Український Голодомор в контексті політики Кремля початку 1930-х pp

208 Pages·1.241 MB·Ukrainian

by  Кульчицький С.

Національна академія наук України
Інститут історії України

Станіслав Кульчицький

Український Голодомор
в контексті політики Кремля
початку 1930-х рр.

Київ–2013
1
Станіслав Кульчицький. Український Голодомор в контексті
політики Кремля початку 1930-х рр. — К., НАН України,
Інститут історії України, 2014. — 208 с.

Тема голоду 1932–1933 рр. була заборонена в СРСР аж до
грудня 1987 р. Після скасування цензурних перепон в радянській
історіографії з’явилися перші вагомі публікації архівних джерел і
монографічні дослідження на цю тему. Найбільш пильну увагу
науковців і широкої громадськості привернув голод в Україні,
справедливо названий Голодомором. В світі існує вже понад
20 тис. публікацій з історії Голодомору, в яких нелегко розіб-
ратися, щоб одержати переконливу відповідь на два ключових
запитання: чому і як?
До 80-ої річниці українського Голодомору Інститут історії
України НАН України пропонує нову книгу Станіслава Куль-
чицького, який досліджує тему на тлі і у зв’язку із загально-
союзним голодом, викликаним сталінським курсом «розгорнутого
будівництва соціалізму по всьому фронту». В книзі формулю-
ються нетрадиційні відповіді на обидва запитання: чому голод в
Україні переріс у страхітливий Голодомор з мільйонними жерт-
вами? Яка терористична технологія застосовувалася для упоко-
рення українського селянства?

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту історії України
НАН України (протокол № 9 від 29.10.2013 р.).

ISBN 978-966-02-7021-3 © Інститут історії України
НАН України, 2013
2
ЗМІСТ

Передмова...................................................................................... 4
1. Народження держави-комуни.................................................. 11
2. Перший штурм........................................................................... 29
3. «Великий перелом»................................................................... 38
4. Колгоспний лад в період сталінської продрозверстки........... 60
5. «Сокрушительный удар».......................................................... 91
6. Голодомор.................................................................................141
7. Колгоспне село в другій п’ятирічці........................................172
Післямова......................................................................................187
Іменний покажчик........................................................................199

