Червона армія і рейхсвер. Військово-технічна співпраця у 1922-1933 рр.

250 Pages·2008·5.004 MB·Ukrainian

by  Вєтров І.Г., Шевчен­ко О.Т.

ББК 63.3(2)61-6
В 39
Рекомендовано до друку вченою радою Національного
педагогічного університету імені М.П. Драгоманова
(протокол № 5 від 29 листопада 2007 р.)
За редакцією:
професора С.О. Осмоловського;
доктора історичних наук, професора О.О.Сушка
Рецензенти:
Буравченков А.О. — доктор історичних наук, професор;
Виговський М.Ю. — доктор історичних наук, професор;
Лисенко О.Є. — доктор історичних наук, професор.
Вєтров, І.Г.
В39 Червона армія і рейхсвер: військово-технічна
співпраця у 1922— 1933 рр. / І.Г. Вєтров, О.Т. Шевчен­
ко. — К.: Генеза, 2008. — 248 є. — Бібліогр.: є. 222 — 235.
КВЫ 978-966-504-794-0
У монографії на основі системного аналізу широкої джерель­
ної бази та наукової літератури досліджуються та аналізуються
основні напрями, форми, наслідки військово-технічного співро­
бітництва СРСР та Веймарської республіки у 1922— 1933 роках,
періоду, що і на сьогоднішній день залишається найменш
дослідженим у історіографії радянсько-німецьких військово-
політичних зв'язків першої половини XX століття. Детально
прослідковуються й висвітлюються деякі закономірності та
особливості співробітництва, завдяки яким відбудовується й
розвивається військовий потенціал в обох країнах, характеризу­
ються зовнішньополітичні фактори, які обумовили розвиток
військового співробітництва між країнами з урахуванням міжна­
родної ситуації та внутрішніх соціальних і політичних факторів.
Розрахована на науковців та викладачів вузів, студентів ви­
щих навчальних закладів, учителів шкіл, музеєзнавців та всіх,
хто цікавиться історією.
ББК 63.3(2)61-6
© Ветров І.Г., Шевченко О.Т.,
2008
© Видавництво «Генеза»,
ISBN 978-966-504-794-0 оригінал-макет, 2008
ПЕРЕДМОВА
Книжка, з якою ви зараз ознайомитесь, висвітлює одну
з найскладніших і до цього часу маловідомих сторінок на­
шого минулого — складні й суперечливі відносини СРСР
і Німеччини у 20-ті роки XX століття, історію військово-
технічного співробітництва Червоної армії та збройних
сил Веймарської республіки в непростий час політичної
ізоляції обох країн у версальському повоєнному світі.
А саме ці відносини, тісне співробітництво Радянської
держави і розгромленої, поставленої навколішки Німеч­
чини сприяли відродженню й нарощенню їх військово-
промислового потенціалу, готували ґрунт для майбутньо­
го реваншу та задоволення гегемоністських амбіцій прав­
лячих верхівок обох країн.
Військово-технічна співпраця Червоної армії та
рейхсверу, роль Радянського Союзу у відновленні ні­
мецьких збройних сил залишаються однією з найбільш
таємничих сторінок історії минулого століття. Адже саме
у Країні Рад було закладено основи майбутніх наступаль­
них збройних сил Німеччини, які в 1939 році стали жахом
для усієї Європи, а в 1941-му — і для СРСР. Сьогодні не
викликає сумнівів той факт, що саме тісні політичні й
військові стосунки обох країн створювали умови для
ревізії Версальської системи міжнародних відносин, го­
тували ґрунт для виникнення нової війни.
Автори монографії вперше у вітчизняній історіографії
докладно й об'єктивно вимальовують читачам раніше
невідому історію таємного радянсько-німецького вій-
ськово-політичного співробітництва. Автори прагнули
з
Передмова
вивчити й узагальнити весь комплекс питань, пов'язаних
з проблемою, дослідити її із залученням нових архівних
джерел і матеріалів, сприяти більш адекватному відобра­
женню непростих стосунків обох держав у складний для
них період історії.
Як свідчать наведені дослідниками дані, завдяки війсь-
ково-технічному співробітництву було закладено основи
ВПК СРСР і Третього рейху. Радянське виробництво
літаків і хімічної зброї, корабле- і танкобудування заро­
джувались завдяки тісній взаємодії обох країн та непере­
борного прагнення радянських лідерів створити власну
потужну військову машину. На це в Радянському Союзі
працювали дипломатія і розвідка, наука й промисловість,
практично весь господарський і технічний потенціал.
Військово-технічне співробітництво з Німеччиною по­
зитивно відбилося на розвитку радянської економіки,
особливо її військових галузей. З надання концесії ні­
мецькому «Юнкерсу» фактично почалось становлення ра­
дянської авіаційної промисловості і системи повітряних
перевезень в країні. Німецькі фахівці активно сприяли
фундації хімічної промисловості, виробництву броне-
техніки, тобто тих галузей, у яких було насамперед за­
цікавлене радянське партійно-державне керівництво. При
цьому вони несли із собою зразки високого професіо­
налізму і виробничої культури, що стало зразком для нової
радянської технічної інтелігенції і спеціалістів-практиків.
