Table Of ContentАЛ
ХІ
ФРАНЦУЗЬКИЙ
МІЯ
ГОМАН СЛОВА
ЖИ
1945-2000
ВО
ГО
КОЛЕКТИВ АВТОРІВ:
Абдельжауад Фіріель, доктор філолфічних наук, агреже університету Париж III,
Нова Сорбонна, Франція. Алявуан Бернар, доцент Пікардійського університету ім.
Жуля Верна, Ам’єн, Франція. Бенуа Ерік, професор університету Бордо III ім.
М. Монтеня, Франція. Бессар-Банкі Олівьє, доктор філологічних наук, університет
Бордо III, ім. М. Монтеня, Франція. Бланк Андре, заслужений професор університе
ту Париж X, Нантерр, Франція. Бланкман Бруно, професор університету ім.
ММонтеня, Франція. Блондо Філіпп, доктор філологічних наук, університету Па
риж IV, Сорбонна, Франція. Бобле-Віар Марі-Елен, доцент університету Париж НІ,
Нова Сорбонна, Франція. Боргомано Мадлен, професор університету Екс-ан-Про-
ванс, Франція. Булумье Арлетт, професор університету Анжер, Франція. Ваґнер
Франк, доцент університету Намюр, Бельгія. Віар Домінік, професор університету
Ліль III ім. Шарля де Голля, Франція. Вре Жан-Бернар, професор університету ім.
Жана Моше, Сент-Етьєнн, Франція. Ґален П'єр, професор університету Метц,
Франція. Ґерен Жанін, професор університету Париж III, Нова Сорбонна, Франція.
Ґійемет Люсі, професор Квебекського університету, декан філологічного факульте
ту, Тру а Вів'єр, Канада. Ґосслен-Ноа Монік, професор університету Париж X, Нан
терр, Франція. Ґрель Ізабель, доктор філологічних наук університету Гренобль III ім.
Стендаля, Франція. Ґуле Ален, професор університету Кан, Нижня Нормандія,
Франція. Дебрей Жан-Ів, професор університету Ліон II, Франція. Доле Марі,
професор Пікардійського університету ім. Жуля Верна, Ам’єн, Франція. Дьє Мітель,
доцент університету Авіньйон, Франція. Жакюбек-Водоз Доріс, професор універси
тету Лозанна, Швейцарія. Жульен Анн-Івонн, доцент університету Париж X, Нан
терр, Франція. Каста Ізабель, доцент Пікардійського університету ім. Жуля Верна,
Ам’єн Франція. Кастігліон Аньес, доцент університету ім. Жанна Моше, Сент-
Етьєнн, Франція. Коляуер Майкл, професор університету Кельн, Німеччина.
Куаґбер Марк, директор архівів і Музею літератури Бельгійської Королівської
бібліотеки, Бельгія. Ларра Жан-Клод, професор університету Кан, Нижня Нор
мандія, Франція. Ле Ґран Ева, професор Квебекського університету, м. Монреаль, Ка
нада. Ле Тузе Філіпп, заслужений професор Пікардійського університету ім. Жуля
Верна, Ам’єн. Франція. Ліебер Жан-Клод, професор університету ім. Франсуа Раб
ле, Тур, Франція. Лует Жан-Франсуа, професор університету ім. Стендаля, Гре
нобль III Франція. Маро Патрік, професор університету Тулузи, Ле Мірай, Франція.
Матье Анн, доктор філологічних наук університету Нант, Франція. Мільнер Макс,
почесний професор університету Парилс III, Нова Сорбонна, віце-президент Міжна
родного товариства з вивчення творчості Ж. Бернаноса, Франція. Мюра-Брюнель
Алін, професор університету По, Франція. Нот Андре, професор університету Екс-
ан-Марсей І, Прованс, Франція. Отьє Сандрін, доктор філологічних наук університе
ту Париж III, Сорбонна, Франція. Отьє Франсу а-Жан, доктор філологічних наук
університету Париж III, Сорбонна, Франція. Петр Крістіан, професор університе
ту Авіньйон, Франція. Рабате Домінік, професор університуту Бордо III, ім. М. Мон
теня, Франція. Равіс Сюзан, професор університету Екс-ан-Марсей І, Прованс,
Франція. Ракло Мітель, професор університету Ман, Ле Манс, Франція. Ренар
Пьєретт, заслужений професор університету Гренобль III ім. Стендаля, Франція.