3
ПЕРЕДМОВА

Український Голодомор 1932–1933 рр був наслідком певного
збігу обставин місця і часу. Якими були обставини? Їх треба
шукати на перетині соціально-економічної і національної полі-
тики Кремля. Не варто, мабуть, задаватися питанням, який
чинник з цих двох був визначальним. Зрозуміло, що курс вождів
більшовицької партії після встановлення диктатури спрямо-
вувався на будівництво соціально-економічного ладу, контури
якого були породжені не життям, а людською уявою. Утопічний
експеримент міг втілюватися в життя тільки насильством над
соціальними верствами і національними спільнотами.
Партія більшовиків приступила до реалізації умоглядних
рекомендацій з «Маніфесту Комуністичної партії» К. Маркса і
Ф. Енгельса з весни 1918 р., тобто навіть раніше, ніж вони були
зведені в певну систему у затвердженій в березні 1919 р. про-
грамі РКП(б). Комуністичне будівництво просувалося шляхом
проб і помилок. Помилки маскувалися, а здобутки на цьому
шляху пропагандистський апарат партії представляв суспільству
як послідовну реалізацію об’єктивних закономірностей кому-
ністичного будівництва, виявлених марксизмом-ленінізмом.
Вожді більшовицької партії були далекі від того, щоб мас-
кувати насильство над суспільством. Навпаки, воно пропагу-
валося й прославлялося. Класова боротьба представлялася як
головна рушійна сила суспільного прогресу, а насильство в його
різних формах — як магістральний шлях до «світлого майбут-
нього» — комунізму.
Комунізм будувався в багатонаціональній країні. Вожді біль-
шовиків виявилися рішучими у розпалюванні класової бороть-
би, аж до її найбільш руйнівної форми — громадянської війни.
Але вони маскували негативне ставлення до народів, які чинили
4
опір їхньому експерименту. Опір придушувався різними фор-
мами насилля, аж до найбільш страхітливих, але «пролетарські
інтернаціоналісти» завжди прикривали репресивну національну
політику лексикою класової боротьби.
Одним з своїх основних завдань автор вважає розведення в
часі загальносоюзного голоду 1931–1933 рр., що набув в УСРР у
1932 р. тяжких форм (аж до випадків канібалізму) і українського
Голодомору з 15-кратно більшою кількістю жертв. Загально-
союзний голод являв собою небажаний для влади прояв еконо-
мічної кризи, яка стала результатом сталінської політики
«будівництва соціалізму по всьому фронту». В радянській
Україні голод в першій половині 1932 р. не відрізнявся за своїми
причинами і характером від загальносоюзного, хоч був більш
тяжким, ніж в інших регіонах (за винятком Казахстану).
Сталінська держава тоді не використовувала зброю голоду для
навмисного вбивства селян ні в Україні, ні в інших регіонах. Та
в останні два місяці 1932 р. і на обмеженій території (а саме в
українських селах, поставлених на «чорну дошку») голод набув
свій новий страхітливий вигляд. У січні 1933 р. на «чорну
дошку» була поставлена вся Україна разом з Кубанню і деякими
іншими місцевостями Північно-Кавказького краю, а також, за
об’єктивними свідченнями, які існують в історичних джерелах
(автором не досліджуваних), — в Нижньому Поволжі. В Україні
продовжували діяти причини, які обумовили загальносоюзний
голод, але з’явилася нова причина, яка перетворювала голо-
дування з великою кількістю смертей в голодомор. Й. Сталін і
підлеглі йому вищі функціонери партії розпорядилися конфіс-
кувати не тільки хліб, а й все нехлібне продовольство у тих,
кого вважали саботажниками праці в колгоспі. Конфіскацію в
лічені тижні здійснили чекісти з допомогою надісланих з міст
активістів і місцевих комітетів незаможних селян. Вона відбу-
валася під прикриттям хлібозаготівельної кампанії і в умовах
цілковитої блокади сільської місцевості — інформаційної та
фізичної. Сільське населення раптово опинилося в ситуації абсо-
лютного голодування. Натомість з другої декади лютого держа-
ва почала надавати голодуючому селу продовольчу, фуражну і
насіннєву позички, щоб врятувати весняну посівну кампанію.
5
На відміну від конфіскації продовольства, державна допо-
мога надавалася під фанфари. Тому твердження вчених, які
звинувачують сталінський уряд в геноциді власного народу,
стають малопереконливими для тих, хто хоче розібратися в
природі Голодомору. Хіба можна, міркують вони, обтяжувати
звинуваченнями в геноциді уряд, який в першій половині 1933 р.
надав левову пайку державної продовольчої допомоги найбільш
постраждалим від голоду регіонам — Україні і Північному
Кавказу?
