Table Of ContentISSN 2076-1554
Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова
ВГО Українська Академія Наук
Ґілея
Науковий вісник
• Історичні науки
• Філософські науки
• Політичні науки
Випуск 91 (№ 12)
Київ – 2014
ISSN 2076-1554
Natsional'nyy pedahohichnyy universytet
imeni M. P. Drahomanova
VHO Ukrayins'ka Akademiya Nauk
Hileya
naukovyy visnyk
zbirnyk naukovykh prats'
• Istorychni nauky
• Filosofs'ki nauky
• Politychni nauky
Vypusk 91 (№12)
Kyyiv – 2014
Гілея ІСТОРИЧНІ НАУКИ Випуск 91
IIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIII
УДК 9. 94 Австро–Угорщині посилила надії українців
Гай–Нижник П. П. Наддністров’я на здобуття права власного
доктор історичних наук, академік Української академії самовизначення, а факт існування державності у
наук, старший науковий співробітник, Національний Великій Україні надавав їм впевненості у неминучості
науково–дослідний інститут українознавства
об’єднання нації в єдиній Українській Соборній
(Україна, Київ), Hai–[email protected]
Самостійній Державі.
ІДЕЯ СОБОРНОСТІ Й УКРАЇНСЬКЕ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ Закарпаття і Буковина та соборницько–
(1918–1919 РР.) державотворчі процеси в Україні у 1918–1919 рр.
Новітнє національне пробудження закарпатських
Висвітлюється втілення в життя ідеї соборності українських земель у українців відбулося у 1918 р., що було пов’язано з
Великій Україні, Галичині і Волині, Закарпатті і Буковині протягом кінця 1918
загальним революційним процесом, який охопив Східну
– початку 1919 років. В статті відтворюється складний шлях до політичного
об’єднання українських етнічних країв, що перебували у складі різних держав в Європу, включаючи й Австро–Угорщину. Значимі
єдину Українську державу, аналізується процес, здійснення, зміст Акту Злуки державотворчі здобутки в Наддніпрянській Україні,
УНР та ЗУНР та його наслідки.
значна активізація в напрямі національного
Ключові слова: УНР, ЗУНР, соборність, українська державність.
самовизначення політичних сил українства передусім в
Ідея Соборності генетично закладена в українцях з Галичині та Буковині, широко відомі “14 пунктів”
давніх давен. Від часів феодального дроблення В. Вільсона, т.зв. Програми миру, з їх визначальною
Київської Русі вона стала однією з запорук збереження тезою “права націй на самовизначення”, де український
нашої державності та національного самоусвідомлення. народ на теренах Австрійської імперії хоча згадувався і
У найважчі часи національної історії кращі сини опосередковано, спонукав поодинокі українські
України–Русі озброювалися нею для боротьби з згромадження Закарпаття до активізації своїх дій.
зовнішніми ворогами та внутрішніми розкольниками. Однак, якщо в Австрії її уряд виявився безпорадним
Сама ж ідея соборності немислима без ідеї державності, перед натиском національних сил, головним чином
без національного поступу. Кращі провідники України чехів та поляків (щодо українців, то до кінця 1918 р. все
– Володимир Великий і Ярослав Мудрий, Володимир не виходило за рамки пустопорожніх обіцянок), то в
Мономах і Ярослав Осмомисл, Роман Мстиславич і Угорщині шовіністичні угорські сили і надалі
Данило Галицький, Богдан Хмельницький і Іван намагалися відмежуватися від них [12, c. 300–319].
Виговський, Петро Дорошенко і Іван Мазепа в різні Зокрема, з боку угорського уряду та парламенту
часи й за різних історичних обставин намагались згадуваний принцип “самовизначення націй”
втілювати її в життя. Після втрат державної небезпідставно розцінювався як небезпечний для
самостійності та в часи відродження державної існування Угорської держави.
організації Україною, в нашому народі ніколи не Так, наприклад, у 1915 р. під час австро–німецьких
згасала ватра надії на відновлення державотворчого переговорів щодо польського та українського питання й
життя і відчуття належності до великої соборницької та ймовірності утворення у складі Австрії української
єдинокровної нації. галицько–буковинської автономії, ця ідея знайшла
Навіть будучи поділеними між кількома чужинними підтримку з боку Угорщини, яка розглядала згадану
державами українці завжди вірили і сподівалися на проблему у відриві від закарпатських українців,
національне об’єднання. Кращі з нас боролися й розцінюючи її позитивно в руслі боротьби з місцевим
жертвували життям за здійснення цих мрій та москвофільством [35, c. 110–111]. В подальші роки
сподівань. Після більш як століття по ліквідації Угорщина намагалася триматися осторонь від початку
Гетьманщини український народ був поділений між перетворення Австрії на федеративну державу,
двома імперіями – Австро–Угорською та Російською. захищаючи свій статус унітарної угорської країни.
Революційний 1917 рік в Росії змів царат і українці, Найменші вияви національних рухів викликали
поряд з іншими народами, отримали історичний шанс негативну реакцію та відповідну реакцію урядових
відновити власну державність. На теренах структур. Траплялися випадки і прямих провокацій.
Наддніпрянщини постала Українська Народна Зокрема, у листопаді 1917 р. була інспірована
Республіка, яка вже наступного (1918–го) року маніфестація українців–мадяронів, які від імені
IV Універсалом Центральної Ради і на мирових муніципальних зборів мароморошського комітату
переговорах в Бересті з країнами Почвірного блоку Угорщини, ініціювали хвилю протесту проти
твердо заявила про соборницьку перспективу своєї “української пропаганди”, яка підривала цілісність
державної політики. Українська Держава, що угорської держави. Маніфестанти вимагали від уряду
наприкінці квітня 1918 р. змінила УНР, у формі рішучих дій аби відгородити “угорських русинів” від
Гетьманату оголосила соборність історично– впливу “австрійських русинів” [21, c. 616–617].