Рибалка Мітель, заслужений професор Вашингтонського університету, Сент-Льюїс,
США. Рот Анн, професор університету Екс-ан-Марсей І, Прованс, Франція. Сен Ше-
рон Мікаель, письменник, Франція. Тетаманджі Режіс, доцент університету Нансі
II, Франція. Туре Мітель, професор університету Ренн II, Верхня Бретань, Франція.
Тюмерель Фабріс, викладач університету Ліль III ім. Шарля де Голля, Франція.
Фадеев Володимир, кандидат філософських наук, Інститут філософії НАН, Київ,
Україна. Фесенко Валентина, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафед
ри теорії та історії світової літератури Київського Національного лінгвістичного
університету, Україна. Худебін Жан-Луї, письменник, Франція. Шабо Жак, заслу
жений професор університету Екс-ан-Марсей І, Прованс, Франція. Шаффнер Ален,
професор Пікардійського університету ім. Жуля Верна, директор Національного
центру з дослідження роману і романістики, Ам’єн, Франція. Шевріє Жак, професор
університету Париж IV, Сорбонна, Франція.
АЛ
ХІ
ФРАНЦУЗЬКИЙ
МІЯ
РОМАН
СЛОВА
жи
1945-2000
во
Навчальний посібник г о
Автор-упорядник:
докт.філол.наук, проф. В.І.Фесенко
Рекомендовано
Міністерством освіти і науки
України
Київ
(Промінь:
2005
ББК 83.34ФРА.Я73
А54
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(Лист № 14/18.2-1864 від ЗО.07.04)
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено
Керівники проекту
Філіпп Ле Тузе, почесний професор Ам’єнського університету,
Франція. Ален Шаффнер, професор Пікардійського університету
(м. Ам'ен), директор Національного центру з дослідження роману і ро
маністики, Франція. Валентина Фесенко, професор Київського
національного лінгвістичного університету, Україна.
Патронажний комітет:
Посол Франції в Україні пан Паскаль Фієскі.
Посол України у Франції пан Юрій Сергеев.
Президент Пікардійського університету ім. Жуля Верна, Жіль Демайї
(Ам’єн, Франція).
Академік НАН, Київ, Україна Д. С. Наливайко.
Академік АПН України, ректор Київського Національного лінгвістич
ного університету Галік Артемчук.
Рецензенти:
Доктор філологічних наук, професор В. Г. Матвіїшин,
кандидат філологічних наук, професор Н. Ю. Жлуктенко.
Переклад здійснено викладачами кафедри романських мов і пере
кладу Київського національного лінгвістичного університету за
сприяння посольства Франції в Україні.
© Ф. Ле Тузе, А. Шафнер.
В. Фесенко та ін., 2005
© Видавництво «Промінь»,
ISBN №966-8512-23-5 художнє оформлення, 2005
Вступ
АЛ
ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ розвитку
ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХІ
другої ПОЛОВИНИ XX сг.
МІЯ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ
СЛОВА
ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
другої ПОЛОВИНИ XX сг.
ЖИ
культурний ГОРИЗОНТ,
ВО
ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА
Й ВИДАВНИЧА СПРАВА У ФРАНЦІЇ
Г О
Вступ
ВСТУП
ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ
РОЗВИТКУ ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.______________________________
Після Другої світової війни і майже до кінця 60-х рр.