Доводиться попрацювати, щоб громадськість почала поєдну-
вати в одне ціле обидві частини сталінської акції — конфіс-
каційну і, з розривом у кілька тижнів, рятувальну. Результатом
каральної акції була загибель багатьох мільйонів сільських тру-
дівників. Продовольча допомога надавалася не всім, а тільки
тим, хто зберігав фізичну здатність працювати в колгоспах і
радгоспах над підготовкою до посівної кампанії.
Такою є, в кількох словах, схема українського Голодомору.
У цій праці треба довести, що причиною загальносоюзного
голоду був курс керівників більшовицької партії на будівництво
комунізму методом спроб і помилок. Треба показати одночасно,
що переростання загальносоюзного голоду в регіональні голо-
домори стало наслідком ретельно законспірованих злочинних
дій Сталіна і його команди.
Як і чому стався український Голодомор? На підставі наяв-
них документів є можливість реконструювати механізм його
творення. Адже державні службовці різного калібру, які вико-
ристовувалися «втемну» (мовою чекістів), потребували конкрет-
них інструкцій. Однак в архівах Кремля ми не знайдемо доку-
ментів, в яких висвітлюються мотиви сталінський дій. Диктатор
міг не пояснювати свої дії навіть найближчому оточенню.
Тим не менш, можна реконструювати ситуацію, в якій пере-
бував Сталін, і встановити мотиви, що спонукали його вдатися
до страхітливої каральної акції. І тоді ми зрозуміємо, що в
«сухому залишку» було тільки одне: прагнення Сталіна зали-
шитися при владі ціною вбивства мільйонів людей.
В українському суспільстві немало громадян звинувачують в
організації Голодомору не Кремль, а Росію. У таких випадках
6
згадується популярний у нас фільм «Суто англійське вбивство»
(режисер С. Самсонов, по однойменному роману С. Хейра, в
прокаті з 1974 р.). По сюжету жінка вбиває родичів кар’єрного
суперника свого чоловіка, який працює в палаті громад, аби цей
суперник успадкував титул лорда і змушений був покинути своє
місце в уряді. Такий мотив для вбивства міг існувати тільки в
Англії, де членство в палаті лордів було надзвичайно престиж-
ним, але виключало можливість працювати на урядових поса-
дах. Український Голодомор, так само як голодомори в інших
регіонах багатонаціональної країни, можна назвати суто радян-
ським масовим вбивством. Він являв собою наслідок ланцюга
подій, які могли відбутися тільки в Радянському Союзі. Загаль-
носоюзний голод мав своєю причиною наполегливі спроби
вождів партії більшовиків реалізувати утопічний соціально-
економічний лад. Ця партія створила найміцніший з усіх відо-
мих історії політичних режимів — радянську владу, після чого
намагалася з її допомогою пролетаризувати суспільство, яке
складалося переважно з дрібних власників. Створена В. Леніним
влада виштовхнула на поверхню політичного життя диктатора,
який підім’яв під себе не тільки суспільство, але й партію, від
імені якої він здійснював диктатуру. В ситуації економічної
кризи, найгострішим проявом якої став загальносоюзний голод,
цей диктатор не зупинився перед організацією голодоморів у
кількох регіонах країни, щоб утриматися при своїй посаді гене-
рального секретаря ЦК ВКП(б).
Мабуть, не варто втискувати дії Кремля, які спричинили
український Голодомор, в рамки Конвенції ООН «Про запобі-
гання злочину геноциду та покарання за нього» від 9 грудня
1948 р. Такі спроби виявилися непереконливими для багатьох
дослідників і політиків внаслідок того, що застосований ста-
лінським керівництвом терор голодом був однією з форм
загальносоюзної терористичної політики. Ленінсько-сталінські
соціально-економічні перетворення вимагали нищення, часом
навіть фізичного, верств населення, пов’язаних з приватною
власністю. Внаслідок цього зусиллями сталінських дипломатів
соціальні групи були вилучені з первинного тексту Конвенції
ООН. Якщо ми наполягатимемо, що жертвами сталінського
7
геноциду були виключно українці (як представники націо-
нальної групи в переліку груп, визначених Конвенцією ООН про
геноцид), то зустрінемо протест з боку російських дослідників.
З одного боку, вони знають, що жертвами геноциду були й
росіяни. З другого боку, вони не можуть конфліктувати з пост-
радянською владою, яка в Російській Федерації не настільки
відійшла ідеологічно і ментально від радянської влади, щоб
визнати жахливий факт геноциду власного населення.
Голод 1932–1933 рр. в СРСР починав досліджуватися у
середовищі північноамериканської діаспори, але вже давно став