У радянсько-німецьких відносинах, окрім «військово-
технічних» контактів, у 20-ті роки XX ст. був ще один
надзвичайно важливий аспект — зовнішньополітичний.
У роботі яскраво показано, що Німеччина в цей час в ос­
новному намагалась використати зв'язки Червоної армії
з рейхсвером як козирну карту для тиску на Англію і
Францію. Цим Берлін намагався поновити свій статус ве­
ликої держави, скасувати політичні й військові обмежен­
ня Версальського миру.
До честі дослідників слід зазначити, що вони справед­
ливо вбачають у військово-політичному співробітництві
4
Передмова
Веймарської Німеччини та Радянської Росії вимушені і,
певною мірою, логічно обґрунтовані політичні кроки. Не
формулюючи остаточно свої союзницькі стосунки,
обидві країни усвідомлювали і силу, і слабкість подібного
альянсу. Тому після того як сторони досягли природних
меж у розвитку своїх взаємовідносин, Москва і Берлін
почали використовувати свої взаємні військові зв'язки
як засіб політичного тиску на держави Антанти з метою
подолання повоєнної ізоляції. Не гребуючи ні блефом, ні
«подачею» інформації про своє військове співробітницт­
во до західної преси, вони, зрештою, зуміли включитися
у велику політику, задовольнити прагнення бути серед
держав, що вершили долю світу.
На прикладі складних і суперечливих німецько-ра­
дянських відносин упродовж 1922— 1933 рр. І.Г. Вєтров і
О.Т. Шевченко зуміли сформувати нове бачення історії
зовнішньої політики СРСР і Веймарської республіки в
повоєнну добу, актуалізували проблему взаємодії еко­
номіки й політики в міждержавних стосунках, внесли
гідний внесок у розвиток вітчизняної історичної думки.
Сьогодні їхня праця може служити серйозною пересто­
рогою для тих держав і політиків, які, керуючись власни­
ми інтересами, часто надають допомогу і забезпечують
військово-технічне сприяння режимам, здатним знову
поставити світ на межу збройного протистояння.
Член-кореспондент НАН України,
лауреат Державної премії України
в галузі науки і техніки, заслужений діяч
науки і техніки України, заступник директора
Інституту історії України НАН України,
доктор історичних наук, професор
• О.П.РЕЄНТ
ВСТУП
Відновлення державної незалежності України сприя­
ло реорганізації зрадянізованої Східної Європи, утворен­
ню життєздатних національних держав у пострадянсько­
му просторі. Завдяки традиціям співробітництва із
сусідніми країнами, які було закладено ще у 20-ті роки
XX ст., Україна нині може вільно налагоджувати співпра­
цю на теренах Європи. З урахуванням історичних тра­
дицій, сучасної політичної й економічної ситуації на
Європейському континенті одним із найбільш надійних
партнерів України може стати Німеччина, співробітницт­
во з якою набуває дедалі більше реальних і видимих кон­
турів. Це відповідає вимогам забезпечення стабільності й
структурної перебудови економіки країни, її економічної
і політичної інтеграції у Європейське Співтовариство.
Вивчення давніх зв'язків, що поєднують обидві держави,
дозволяють також глибше зрозуміти історію непростих
відносин СРСР і Німеччини, відшукати в ній приклади
розв'язання багатьох складних питань, які неминуче ви­
никатимуть у процесі налагодження двосторонніх діло­
вих контактів на сучасному етапі.
Однією з найменш досліджених у вітчизняній істо­
ричній науці є проблема ревізії Версальсько-Вашинг-
тонської системи, а у цьому контексті (як один із її ас­
пектів) і радянсько-німецьких відносин у міжвоєнні ро­
ки, військово-технічне співробітництво Червоної армії та
збройних сил Веймарської республіки. Саме вони роз­
кривають підступну політику радянського керівництва,
що значною мірою сприяла відродженню військового
к
Вступ
потенціалу Німеччини, військово-промислового комп­
лексу СРСР і була, врешті-решт, однією з причин почат­
ку Другої світової війни. Роль Радянського Союзу у
відновленні німецьких збройних сил залишається однією
з найбільш таємничих сторінок історії XX ст. А саме в
Країні Рад було закладено основи майбутніх наступаль­
них збройних сил Німеччини, які в 1939 році стали жахом
для всієї Європи, а в 1941 році здійснили напад на Ра­
дянський Союз.
1920-ті — початок 1930-х років були періодом глибин­
них суспільних перетворень як у Німеччині, так і в СРСР.