у Франції активно розвивається промисловість і зростає добро
бут населення. IV Республіка, встановлена в 1946 р., була
зорієнтована на швидку відбудову сильної індустріальної дер
жави. В 50-60-х рр. на теренах усієї Європи формується
«суспільство споживання». Широке впровадження нових тех
нологій, яке відбувається в енергетиці, машинобудуванні,
металургії, визначає модернізацію не тільки промисловості,
а й сільського господарства. Згідно з американським планом
Маршалла, протягом 50-х рр. економіка країни отримує
2,5 млрд доларів фінансової підтримки, що дає можливість
стрімко розвивати її енергетичну систему й транспорт. Потуж
на індустрія нафтопереробки, атомна енергетика, модерні про
мислові комплекси, мережа транспортних розв’язок, нова
розвинута система банківської підтримки й широкого кре
дитування визначають подальші здобутки «суспільства спо
живання» у найрізноманітніших сферах. За таких умов
свідомість пересічного громадянина переважно зорієнтована
на поліпшення рівня власного матеріального добробуту, що
призводить до поширення конформістського мислення.
За часів президента Шарля де Голля економіка країни
стає стабільною, поглиблюється процес демократизації
суспільства, починається деколонізація Африканського
регіону (здобуття незалежності Тунісом, Марокко, Алжи
ром). Травнева криза 1968 р. — «криза понять, криза цінно
стей, криза світу, криза людини» — виявилася абсолютно
неочікуваною для сформованого в 50-60-х рр. «суспільства
споживання». У червні 1969 р. до влади приходить Жорж
Помпіду, який реформує традиційне французьке суспіль
ство: починається процес регіоналізації, по суті спрямова
ний на послаблення централізованої влади; активізується
процес створення акціонерних товариств; запроваджується
система контрактів як форма найму на роботу, встанов
люється мінімальна гарантована заробітна плата; а в ген-
7
дерній політиці жінка і чоловік урівнюються в правах на ви
ховання дитини.
Аналізуючи перші двадцять повоєнних років, журнал
«Арт» у липні 1963 р. зафіксує стан сум’яття в літературі,
відчуття безвиході й кризи, які супроводжують подальший
розвиток постіндустріального суспільства: «Література пере
творилася на літературу не-знання, не-можливості, стала літе
ратурою, що шукає власну можливість існування, шукає саму
себе як єдино можливий сюжет. Немає що знати, немає чого
сказати: можна хіба що^проговорювати, промовляти вголос
власну нікчемність...»
Процес стабільного економічного зростання переривається
в жовтні 1973 р.: перша світова нафтова криза провокує зрос
тання інфляції, безробіття, переорієнтацію світової економіки.
Після тривалої хвороби помирає президент Жорж Помпіду,
і в 1974 р. до влади приходить Жіскар д’Естен, який призначає
прем’єр-міністром Жака Ширака. Поряд з реформами в еко
номічній сфері поглиблюється процес демократизації
суспільства: створюється державний секретаріат з жіночого
питання, приймається закон про розлучення за обопільною
згодою, легалізується аборт і повноліття визначається віком
18 років. Але економічні реформи супроводжуються супут
німи труднощами: монетарні ерозії, нафтові, фінансові й бан
ківські кризи стрясають країну в 70-ті рр. На тлі постійного
зростання інфляції та безробіття падає рівень життя фран
цузів. Вони на практиці пізнають протиріччя постінду-
стріальної доби і в межах рідної держави спостерігають ефекти
глобалізації. Зникають промислові гіганти, традиційні для
економіки XIX ст., на хвилі стрімких змін утримуються техно-
поліси, які продукують нові ідеї і сприяють поширенню нових
технологій. Політики усвідомлюють, що в епоху глобалізації є
межі національного промислового зростання і внутрішні ризи
ки соціального розвитку. В середині 70-х вибухають перші
екологічні катастрофи (вилив нафти біля узбережжя, викид
токсичних газів, неполадки на гідроелектростанціях).
У літературі це період розвитку контркультури і початок
кардинальних змін.
У контексті перманентних соціальних криз і безробіття на
президентських виборах 1981 р. перемагають «ліві» сили, до
влади приходить партія соціалістів на чолі з Франсуа Міттера-
ном. У країні активно реформуються політична й економічна
системи: робочий тиждень зменшується до 39 годин, зростає
мінімальна заробітна плата, вносяться деякі зміни в систему
оподаткування, зокрема оподатковується значна спадщина;
виникають нові робочі місця в соціальній сфері. Проте ці
заходи не сприяють зниженню рівня безробіття. У середині
80-х рр. політики, а з ними й широкі верстви населення усвідо-
8