етнографічних земель офіційним курсом В цьому контексті буде доречним нагадати, що
державотворчого поступу. Соборницька концепція галицьке політичне представництво українців вже
гетьмана П. Скоропадського ставила за мету і була наприкінці 1917 р., зустрічаючи перепони з боку
спрямова на об’єднання в єдиній Українській Державі польських сил та імперського центру, ультимативно
Бессарабії, Придністров’я, Берестейщини, Гомельщини, заявляло у віденському парламенті про нагальну
Стародубщини, Курщини, Білгородщини, Рильщини, потребу побудови українського державного організму
Донщини, Кубані, Криму, Холмщини, Карпатської на основі традицій давнього українського Галицько–
України, Буковини, Підляшшя, Східної Галичини. Волинського князівства. Причому, вказувалося, що ця
Національно–визвольний рух набирав потуги і на територія, як частина неподільної спадщини всього
західноукраїнських землях. Революція 1918 р. в українського народу, може як залишитися у складі
Збірник наукових праць “Гілея: науковий вісник” 25
Випуск 91 ІСТОРИЧНІ НАУКИ Гілея
IIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIII
Австрії, так і за волею українців, бути влучена до УНР про те, що бажають в мирі і згоді “розійтися” із сусіднім
[24, c. 23]. Поступово до їх вимог залучався і румунським народом, й закликали румунський народ
український закарпатський регіон. Однак справа була “не давати своєї руки для знасилування українського
суттєво ускладнена існуючим австро–угорським народу, так як і ми з свойого боку свято прирікаємо
кордоном, бойовими діями Першої світової війни, а поборювати всяке несправедливе рішення в нашу
також слабкістю місцевого національного руху. користь, яке звертало б проти Румунів” [2].
Невдовзі рішучий супротив Угорщини, незважаючи Українські політики краю твердо заявили: “Ми
на наполягання УНР [15, c. 653] та галицько– проголошуємо своє право на українські області
буковинських національних політичних структур, став Буковини, з їхнім одиноким осередком торгівлі і руху
головним важелем, коли під час мирових переговорів у містом Чернівцями, яке з трьох сторін окружене чисто
Бересті на початку 1918 р. українське Закарпаття було українськими областями, а тільки з четвертої припирає
вилучене з обговорюваної проблеми утворення до мішаної, в якім сходяться всі торговельні шляхи з
західноукраїнської національної автономії, яка українських областей і в якім по Жидах ми творимо
обмежилася лише підавстрійськими землями – взглядну більшість.
Галичиною та Буковиною [42, c. 136]. Коли ж згодом Ми завзиваємо всі інші народи Буковини Жидів,
стався розголос “Таємного договору між Австро– Німців, Поляків помогти нам перевести і також для
Угорщиною й Українською Народною Республікою в меншостей корисний національний розділ краю” [2].
справі Східної Галичини та Буковини”, що призвело до Буковинські українці виявили сподівання, що
урядової кризи, в угорському парламенті було внесено польсько–українське питання можна рішити тільки в
протест проти створення української провінції, а порозумінню зацікавлених народів, а не насильством.
втілення подібного проекту – прямою загорозою Водночас було висунуто вимогу, аби уся австро–
інтересам Угорщини. угорська Україна поладнала свої відносини до усіх
Саме за цих складних обставин відбувається народів загалом й до державної України вповні
пожвавлення національно–визвольного руху українців самостійно [2].
Закарпаття, які прагли долучитися до національно– За кілька днів провідна українська газета “Буковина”
визвольного руху українців інших теренів й отримати у статті “Самоозначення народів і українці в Австрії”
від них будь–яку допомогу. З метою розриву ізоляції та оприлюднила прагнення краян: “Наше жадане це своя
налагодження узгоджених дій до Віденського власна держава Східної Галичини, українських
парламентського представництва українців Галичини та областей Буковини та Угорщини. Від цего жадання ми
Буковини (УПР) у вересні 1918 р. вирушив професор не відступимо, це заявили недвозначно також наші
А.Штефан. Як відомо, на той час якихось конкретних делегати на недавній авдієнції у цісаря.
шляхів у напрямі вирішення українських На 19 с[его] м[ісяця] зберуться до Львова українські
державницьких спрямувань не було вироблено. Тому установчі збори, збори мужів довір’я всіх українських
А.Штефан привіз до Ужгорода лише щире вітання від областей австро–угорської монархії, які мають
галичан, літературу та декілька тризубів як символів покликати до життя “Українську Національну Раду”,
української держави. 9 жовтня 1918 р. після яка буде виконувати право самоозначення народу [3].
українського всенародного віча в Ужгороді було Українці Буковини також твердо і прямо заявили, що
утворено український представницький орган – “Руську “за нашу землю положимо ми душу й тіло, ні п’яди
Народну Раду”. У прийнятій нею програмі головним своєї землі не відступимо, але й чужої не хочемо”, й що
завданням висувалося домагання створення автономії “за наші справедливі домагання положимо ми майно і
для української меншини Закарпаття. Однак ця кров” [3].
інституція, зрештою як і інші, не спромоглася Важливе значення для розгортання державотворчого
розгорнути свою роботу й налагодити ефективні зв’язки процесу українців Західної України мало створення
з Східною Галичиною та Великою Україною. національної конституанти – Української Національної
Саме в цей час, на початку жовтня 1918 р., коли Ради (УНРади) у Львові, яка 19 жовтня 1918 р.