предметом вивчення пострадянської і світової науки. Рано чи
пізно під тиском неспростовних фактів світова громадськість
дасть правову оцінку терору голодом, який спричинив голо-
домори і був за своєю природою геноцидом. Можливо, що буде
відредагована Конвенція ООН про геноцид. Але поки що дове-
деться солідаризуватися з висновком Роберта Конквеста, яким
завершувався розділ «Спустошена земля» в книзі «Жнива скор-
боти» (1986 р.): «Не так важлива формальна відповідність тих
подій визначенню того, що ж таке геноцид. Навряд чи можна
заперечити, що проти українського народу скоєно злочин — чи
то в камерах смертників і таборах, чи в голодуючих селах проти
мільйонів людей, котрі були цим народом».1
Прийнято думати, що голод початку 30-х рр. породжувався
вилученням хліба у колгоспів та одноосібних селян. Так, хлібо-
заготівлі стали причиною загальносоюзного голоду як на селі,
так і в місті, як в Україні, так і в інших республіках СРСР.
Причина голодоморів, в тому числі українського, зовсім інша:
це — терористична акція чекістів, яка складалася з двох про-
тилежних за змістом і розведених у часі дій: спочатку конфіс-
кації залишків зерна, а головним чином — всього наявного
продовольства тривалого зберігання під час подвірних обшуків,
а потім, з розрахованим на кілька тижнів розривом, надання
колгоспам і радгоспам голодуючих регіонів зернохліба з дер-
жавних запасів у вигляді продовольчої, фуражної і насіннєвої
—————
1 Конквест Роберт. Жнива скорботи. Радянська колективізація і Голодо-
мор. — Луцьк, 2007. — С. 316.
8
позички з метою організації весняної сівби. Дії влади не спря-
мовувалися на нищення голодом всього сільського населення в
регіонах, цілком очищених від продовольства. Ті, хто гинув,
повинні були переконати тих, хто залишався живим, в тому, що
необхідно сумлінно працювати в колгоспі. Терор голодом не
відрізнявся від інших різновидів терору, всі вони використо-
вувалися, щоб ув’язненням або нищенням певної кількості
громадян добитися від решти потрібної сталінській державі
поведінки.
Конфіскаційна частина чекістської акції маскувалася хлібо-
заготівлями, тоді як допомога голодуючим регіонам висвіт-
лювалася у засобах масової інформації. Чи знайшла ця особ-
ливість відбиття в існуючій літературі? Візьмемо, наприклад,
опубліковану в 2004 р. (і перевидану російською мовою в
2011 р.) монографію Роберта Девіса і Стівена Віткрофта з історії
сільського господарства СРСР під час голоду 1931–1933 рр.
Автори перелічили і прокоментували 56 партійно-урядових по-
станов за першу половину 1933 р. про виділення позичок і
допомоги зерном голодуючим регіонам. За їхніми даними, про-
довольча допомога Україні склала 176,2 тис. тонн, Північному
Кавказу — 88,5 тис., Нижній Волзі — 15,5 тис., а всім іншим
регіонам, разом узятим — тільки 39,8 тис. тонн. Детально
описано дії політбюро ЦК ВКП(б) «в розпачливій ситуації», але
нема відповіді на запитання про те, хто таку ситуацію створив2.
Допомога голодуючим вважається найбільш переконливим
аргументом відсутності у влади наміру застосувати зброю голо-
ду з метою фізичного нищення мільйонних мас власного насе-
лення. Архівне агентство Російської Федерації видало в 2009 р.
колекцію кольорових ксерокопій документів Кремля з пробле-
матики Голоду початку 30-х рр. Це коштовна книга (її наклад —
900 примірників) великого формату обсягом в 520 стор. Читачі
можуть не тільки познайомитися із змістом розсекречених
документів, але й побачити її зовнішній вигляд. Серед доку-
—————
2 Davies R.W. and Stephen G. Wheatcroft. The Years of Hunger. Soviet
Agriculture, 1931–1933. — Palgrave, 2004. — P. 214–224 (текст), 479–485
(таблиці).
9
ментів — постанови політбюро ЦК ВКП(б) від 8 лютого 1933 р.
про надання 700 тис. пудів жита «на продовольчі потреби робіт-
ників радгоспів, МТС і МТМ*, а також активу (партійного і
безпартійного) колгоспів» Північно-Кавказького краю і Дніпро-
петровської та Одеської областей. Червона печатка ЦК ВПК(б),
розгонистий підпис генсека червоними чорнилами…3 Та якщо
поділити продовольчу допомогу Україні (176,2 тис. тонн) на
загальну кількість сільського населення, то кожній людині при-
пало б не більше півпуда зернохліба на півроку! І це — в
середньому, а допомагали насамперед «партійному і безпар-
тійному активу».

—————
* машинно-тракторних станцій і машинно-тракторних майстерень.
3 Голод в СССР. Famine in the USSR. 1930–1934. — М., 2009. — С. 244.
10