Table Of ContentНАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
РОМАН ТИМЧЕНКО
ВІДНОСИНИ
УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Й ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКОЇ
НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
(ЛИСТОПАД 1918 - КВІТЕНЬ 1920 РР.)
Київ-2013
УДК 93/94 (477.8) «1918-1920»
Друкується за рішенням Вченої ради Інституту історії України НАНУ
Відповідальний редактор:
Доктор історичних наук Пиріг Р. Я.
Рецензенти:
Доктор історичних наук Андрусишин Б. І.;
Доктор історичних наук Буравченков А. І.
Тимченко Р. В.
Відносини Української Народної Республіки й Західно-
Української Народної Республіки (листопад 1918 - квітень
1920 рр.). – К.: Інститут історії України НАНУ, 2013. – 347 с.
У монографії здійснене комплексне дослідження про-
блем взаємовідносин УНР і ЗУНР у 1918-1920 рр., визна-
чено передумови й причини об’єднавчого процесу, харак-
теризуються події, пов’язані з умовами укладання Акту
злуки, дається їх оцінка.
Розкрито основні організаційні заходи по втіленню
ідей соборної єдності України в політичній, економічній,
військовій і культурній сферах, висвітлено розбіжності в
зовнішньополітичних орієнтаціях політичних лідерів УНР і
ЗУНР. Аналізується спільна боротьба українських армій у
Наддніпрянщині. Визначено мотиви й наслідки укладан-
ня договорів лідерами УНР і ЗУНР із Добровольчою армією
А.Денікіна й Польщею та вплив цих процесів на поразку
Української революції 1917-1921 рр.
ISBN 978-966-02-6912-5 © Тимченко Р.В.,2013
©Інститут історії України НАНУ,2013
Зміст
Передмова ............................................................. 5
Розділ 1.
Передумови українського об’єднавчого процесу
Ідея соборності в другій половині ХІХ – початку
ХХ століть ...................................................................... 36
Державотворчі чинники об’єднання України ...........73
Акт злуки 22 січня 1919 р.: передумови, прийняття,
сутність .................................................................................113
Розділ 2.
Відносини УНР і ЗУНР у першій половині
1919 року
Політичні взаємовідносини українських урядів .....155
Економічна, військова й культурна співпраця ......179
Польський чинник у зв’язках між УНР і ЗУНР .......195
Українські делегації на Паризькій мирній
конференції ............................................................218
Розділ 3.
Спільні дії УНР і ЗУНР по захисту національної
державності
Спроба інтеграції військового потенціалу ..............242
Українські сили в умовах кризи фронтів
восени 1919 р. ..............................................................278
Завершальний етап співробітництва УНР і ЗУНР ..306
Післямова .........................................................330
Іменний покажчик ...........................................339
22 січня - День соборності України
Передмова
ПЕРЕДМОВА
Доба Української революції 1917-1921 рр. зали-
шила у спадок наступним поколінням явища й події
минулого, які з плином часу не втрачають своєї зна-
чущості, потребують осмислення сконденсованого в
них ретроспективного досвіду як позитивного, так і
негативного.
Однією з важливих складових тогочасного ре-
волюційного процесу була спроба утворення єдиної
незалежної соборної української держави. Розви-
ток національно-визвольного руху, державотворчі
зусилля східного й західного українства дозволили
в кінці 1918 – початку 1919 рр. проголосити об’єд-
нання двох історично роз’єднаних гілок українсько-
го народу в єдине державне тіло. Проте втілити в
життя одвічне прагнення українців тоді не вдало-
ся. Більше того, були втрачені й здобутки державної
незалежності.
Складні й драматичні події минулого своєрідно
екстраполюються на реалії українського сьогодення.
При амбівалентному суспільному сприйнятті вони ви-
ступають чутливим подразником національної свідо-
мості, стримують консолідацію політичної еліти, під-
силюють поле ідеологічної напруженості.
За цих умов дослідження здобутків і, особливо, не-
вдач українського державотворчого процесу початку
ХХ століття, нереалізованості об’єднавчого потенціалу
нації, неконсенсусності політичних еліт залишається
надзвичайно актуальним завданням вітчизняної істо-
ричної науки.