Це був непростий час становлення німецької демократії
на уламках кайзерівської імперії, пошуків Німеччиною
нового місця в повоєнній системі міжнародних відносин
і, водночас, гострої політичної боротьби в тодішньому
німецькому суспільстві. В СРСР, що виник на руїнах
Російської імперії, перетворення, з одного боку, проходи­
ли під знаком реалізації широкомасштабних відбудовних
і реконструктивних процесів у різних галузях економіки,
зокрема у військовій сфері, а з іншого — в умовах форму­
вання й зміцнення тоталітарного режиму, адміністратив-
но-командної системи управління, що наклала істотний
відбиток на всі сфери суспільного життя. Крім того,
досліджуваний період був часом загострення супереч­
ностей, що породжувалися двополюсністю держав світу,
непримиренністю демократичних традицій громадянсь­
кого суспільства на заході Європи й тоталітарного режи­
му, що утверджувався на великій частині Євразійського
континенту й відверто прагнув поширити свій вплив на
весь світ. Ситуація в Європі ускладнювалася ще й тим,
що ідеї більшовицького тоталітаризму спонукали до життя
свою протилежність і водночас подобу — фашистський
тоталітаризм націонал-соціалістичного порядку.
Аналіз військово-технічного співробітництва СРСР і
Німеччини дозволяє глибше з'ясувати деякі зако­
номірності й особливості, характерні для відновлення й
розвитку військового потенціалу обох країн, простежити
7
Вступ
окремі зовнішньополітичні фактори, що зумовили розви­
ток військового співробітництва між обома державами з
урахуванням міжнародної ситуації та внутрішніх
соціально-політичних факторів.
Виходячи з актуальності та недостатньої розробки те­
ми, не претендуючи на всебічне її розкриття, автори все
ж намагалися комплексно проаналізувати військово-
технічне співробітництво Червоної армії та рейхсверу в
1922—1933 рр., розглядаючи його військово-політичні,
військово-економічні та суто військові аспекти. Автори
прагнули вивчити й узагальнити весь комплекс питань,
пов'язаних з проблемою, дослідити тему із залученням
нових архівних джерел і матеріалів, сприяти більш адек­
ватному відображенню їх у вітчизняній історії і, насампе­
ред, історіографії зовнішньої політики СРСР зазначеного
періоду.
Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1922 по
1933 рік — період, що і до цього часу залишається най­
менш висвітленим в історіографії радянсько-німецьких
військово-політичних зв'язків першої половини XX сто­
ліття, період поступового відновлення позицій і перехо­
ду Німеччини в наступ на версальські постанови.
За початковий термін узято 1922 рік, коли Німеччина
посіла одне з провідних місць у зовнішньополітичних
розрахунках радянського керівництва. Саме на Німеччи­
ну покладалася примарна надія на світову революцію і,
крім того, Німеччина розглядалася більшовиками як по­
тенційний союзник в майбутній боротьбі з Польщею, що
займала відверто антирадянські позиції і мала тісні зв'яз­
ки із Францією та Англією, або як можлива противага ос­
танній. Було проведено серію таємних двосторонніх
переговорів, в результаті яких вироблено концепцію
військового співробітництва між Радянською Росією і
Веймарською Німеччиною. Для здійснення зв'язків із
керівництвом РСЧА у Німецькому військовому відомстві
створюється «Зондергрупа Р» (Росія). У квітні 1922 р.
підписується радянсько-німецький договір у Рапалло,
я
Вступ
який створив сприятливий ґрунт для зближення обох
країн.
Досліджується історія цього співробітництва до 1933 p.,
коли до влади в Німеччині на антиверсальських і реван­
шистських гаслах приходить нацистська партія, а ра­
дянсько-німецька військова співпраця з ініціативи СРСР
була тимчасово припинена.
В основі методології дослідження лежать принципи
наукової об'єктивності та історизму. Автори спираються
на дефініційний апарат і періодизацію тогочасних подій,
що сформувалася у вітчизняній і зарубіжній історичній
науці. Наукова новизна одержаних результатів полягає,
насамперед, у тому, що автори, спираючись на нові під­
ходи, критично переосмислюючи історіографію та вво­
дячи в науковий обіг нові джерела, роблять спробу нау­
кового аналізу радянської політики стосовно Німеччини
з урахуванням військового співробітництва та його ре­
зультатів, з'ясовують роль німецького фактору в радян­
ському військовому будівництві і навпаки. По суті, мо­
нографія є першою в українській історіографії спробою
вивчення основних форм військово-технічних зв'язків
обох країн, стимульованих рапалльською політикою.
Досліджується також місце України в системі військово-
промислового співробітництва між СРСР і Німеччиною в
1920-х — початку 1930-х років. Нарешті, дослідження ра-
дянсько-німецьких військових відносин дозволяє відкри­
ти деякі нові сторінки в діялі.ності ряду політичних, дер­
жавних і військових діячів Радянського Союзу. Застосу­
вання комплексного підходу дозволило створити модель
еволюції політичних режимів СРСР та Веймарської рес­
публіки, що дало змогу по-новому охарактеризувати
домінуючі політичні процеси й структури, розглянувши
їх у контексті трансформації усісї системи, дійти принци­
пово нових, у порівнянні з традиційними, висновків. Над­
звичайно важливо, що результати даної роботи підкріп­
лені й ґрунтуються на архівних документах указаного
історичного періоду.
9