офіційний Відень у переддень мирових переговорів з проголосила про утворення української держави. “Ціла
Антантою був вимушений визнати “14 пунктів” етнографічна українська область в Австро–Угорщині, –
президента США В.Вільсона, з боку УПР говорилося в заяві, – зокрема, Східна Галичина з
(Є.Петрушевич, К.Левицький) було виголошено низку граничною лінією Сяну з влученням Лемківщини,
заяв із вимогою негайного утворення української північно–західної Буковини з містами Чернівці,
автономії в Австрії. В цих заявах було категорично Сторожинець і Серет та українська полоса північно–
зазначено, що у випадку невиконання цих вимог, східної Угорщини – творить одноцілу українську
українці, виходячи з права на самовизначення, територію” [20, c. 115–116]. Розпочалися заходи
домагатимуться прилучення всіх українських земель мирного перебрання влади від імперських властей для
Австро–Угорщини, включаючи й угорське Закарпаття, чого УНРадою були утворені ряд комісій – окрім
до гетьманської Української Держави [24, c. 26; 45, Віденської, також і для Галичини й Закарпаття, а також
s. 4554]. Буковини. Під час роботи УНРади 19 жовтня 1918 р. до
Водночас здійнявся національний рух і в Буковині. неї надійшла відозва від угорських українців, що
13 жовтня 1918 р. у Чернівцях на конференції усіх засвідчувало про усвідомлення Закарпаттям своєї
українських партій Буковини було декламовано право національної належності і зв’язку з усім українським
на самоозначення для українського народу, який “разом народом. Ця відозва, зачитана привселюдно,
з прочими Українцями Австро–Угорщини хочемо самі закінчувалася такими словами: “Ви, наші рідні браття,
рішити про свою долю” [2]. Буковинці заявили також і повинні стати за нами і з’єднати з собою. Наш народ
26 Збірник наукових праць “Гілея: науковий вісник”
Гілея ІСТОРИЧНІ НАУКИ Випуск 91
IIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIII
дожидає того спасенія, щоби раз вже висвободитися від австрійської монархії Карла барона Черніга,
ярма другого народу” [20, c. 118]. Ethnographische Karte der osterreischen Monarchie,
Виходячи з напруженої ситуації, пов’язаної з entworten von Karl Freiherrn Czernig, herausgegeben von
гострим національним суперництвом в самій Австро– K. K. Direktion der administrativen Statistik. Wien 1855.
Угорщині, непевного становища української Masstab 1:864.0” [38, c. 406–407]. У проголошених
державності в Наддніпрянській Україні, УНРада кордонах ЗУНР охоплювала територію у 70 тис. кв. км.
прийняла рішення утворити самостійну державу, котра, з 6–мільйонним населенням, з яких українці складали
виходячи з розвитку подій, увійшла б до Соборної понад 70% населення. Однак, як виявилося, ЗУНР
України або певний час знаходилася б у федеративному отримала визнання лише з боку Української Держави.
союзі з Австрією. Починаючи з 1 листопада розпочалася збройна
Втім, сусідні народи й чути не бажали про інтервенція Польщі, що дало початок затяжній
самовизначення українців. Так, наприклад, польсько–українській війні в Галичині.
представники румунської імперської амбіції в Буковині В Буковині ситуація також загострилася до краю.
не квапилися рахуватися з українцями. 27 жовтня Зогляду на становище що склалося, буковинська
1918 р. румунська конституанта (Румунський делегація Української Національної Ради звернулася із
національний комітет) у Чернівцях оголосила про закликом до українського населення краю взяти участь
приналежність цілої Буковини до Румунії. Українці у Всенародному вічу 3 листопада у Чернівцях. Депутати
краю висловили протест. Вже наступного дня апелювали постанням національних держав на теренах
(28 жовтня) одним з найпотужніших був протест колишньої Австро–Угорщини й, врешті, утворенням
студентів Чернівецького університету, які зібралися у української державності з центром у Львові. У заклику
залі Народного Дому в Чернівцях. Українська йшлося до підготовки заміни колишньої айстро–
академічна молодь Чернівецького університету заявила, угорської адміністрації українською й проте, що треба
що стоїть за безумовне визнання права самовизначення всюди закладати організації “Самооборони” (“В кожнім
усіх народів і “вітає заснування Української держави із селі і місті повинен наш нарід бути згуртований коло
земель Австро–Угорщини, заселених у переважаючій “Самооборони”, щоби міцною злукою вершив свою
більшості українським народом, включно із полицею волю на свій землі”) [4].
Буковини та містами Сторожинцем і Серетом, і У закличному зверненні буковинські депутати
домагається негайного з’єднання всіх українських УНРади, висловивши протест проти зазіхань
земель в єдиній суверенній українській державі” [44]. румунських бояр, звернулися до народу краю: “Неділі
Студенство виявило обурення рішенням румунської 27–го жовтня зажадали вони для своєї румунської
конституанти як “нічим неоправданий замах певного держави цілу Буковину по Дністер, нехтуючи тим
круга ромунської інтелігенції, щоби безправно віддати самим право українського народу на самоозначення,
більшість українського населення на поталу самовільній признаним цілим світом і цісарським маніфестом, і
владі ромунського боярства і висказує свій подив, що бажають прилучити її до Семигороду. Ніякого
ромунський нарід не виступає проти такої Семигороду ми не знаємо і не хочемо знати. Нам наша
імперіялістичної політики своїх провідників, коли з Україна мати! Своїх сіл і міст та столиці Чернівці ми не
української сторони не піднімаєся ніяких претензій на дамо нікому відібрати. Ми вистоїм їх для себе. Чужого
чужі землі” [44]. Молодь звернулася до Української не бажаємо й свого не дамо. Тут на нашій землі, під
Народної Ради “з жаданєм, щоби ся поробили як нашою управою не будуть вже бояри панувати.
найрішучійші заходи в справі перенесення всіх кадр Українська земля для українського мужика! Ми твердо
українських полків на територію української держави і постоїмо, щоби в нашій українській державі наступив
відкликаня всіх офіцерів та мужви української також справедливий лад для мужика й робітника. Щоби
народности з невкраїнських до українських полків” наша держава давала багацтво в культурних доробках
[44]. нашому народови. Щоби заспокоїла потребу на землю
Досить скоро постала реальна загроза й з боку нашого мужицтва. Щоби пошанувала робочу силу
польських політичних сил, яка призвела до робітника, давши йому всяку охорону! А це все
революційного виступу українців у Львові – осягнемо, бо наша влада буде народна, збудована на
Листопадового зриву, внаслідок чого 1 листопада основі загального, пропорціонального, рівного і тайного
1918 р. виникла новітня українська державність – права голосовання мущин і жінок. Це ж ми осягнемо на
“Західно–Українська Народна Республіка”. Згідно її свій землі, а не чужій, своїми голосами, а не чужими.
тимчасової Конституції (“Тимчасового Основного Тому ж до праці, твердої, незламної, гарячої, невтомної!