5
Передмова
Відносини Української Народної Республіки (УНР)
й Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в
умовах реалізації проголошення Акту злуки 22 січ-
ня 1919 р., причини невдачі цього державотворчого
проекту складають важливу дослідницьку проблему,
яка має суттєве науково-теоретичне й практичне зна-
чення. У науковому плані – це здійснення комплек-
сної реконструкції взаємовідносин двох українських
демократичних республік, що дасть змогу глибше
осмислити складнощі й протиріччя національного
державотворення. У практичному сенсі – ретроспек-
тивний погляд на тогочасні події дозволить зробити
висновки для нинішнього етапу розбудови держави
й суспільства. Адже лінія історичного розлому між за-
хідними й східними теренами України не подолана й
нині породжує болісні колізії внутрішньої конфрон-
тації. Відтворення цілісної картини соборності укра-
їнських земель, особливо в революційні роки, дозво-
ляє глибше зрозуміти тенденції історичного розвитку
України.
У сучасній історичній науці найчастіше відобра-
жаються передумови укладання Акту злуки, явища,
пов’язані з ним, подальші ж відносини обох республік
залишаються поза увагою або розглядаються в кон-
тексті інших подій. Тому метою роботи є з’ясування
передумов об’єднання УНР і ЗУНР, визначення сут-
ності Акту злуки та особливостей втілення його в жит-
тя в політичній, економічній, військовій і культурній
сферах, аналізу ситуації, у якій опинилися українські
уряди й армії влітку 1919 - початку 1920 рр., та ха-
рактеристика причин нереалізованості соборниць-
кого процесу.
6
Передмова
* * *
Дана тема упродовж останніх десятиліть з різною
мірою повноти й достовірності знаходить відображен-
ня в працях представників всіляких історіографічних
напрямків. За вже усталеною класифікації їх можна
поділити на кілька груп. Перша – українська зарубіж-
на історіографія, друга – радянська, третя – сучасна
українськ а, четверта – зарубіжна. Кожній із них прита-
манні певні риси, які виокремлюють її з-поміж інших.
Українська зарубіжна історіографія подій 1917-
1921 рр. представлена, насамперед, працями про-
відних діячів української революції: В. Винниченка,
П. Христюка, І. Мазепи, М. Шаповала, М. Лозинського
та інших. Першим дослідженням характерне проти-
стояння істориків-мемуаристів вихідців УНР і ЗУНР.
Принципова позиція голови Директорії В. Винни-
ченка полягала в пріоритетності розв’язання завдань
відновлення УНР у Наддніпрянській Україні. Звідси
й не зовсім прихильне ставлення до подій у Галичині
та їх лідерів, які, на його думку, не йшли на об’єд-
нання з УНР, бо «боялися її революційности». У своїй
праці «Відродження нації» він не писав ні про Ухвалу
УНРади, ні про Акт злуки, а обмежився лише текстом
Передвступного договору. І врешті дійшов невтішно-
го висновку: «Ні історичні умови попереднього жит-
тя двох країн, ні різниця в самій природі керуючих
елементів не сприяла тіснішому злиттю двох галузів
єдиного народу»1.
1 Винниченко В. Відродження нації: (Історія української революції,
марець 1917 р. – грудень 1919 р.): В 3 ч. – К., Відень, 1920. – Ч. 3. –
C. 396-398.
7
Передмова
П. Христюк, подаючи текст Акту злуки 22 січня
1919 р., також не приділив цій події належної уваги,
не без підстав вважаючи, що необхідно було не свят-
кувати, а шукати порятунку2. Відносини УНР і ЗУНР
він обходить взагалі.
Лише М. Шаповал детально характеризує питан-
ня соборності, наголошуючи, що злука була більш те-
оретично-юридичною, ніж фактичною, оскільки га-
лицька Рада Державних Секретарів (РДС) хотіла, щоб
тільки Всеукраїнські Установчі Збори запровадили
закон про форми входження західних земель в одну
державну систему та організацію єдиної влади. До їх
скликання Західна область УНР залишалася незалеж-
ною. «В злуці 22 січня, – резюмує М. Шаповал, – дво-
євластіє на одній українській землі було проголошено
офіційно»3. Автор критично ставився до лідерів гали-
чан, називаючи їх «сепаратис тами» й «регіоналістами»,
які намагалися зберегти власну незалежність. Він на-
голошував, що джерело постійного протистояння між
лідерами УНР і ЗУНР полягало у відмінних зовніш-
ньополітичних орієнтаціях, різному сприйнятті спів-
відношення «соціального» й «національного», оскільки
революція в Наддніпрянщині була «соціальною», а в
Галичині «націонал-демократичною»4.
