

КНИГА 1. Документи і матеріали (29 квітня – 31 липня 1918 року) ..................... 175
КНИГА 2. Документи і матеріали (1 серпня – 14 грудня 1918 року) ..................... 263
ПОКАЖЧИК ІМЕН ......................................................................................................... 380
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

в. о. – виконуючий обов'язки.
ЕЗДП – Експедиція заготовок державних паперів.
Протофіс – Союз промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства
України.
Св. зак. Рос. имп. – Свод законов Российской империи.
Собр. Узак. и расп. Рос. имп. – Собрание указоненных и распорядительных
актов Российской империи.
ПАВЛО ГАЙ-НИЖНИК

Фінансова політика уряду
Української Держави
Гетьмана Павла Скоропадського
(29 квітня – 14 грудня 1918 р.)

Том І

ВСТУП

Історія вчить нас не лише досвіду минулого, а й досвіду уникання
помилок минулого. Справа ж істориків донести зміст подій колишніх часів до
своїх сучасників і нащадків у їхньому дійсному, якомога правдивішому вигляді.
На жаль донедавна історична наука нашої країни не мала змоги виконати це
завдання перед власним народом. Атмосфера ідеологічного терору та ізоляції в
СРСР торкнулася чи не всіх напрямків історичних досліджень, але найбільшого
удару радянським тоталітаризмом було завдано вивченню та аналізу
революційних подій 1917-1921 років в Україні. Репресивною машиною було
знищено цілі історичні наукові школи, від дослідників у архівних спецфондах
приховувалися документи і матеріали без яких неможливо було виробити
правдиву і комплексну концепцію тієї чи іншої історичної події, дати виважену
й відповідну до дійсності оцінку фактам. Нерідко з історії просто зникали
окремі факти, цілісні події та, власне, й самі люди.
Новітня незалежність України надала нового, свіжого дихання і
можливостей для розвитку національної історичної науки. Попри всі
складнощі, що спіткали країну в перехідному від колоніалізму періоді,
історична наука України почала бурхливо розвиватися у всіх своїх напрямках, а
історики нарешті отримали можливість вільної фахової праці, керуючись у ній
не інструкціями ”вождів”, а власним розумом, аналітизмом і прагненням дійти
до історичної істини в оцінці всіх періодів минувшини Батьківщини.
Так поступово сформувалася науково оновлена цілісність українського
новітнього історико-національного та державного відродження початку ХХ
століття. Проте серед цього комплексу переусвідомлень і переоцінок в певний
час залишався недостатньо дослідженим невеличкий історичний період у сім з
половиною місяців 1918 року, а саме – існування Української Держави у формі
Гетьманату Павла Скоропадського. Особа і діяльність П.Скоропадського (1873-
1945) були однією з найбільш заплямованих і обреханих у радянській
історіографії [126]. Відсутніми були й критичний життєпис Гетьмана,
аналітичні монографії про гетьманську державу та наукові праці
спеціалізованого (галузевого) спрямування.
Такому стану речей, і не лише відносно Гетьманату, сприяло й те, що
”археографія як самостійна наука була сер’йозно деформована у радянський
період, оскільки йшлося насамперед, про інтелектуальний [а не
пропагандисько-упереджений – П.Г.-Н.] доступ до неопублікованої інформації і
незалежність наукового пошуку, ступінь достовірності, об’єктивності та
вичерпності джерельної бази в оцінці історичного процесу” [11, 104]. Історичне
ж джерело, на користування яким у СРСР в напрямі об’єктивного аналізу,
зокрема й щодо діяльності Павла Скоропадського та його соратників, було
накладено жорстке табу, є вихідним поняттям історичної науки.
За часів існування Радянського Союзу, втім, вийшли друком збірки
окремих документів і матеріалів, які більшою чи меншою мірою стосувалися
9