Закону про державну самостійність українських земель Мужчини і жінки, хлопці і дівчата! Інтелігенція,
бувшої австро–угорської монархії”, ухваленого духовенство, учительство, шляхта, селянство,
Українською Національною Радою 13 листопада робітництво! Уряди громадські із своїми начальниками!
1918 р.) були визначені її територіальні межі, а саме: Всі ви діти нашої землі, станьте своїми грудьми за
“Простір Західно–Української Народньої Республіки собою, кучіться до самооборони!” [4].
покривається з українською суцільного етнографічною Людей було закликано зійтися усім з цілого краю, з
областю в межах бувшої австро–угорської монархії – то кожного села, аби вони довели свою готовність служити
є з українською частиною бувших австрійських Вітчизі, в неділю 3 листопада до Чернівців на
коронних країв Галичини з Володимирією і Буковини та всенародне віче в “Народний дім”, “щоби там
з українськими частинами бувших угорських столиць вовселюдно об’явити свою волю цілому світові” [4].
(комітатів): Спиш, Шариш, Земплин, Уг, Берег, Угоча і Тим часом 1–2 листопада 1918 р., за наказом
Марморош – як вона означена на етнографічній карті Буковинської делегації УНРади заходами поручника
Збірник наукових праць “Гілея: науковий вісник” 27
Випуск 91 ІСТОРИЧНІ НАУКИ Гілея
IIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIII
Іллі Поповича повстали 3 українські сотні Легіону УСС. основних центрів – Старої Любовні (згодом Пряшева)
З допомогою сотні з полку УСС та озброєних груп на заході краю, Ужгорода – в центрі та Хуста – на сході.
залізничників вони роззброїли австрійську залогу міста. Так, у Старій Любовні 8 листопада 1918 р. відбулося
Наступного дня (3 листопада) у Чернівцях відбулося багатотисячне віче представників багатьох українських
велике народне віче за участі близько 40 тисяч сільських громад, яке перетворилося на могутню
українців, переважаюча більшість з яких проголосувала маніфестацію з гаслами возз’єднання всього Закарпаття
за возз’єднання з Українською Державою, з Україною. На вічі було утворено впливову Руську
проголошеною у Львові, хоча й частина підтримала Народну Раду (РНР), яку очолив М.Якуб’як, ухвалено
більшовицькі гасла І. Клевчука, С. Канюка про союз із Маніфест до русинів Угорщини з основними гаслами
радянським Харковом. Віче одностайно висловило відриву від Угорщини та об’єднання з Україною. В
рішучий протест проти злочинних посягань на середині листопада РНР перенесла свій центр до
Буковину з боку румунських Установчих зборів, Пряшева, де 19 листопада 1918 р. скликала чергове
засудило підступну діяльність Румунської національної масове віче. На ньому були схвалені резолюції про
Ради й обрало головою Українського крайового вільне самовизначення українського народу на своїх
комітету Омеляна Поповича. етнічних землях, повну національну свободу поряд з
Як наслідок на активізацію українського іншими народами Угорщини. РНРада винесла протест
політичного руху – розпочалася румунська інтервенція, проти можливості розриву національної території і
чому сприяла й позиція представників Антанти. прилучення Закарпаття проти волі його населення до
5 листопада румунським урядом було віддано наказ про якоїсь іншої держави, окрім української. Подібно до
напад на українську Буковину. У відповідь 6 листопада вимог галицької УНРади закарпатська РНРада
1918 р. українці перебрали владу в Чернівцях домагалася окремого національного представництва на
(бургомістром міста було призначено О. Безпалка). Мирній конференції в Парижі [5, c. 400–403].
Втім, вже 11 листопада переважаюче румунське військо Створення Любовинської РНРади, її Маніфест про
окупувало Чернівці, а 28 листопада 1918 р. румунський намір злуки з Україною з ентузіазмом були підхоплені
Генеральний конгрес Буковини проголосив приєднання українськими громадами Закарпаття. Тоді ж на сході
Буковини і Чернівців до Румунії. Закарпаття в містечку Ясіні поблизу Рахова на
Справа утвердження української державності в багатотисячному вічі українських гуцулів, яке також
Закарпатті також перебувала у критичному становищі, проголосило українську владу та приналежність до
адже окрім досить слабкого і непотужного місцевого соборної України, була утворена Українська Народна
українського суспільно–політичного руху, який у Рада на чолі з С. Клочураком. Згодом він очолив
1918 р. практично робив свої перші кроки у проголошену тут Гуцульську Республіку. Делегації від
політичному житті, на перепоні національного Ясінської Ради неодноразово перебували в Галичині, де
самовизначення закарпатських українців постали мали зустрічі з президентом ЗУНР Є. Петрушевичем та
досить істотні бар’єри. Серед таких і ставлення до цієї прем’єр–міністром С. Голубовичем. У січні 1919 р., на
проблеми різних мадярських урядів у Будапешті, які в історичному засіданні УНРади ЗУНР, коли приймалося
ім’я збереження цілісності Угорщини, мали намір у рішення про об’єднання з УНР, С.Клочураком було
кращому випадку нав’язати українцям автономію. висловлене прагнення українців Закарпаття про
Окрім цього Чехословаччина та Румунія, не об’єднання з соборною Україною. Він також
переймаючись існуючою ЗУНР та правом українців на висловлював прохання допомогти місцевим українцям
самовизначення, за підтримки Антанти також прагнули оволодіти владою в Закарпатті, чого ЗУНР в умовах
округлити власні терени за рахунок Закарпаття. польсько–української війни була не в змозі зробити
Під впливом революційних подій в Угорщині та (зокрема офіційно визнати українську владу
державотворчих процесів в Галичині у жовтні– Гуцульської Республіки та включити її до своєї
листопаді 1918 р. активізувались й українці Закарпаття, території). Через певний час С. Клочурак став
які подібно до галичан почали започатковувати на уповноваженим представником УНРади ЗУНР–ЗОУНР
місцях свої Національні Ради. Тоді ж розпочалися в Ясіні та Русько–Української Центральної Народної
перші спроби налагодження зв’язку та координації дій з Ради в Хусті. У лютому 1919 р. він зустрічався з
Галичиною, згодом – ЗУНР. Втім, реалізації таких головним отаманом С. Петлюрою і, очевидно, вони
намірів значно перешкоджала польсько–українська також обговорювали принаймні два пиання: допомогу у
війна. На початку листопада 1918 р. Національні Ради, встановленні української адміністративної влади в
що були створені у Пряшеві, Хусті, Любовні, Сваляві, Закарпатті; та його злуку з УНР.