Інший діяч УНР І. Мазепа в працях «Україна в огні
й бурі революції» та «Творена держава» робить акцент
2 Христюк П. Замітки й матеріали до історії української революції.
1917-1920 рр.: У 4 т. – Т. 4. – Відень,1922. – C. 60.
3 Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма:
(Виклади в Америці). – Прага, 1927. – С. 129-130.
4 Шаповал М. 22 січня (спомини і висновки) // Трудова Україна. –
Прага, 1932. – № 9. – С. 8-9.
8
Передмова
на висвітленні діяльності Директорії УНР5. З пог ляду
автора, проголошення української соборності було
великим історичним актом у житті українського на-
роду, однак мало декларативний характер6. Він ви-
соко оцінює діяльність Директорії, її внутрішню й
зовнішню політику, водночас негативно ставиться до
ЗУНР та її керманичів. Детально аналізуючи кам’я-
нецьку добу УНР та договір Української Галицької
армії (УГА)7 з Добровольчою армією, І. Мазепа звину-
вачує галичан у сепаратизмі й відмові від ідей собор-
ності, однак захищає дії С. Петлюри у відноси нах із
поляками.
Західноукраїнський діяч М. Лозинський, не ідеа-
лізуючи Акт злуки 22 січня, умотивовано доводить,
що «всі сі акти про з’єднаннє не утворили нової з’єди-
неної з дотеперішніх двох українських держав зло-
женої Української Народної Республіки, а тільки про-
голошували утвореннє її і намічали шлях до її утво-
рення»8. Особливу увагу автор приділив відносинам
ЗУНР із своїми сусідами та зовнішньополітичній ді-
яльності республіки. Він дав ґрунтовну оцінку праці
об’єднаної делегації УНР і ЗУНР на Паризькій мир-
ній конференції та подіям, що зумовили політичний
розрив Є. Петрушевича з С. Петлюрою. На відміну
5 Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. – К., 2003. – 608 с.;
Його ж. Творена держава: (Боротьба 1919 р.): [Спогади] // Збір-
ник пам’яті Симона Петлюри (1879-1926). – К., 1992. – С. 16-75.
6 Його ж. Україна в огні й бурі революції. – С. 84.
7 У 1918-1919 рр. вживалася назва «Галицька армія», а наймену-
вання «Українська Галицька армія» виникло в Наддніпрянщині в
листопаді 1919 р.
8 Лозинський М. Галичина в роках 1918-1920. – Нью-Йорк, 1970. –
С. 69-70.
9
Передмова
від окремих авторів, які в дипломатичних поразках
звинувачували політиків чи військових керівників,
М. Лозинський вважав головною причиною невдач
соборницького проекту геополітичне становище
України внаслідок Першої світової війни.
Галицький політичний діяч О. Назарук у праці
«Рік на Великій Україні» причини труднощів, які по-
стали на шляху втілення в життя Акту злуки, вбачав
в особливостях історичного розвитку наддніпрянців і
галичан. Саму ж подію 22 січня називав «величним
актом»9.
Серед досліджень, що розкривають історію взає-
мовідносин українських республік напередодні об’єд-
нання УНР і ЗУНР, особливий інтерес становить праця
Л. Цегельського. Автор відзначив соборницькі настрої
галицької спільноти й розкрив головні етапи співпра-
ці між Наддністрянщиною й Наддніпрянщиною, які
передували укладанню Акту соборності. Він неприяз-
но ставився до провідних діячів Директорії, які «вмі-
ли бунтувати лише селянство», і вважав, що 22 січня
1919 р. відбулася «не злука, а символічне проголошен-
ня, ствердження її – для всіх українців, для світу»10.
Цю подію Л. Цегельський навіть порівнював із хре-
щенням Русі.
Відомий історик і географ С. Рудницький відзна-
чав, що обидва уряди пішли на з’єднання, не прора-
хувавши його можливих наслідків для української
державності за умов тодішнього міжнародного ста-
9 Назарук О. Рік на Великій Україні: Конспект споминів з української
революції. – Нью-Йорк, 1978. – С. 328-329.
10 Цегельський Л. Від легенд до правди: Спомини про події в Укра-
їні пов’язані з Першим листопада 1918 р. – Львів, 2003. – С. 248.
10