Сиготі, Ясіні та інших місцевостях, задекларували про Згадані події політичної самоорганізації українців
прагнення українців–закарпатців увійти до складу викликали велике занепокоєння уряду Угорщини, який
ЗУНР, а також до Української Держави в окрім певного адміністративного тиску, не міг
Наддніпрянщині. Зокрема, Свалявська Рада, апелюючи протидіяти новітньому національно–визвольному
у своєму меморандумі до “14 пунктів” В.Вільсона, рухові, а також з боку найбільш шовіністичних кіл
заявила прохання до паризької Мирної конференції угорського суспільства, москвофільського табору тощо.
надіслати війська Антанти, щоб “руський народ міг Проти українських домагань виступало також і угорське
освободитися з 1000–літнього ярма й прилучитися до духовенство, яке, зокрема, трактувало активізацію
Великої України” [34, c. 7]. русинів–українців не інакше як “русинський бунт”. На
Протягом 1918 – першої половини 1919 рр. противагу українському соборницькому рухові,
суспільно–політичні події в закарпатському спрямованому на об’єднання з Великою Україною,
українському середовищі точилися навколо трьох мадяронами з ініціативи нового угорського уряду в
28 Збірник наукових праць “Гілея: науковий вісник”
Гілея ІСТОРИЧНІ НАУКИ Випуск 91
IIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIII
листопаді 1918 р. в Ужгороді було утворено Угро– Поштовхом до її реалізації стало рішення УНРади у
руську народну Раду (Рада рутенів Мадярії), яка Станіславі 3 січня 1919 р. про об’єднання ЗУНР з УНР.
заявила, що угроруський народ приєднується до своєї На згаданому історичному засіданні УНРади були
батьківщини – Угорщини й виступає за недоторканість гаряче зустрінуті присутні представники від закарпатців
її території. Аби не втратити українське Закарпаття, (Ясінська Народна Рада), які склали заяву про
угорський уряд схвалив закон про автономію Руського прагнення прилучитися до Соборної України і
Краю, до складу якого входили комітати: Мараморош, висловили прохання у наданні допомоги з боку ЗУНР та
Угоча, Берег, Унг. Приналежність же інших УНР у звільненні від угорської влади. Ці побажання
українських місцин мала вирішити Мирна конференція були озвучені закарпатською делегацією й на нараді з
у Парижі. При угорському уряді було створено посаду президентом Є.Петрушевичем. 4 січня 1919 р. народне
міністра для справ Руського Краю, яку обійняв відомий віче українців у Сиготі ухвалило заяви своїх
політичний діяч А. Штефан. Водночас у Пряшеві під представників в Станіславі [14, c. 28].
егідою москвофілів було утворено Карпато–руську Виходячи з загальновизнаного на той час принципу
Народну Раду, лідери якої поширювали в українському права націй на самовизначення, компактного
середовищі ідею приєднання до Чехословаччини. розселення на власних етнічних теренах Закарпаття,
Значний вплив на розгортання подій в регіоні українці “де–юре” мали беззаперечне право. Мали воно
справили наступні політичні акції. Серед них, з’їзд й право на отримання допомоги від суміжної ЗУНР.
представників усього Закарпаття, скликаний 10 грудня Однак справа ускладнювалася тим, що
1918 р. за ініціативи щойно сформованого угорського західноукраїнська держава в противагу своїм
уряду у Будапешті. Як і слід було очікувати більшість з супротивникам, які претендували на ці терени (Румунія,
500 делегатів були налаштовані лояльно до нової Чехословаччина), не мала ні міжнародно–
угорської влади і підтримали уряд у напрямі схвалення дипломатичних важелів впливу, ані могутньої армії на
урядового маніфесту про перебування Закарпаття у випадок “збирання земель” силою. Тому на той час
складі Угорщині, якому передбачалося надати статус українське Закарпаття могло розраховувати на
автономії (Руської Крайни). Однак, патріотично допомогу лише у “приватній формі” з боку ЗУНР.
налаштована українська громада на противагу Відповідні доручення про координацію дій з
будапештському з’їзду скликала 18 грудня 1918 р. у закарпатськими повстанцями, наданню допомоги
Сиготі з’їзд представників Мараморощини, який обрав військовими кадрами (переважно інструкторами) та
Сигідську (Марамороську) Народну Раду, яка розпочала озброєнням були надані державному секретареві
підготовку до скликання всенародного конгресу військових справ ЗУНР Д. Вітовському. Ці наміри, про
українців у Хусті, призначеного на 21 січня 1919 р. що вказує низка спогадів, зокрема відомого політичного
Незважаючи на намагання угорського уряду діяча Л. Цегельського, були оповиті таємницею і про
запровадити для заспокоєння ситуації ідею автономії них знали далеко не всі члени уряду [41, c. 241–243].
українського Закарпаття (Х окремий закон від 24 грудня В результаті, на початку січня 1919 р., намагаючись
1918 р.), за яким до складу “Руської Крайни” вирішити справу до заключного акту об’єднання з
передбачалося влучити 4 комітати – Ужгородський, Великою Україною, майже одночасно з Коломиї до
Бережанський, Угочанський та Мараморошський, а інші Ясіні, в напрямі Сигіт–Хуст та з Станіславова на
– Земплинський, Шаришський, Спишський передати Мукачеве залізничними шляхами вийшли дві експедиції
словакам, її підтримувало незначне коло української українських військ. Коломийська група 8 січня 1919 р.
громади. Серед них відверто мадьяронська взяла участь в українському повстанні в Ясіні та
Будапештська “Руська Народна Рада” та ужгородська відновленні там Гуцульської Республіки, від імені якої
“Рада Угроруського Народу”, які намагалися мати відозвою від 10 січня було задекларовано її приєднання
бодай “синицю в руці”. до ЗУНР та Соборної України. Намагаючись не довести
Посильну участь у вирішенні долі українського справи до міжнародного конфлікту, уряд ЗУНР
Закарпаття намагалася брати й ЗУНР. Так, у грудні терміново направив до Будапешту ноту, в якій
1918 р., базуючись на соборницьких позиціях, повідомлялося, що вищевказане просування
проголошених УНРадою 19 жовтня 1918 р., Тимчасової українських військ не спрямоване проти Угорщини, а є
Конституції ЗУНР, Є.Петрушевич вів нелегкі превентивною акцією з метою випередити румунську та
переговори з урядом Угорщини, який намагався чеську окупацію, а з Угорщиною ЗУНР і надалі прагне
примусити українську державу відмовитися від мати дружні відносини, а долю українського Закарпаття
Закарпаття. Намагаючись не порушити приязних прагне вирішувати спільно. Тим часом було вирішено
відносин з Угорщиною, українська сторона все ж продовжити просування українських військ,
наполягала на своєму – приналежність Закарпаття мав намагаючись витісняти військові підрозділи угорців та
визначити всенародний плебісцит і Паризька Мирна не призводити до сутичок. Одночасно з цим було
конференція [22, c. 72]. Однак переговори виявилися прийнято рішення повідомити уряди Чехословаччини
безрезультатними. Більше того, угорська влада ввела та Румунії, що українські війська на терені Закарпаття
війська до Ясіні, намагаючись таким чином припинити не мають намірів вийти за межі етнічних українських
політичний рух українців–закарпатців. Виходячи з цих земель [16, c. 57–58].
обставин ЗУНР на початку 1919 р. вдалася до рішучих Кількатисячне українське формування з
кроків, які мали захистити національні інтереси та буковинських добровольців, міліціонерів та близько 500
кардинальним чином вирішити державницьку проблему військовиків УГА зайняло адміністративний центр
в Закарпатті. Мараморошу – Сигіт, внаслідок чого фактично було
відкрито шлях і до Хуста, де незабаром мав відкритися
Збірник наукових праць “Гілея: науковий вісник” 29
Випуск 91 ІСТОРИЧНІ НАУКИ Гілея
IIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIII
Всеукраїнський конгрес (Собор) закарпатських Румунії та Чехословаччини, яка опинилася
українців. Пресові агенції ЗУНР в цей час з великою непереборним заборолом українського державницького
ейфорією повідомляли, що українські війська у поступу у цьому регіоні.
відповідь на звернення народних рад Угорщини зайняли Незважаючи на військові дії та окупацію іноземними
етнічні українські терени Закарпаття [33] з метою військами на “Загальному Соборі всіх русинів, жиючих
завершити його злуку з соборною УНР. Вважалося, що в Угорщині” (Хуст, 21 січня 1919 р.) 420 делегатів, що
справа приєднання до української держави Закарпаття є представляли 429 тис. українців (з комітатів
вже доконаним фактом. Однак 17 січня 1919 р. Мараморош, Угоча, Берег, Шариш, Земплин, Спиш,
румунські війська перейшли кордон і зненацька Абауй, Торна), було прийнято рішення про скасування
заволоділи Сиготом, примусивши українців з великими закону угорського уряду щодо Руського Краю та про
втратами відступити [19, c. 26–27]. Намагаючись приєднання Закарпаття, відповідно до “14 пунктів”
уникнути військового конфлікту з Румунією, військові В. Вільсона до Соборної України без жодних
підрозділи УГА були терміново відкликані на застережень. Зокрема в “Ухвалі Всенародних зборів
територію ЗУНР, що, безперечно, значно знизило угорських українців” від 21 січня 1919 р. зазначалося,
активність державотворчих процесів на Мароморощині. що “Всенародні Збори угорських українців з дня
Станіславська група після звільнення низки населених 21 січня 1919 ухвалюють з’єдиненнє комітатів:
пунктів та роззброєння угорських частин, теж зазнала Мараморош, Угоча, Берег, Унг, Земплин, Шаріш, Спіж і
поразки під Мукачевим і через тиждень була вимушена Абауйторпа з Соборною Україною, просячи, щоби нова
повернутися у Галичину. держава при виконанию сеї злуки узгляднила окреміше
Дещо пізніше, 19 січня 1919 р. із Самбора для положеннє угорських Українців” [23, c. 59–60].
зайняття комітату та міста Ужгород була відправлена На цих Зборах українці Закарпаття заявили також,
третя група. Залога УГА, якій було доведено що вони не визнають “десятого закона” про “Руську
командуванням, що ця територія вільна від іноземних Країну”, даного в Будапешті в 1918 р., бо ухвалено його
військових формувань, мала зайняти адміністративний без волі народа і без його заступництва” [23, c. 59–60].
центр і проголосити українську владу згідно з Відтак Збори постановили, що український народ не
Конституцією ЗУНР та постановою УНРади від 3 січня вишле своїх послів до угорського парламенту. Було
1919 р. про об’єднання всіх українських земель у також оголошення загального прохання, аби українське
Суверенну Соборну Державу. Отримавши терміновий військо (Галицька армія) обсадило комітати, заселені
наказ про виступ у Самборі, де розміщувався Запасний українцями, і щоби захистило населення Закарпаття.
Кош, вдалося сформувати “окупаційний загін” в При цьому Всенародні Збори привітали усі визволені
неповну сотню вояків з одним кулеметом. До речі, народи Австро–Угорщини: чехо–словаків, балканських
помічником командира загону був четар М. Яворський, слов’ян (“Юго–Славян”), румунів, поляків і німців, а
відомий згодом марксистський історик Радянської також мадярський народний уряд, який, “стоячи на
України. Однак, загін, наштовхнувшись на чеські демократичних основах”, визнав право самовизначення
частини, які за мандатом Антанти окупували частину народів і не вживав “ніяких насильств проти
Закарпаття по демаркаційному кордону Ужок–Ужгород політичного організувания українського народу і проти
та р. Уж, після безуспішних переговорів був також висловлення його правдивої волі” [23, c. 59–60]. Було
вимушений повернутися на територію ЗУНР. висловлено подяку й усім державам Антанти та їх
Саме в цей час в Ужгороді велику активність союзникам, “що боронили демократичний дух і
проявили місцеві громадсько–політичні угруповання вибороли пригнобленим народам свободу”, та прохання
українців та представники американської еміграції, які допомогти втілити у життя прагнення і ухвалене
розпочали практичні кроки по зближенню з Прагою. На рішення закарпатських українців.
випадок наступу реакції в Угорщині, Ужгородська Рада, Всенародні Збори обрали “для ведения справ
бажаючи захистити свої мінімальні права на автономію українського народу” Центральну Народну Раду зі
міжнародними гарантіями, які передбачалося отримати 100 членів і надали їй повновласть заступати угорських
від паризької Мирної конференції, звернулася на українців усе і всюди, де цього буде потрібно перед
початку січня 1919 р. до уряду Чехословаччини про усіма народами, і зробити усе, “що кожного часу в
зайняття Закарпаття своїми військами. інтересі українського народу уважає за потрібне” [23,
Таким чином, січнева спроба ЗУНР блискавичним c. 59–60].
рейдом допомогти закарпатським українцям у Окрім обрання Центральної Української Народної
національному звільненні, захистити кордони Ради в Угорщині на чолі з М. Бращайком, Собором була
української державності зазнала поразки. Її причина також сформована делегація до Києва у справі
полягала не лише у нечисленності “експедиційних об’єднання. При цьому було висловлене прохання до
військ” (в умовах пасивних дій Угорщини та досить лідерів української держави у Києві про надання
компактного розселення українців це, можливо, було не термінової допомоги. Але, як відомо, ані УНР, ні ЗУНР
головним), але й у відсутності на фоні антиукраїнської – ЗО УНР на військовому та дипломатичному рівні,
пропаганди, зв’язку та координації дій з місцевими крім деякої допомоги продовольством Гуцульській
громадсько–політичними силами, селянством, зокрема, Республіці, дієвого сприяння державотворчим процесам
на Мукачівському та Ужгородському напрямах, які не в Закарпатті надати не могли.
підтримали підрозділи УГА [17, c. 151]. Однак, Проте, таке легітимне і правове рішення не було
головною причиною невдачі зазначених зулись уряду втілено в життя, позаяк невдовзі іноземні (чеські та
ЗУНР, окрім відомого фактора перебування угорських румунські) війська окупували територію Закарпаття.
військ, стала окупація краю регулярними військами Принагідно нагадаємо, що румунські війська ще до
30 Збірник наукових праць “Гілея: науковий вісник”
Гілея ІСТОРИЧНІ НАУКИ Випуск 91
IIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIII
кінця листопада 1918 р. здійснили окупацію зближення, проголошена на з’їзді американської Ради в
українських Буковини та Бессарабії. Приводом до Скрентоні (12 листопада 1918 р.), призвела до наступної
інтервенції послужили окремі статті Версальської та події – листопадового плебісциту української громади
Сен–Жерменської мирних угод між Антантою і США, який пройшов під гаслом “Угро–руська країна
Центральними державами, відповідно до яких буде незалежною державою в етнографічних кордонах у
західноукраїнські землі передавалися на автономних федерації з чеською республікою”. По питанню про
засадах тим національним державами, які утворилися на державність Угорської Русі голоси плебісциту
терені колишньої Австро–Угорської імперії. (результати плебісциту були надіслані телеграфом
При цьому слід зауважити, що єдина незалежна чеським дипломатам до Парижа), поділилися
українська територія в Закарпатті – Гуцульська наступним чином. З загальної кількості 1113 осіб –
Республіка з центром у Ясіні на Мароморощині, 732 (66%) висловилися за прилучення Закарпаття до
проіснувала ще до середини 1919 р. Це було Чехословаччини, 310 (28%) – за злуку з Україною,
національне адміністративно–політичне утворення з 12 (1%) – злуку з ЗУНР, 10 (до 1%) – об’єднання з
відповідними державними ознаками – своєю Росією [39, c. 18].
законодавчою та виконавчою владою, армією Такий несподіваний вибір пояснювався не лише
(400 міліціонерів), самодостатнім господарським та браком інформації про державне будівництво в ЗУНР,
культурним життям. Прапор республіки був синьо– що надходили скупими і далеко не завжди
жовтий. об’єктивними телеграфними повідомленнями, але й
До законодавчого органу – Гуцульської Народної впливами Т. Масарика серед карпато–українців США,
Ради входили українці, німці та євреї. В Республіці, яка який запевняв про можливість забезпечити
поширювалася на терени навколо Ясіня з 20–тисячним національно–державні права українців у складі
населенням вільно вживалися угорські крони та Чехословаччини. Українська еміграція в США й надалі
українські гривні, в школах було запроваджено намагалася впливати на події в Закарпатті у
українську мову навчання. Після окупації Гуцульської відповідному напрямі.
Республіки військами Румунії частина гуцулів В умовах безнадії на об’єднання з Великою
перейшла до Галичини, утворивши у складі УГА Україною та перспективи бути розчленованими між
бойову сотню. В подальшому гуцульський курінь різними державами, у травні 1919 р. Ужгородська,
приймав участь в охороні урядів УНР та ЗО УНР у Пряшівська та Хустська народні ради об’єдналися в
Кам’янець–Подільському, воював у складі Діючої армії Центральну Руську Раду в Ужгороді, яка 8 травня
УНР [5, c. 407]. 1919 р. проголосила злуку з Чехо–Словаччиною на
У зв’язку з вибухом угорської соціалістичної правах національної, культурної та господарської
революції та утворенням Угорської радянської автономії. Одночасно з цією широко відомою подією,
республіки державотворчий процес в Закарпатті 7 травня в Станіславі, до якого наближалися польські
протягом березня–квітня 1919 р. розвивався за цілком війська, відбувся з’їзд представників 62 громад
новим сценарієм. Радянський уряд республіки, Закарпаття, який виніс резолюцію домагатися на
виходячи з гасла самовизначення всіх народів Мирній конференції в Парижі приєднання русинів–
Угорщини, проголосив державну автономію Руського українців до України, виведення з її території
Краю. В краї розпочався процес соціалістичних угорських, а також чеських та румунських окупаційних
перетворень, до яких широко залучилося і місцеве військ. Проте, Антанта на той час переймалася іншою
українське населення. Зокрема, було сформовано проблемою – збройною інтервенцією проти Угорської
Закарпатську червону гвардію, яка нараховувала понад радянської республіки. Виходячи з геополітичних
6 тис. чол. й відзначилася в боях проти іноземної інтересів без участі українців згодом була вирішена і
інтервенції. Однак вже на початку травня 1919 р. доля Закарпаття. Рішенням Паризької мирної
Закарпаття було цілковито окуповане військами Чехо– конференції основна частина краю була приєднана до
Словаччини та Румунії. Чехо–Словаччини, інша – до Румуні. Таким чином за
В цей час визначальну роль у втіленні збігом обумовлених обставин як внутрішнього
державотворчих прагнень українців Закарпаття все характеру, так і несприятливих зовнішніх чинників,
більше починає відігравати чисельна українська встановлення української державності в Закарпатті
еміграція в США. Ще у липні 1918 р. на з’їзді протягом 1918–1919 рр. зазнало поразки, відстрочивши
представницького органу – Ради Американських питання про національне звільнення у цьому регіоні ще
Русинів (Народна рада Русинів Злучених Держав, на декілька десятиліть.
Гомстед, 23 липня 1918 р.), була висловлена думка, що Акт Злуки УНР і ЗУНР: втілення і крах ідеалу
у разі неможливості здобуття політичної незалежності Соборної України
Закарпаттю (або автономії), слід прагнути до 18 жовтня 1918 р. у Львові сформувалася Українська
об’єднання з Галичиною та Буковиною в одній державі. Національна Рада (УНРада) на чолі з Є.Петрушевичем
Однак, коли ці вимоги у жовтні 1918 р. були доведені [29], яка взяла у свої руки провід національно–
до президента В. Вільсона, то з його боку вони були визвольним рухом у західноукраїнських землях.
розцінені як непрактичні. Він же підштовхнув Наступного дня (19 жовтня) вона проголосила, що
українське представництво в США до вступу до Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, які
“Середньоєвропейського демократичного союзу”, “творять цілісну українську територію,
головою якого був Т. Масарик [34, c. 2]. Під уконституйовуються... як Українська Держава”.
безпосереднім впливом чесько–словацького Слід зауважити, що назву “Українська Держава” для
політичного союзу, політика українсько–чеського молодого державного утворення в Західній Україні було
Збірник наукових праць “Гілея: науковий вісник” 31
Випуск 91 ІСТОРИЧНІ НАУКИ Гілея
IIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIIII
обрано не випадково, а з огляду на вже існуючу 10 млн. австрійських крон [36, c. 233]. Крім того,
Українську Державу в Наддніпрянській Україні на чолі нелегально в розпорядження Української Галицької
з гетьманом П. Скоропадським. Таким чином західні армії (УГА) було надано летунську сотню [11, c. 4].
українці ототожнювали себе як єдиний організм з усім Також перейти кордон на допомогу західним ураїнцям
українством зі столицею у Києві та з перспективою, в було запропоновано й корпусу Січових Стрільців з
разі зміцнення гетьманської Української Держави, бронеавтомобілями та важкою артилерією [41, c. 15–
об’єднання з нею. В іншому ж випадкові, мали б 22]. Проте самі Січові Стрільці, готуючись в той час до
існувати два окремих українських державних організми повстання проти гетьмана, відмовились їхати в
[41, с. 29–31]. Галичину [18, c. 49; 28, c. 6–7].
6 жовтня 1918 р. на урочистому відкритті Втім, на той час, зважаючи на зміну
Державного Українського університету в Києві велике зовнішньополітичної ситуації навколо України взагалі і
враження на присутніх справила коротка промова Гетьманату зокрема, а також загострення соціально–
представника західноукраїнських земель, члена політичної боротьби всередині країни, офіційний Київ
австрійського парламенту д–ра Л. Цегельського, який за тих умов не міг дозволити собі легально прийняти
зокрема виголосив: “Переповнене моє серце почуттям Західну Україну в лоно єдиної державності. До того ж
радости і тріумфу! Сьогодні положено найкращий провідникам української національної революції в
камінець під будучину українського народу. Українська Західній Україні стало відомо, що на Великій Україні
нація прилучилася до європейської культури, і це незабаром вибухне повстання за участі корпусу Січових
прилучення є найкращою запорукою, що Україна не Стрільців і гетьманську владу, яка без підтримки
загине. Я вірю, я певен в тому, що ви, браття, німецьких військ була практично беззахисною,
пригорнете й нас, галичан, до себе...” [13, c. 246]. Злука найімовірніше буде повалено. Відтак наддніпрянської
двох частин одного народу закономірно мусила настати, Української Держави не стане, а має знов відродитися
її передчуття вже віяло у повітрі. Українська Народна Республіка (УНР).
1 листопада 1918 р. у Львові перемогло збройне За таких умов, 9 листопада 1918 р. на засіданні
повстання, внаслідок якого заступник урядового Української Національної Ради було вирішено дати
намісника Галичини та делегація УНРади підписали акт державі іншу назву – Західно–Українська Народна
про передачу останній всієї повноти влади. 3 листопада Республіка (ЗУНР). Того ж дня УНРадою був
1918 р. на 10–тисячній українській маніфестації в сформований вищий виконавчий і розпорядчий орган –
Чернівцях УНРаді було передано всю повноту влади на тимчасовий Державний секретаріат (Рада державних
Буковині [30]. Листопадовий чин, цей державотворчий секретарів) на чолі з К. Левицьким. Наступного дня,
переворот на наших західних землях, змобілізував, 10 листопада, він склав урочисту присягу на вірність
об’єднав та згармонізував галицьких українців, тобто українському народові і державі. Українська
всі їхні партії, в одну українську державницьку Національна Рада визначила йому чітку лінію дальшого
громаду, чого не можна було ніяк довершити на державного будівництва: вжити всіх необхідних заходів
Великій Україні. Українці Галичини одразу ж заявили “для з’єднання всіх українських земель в одну
про намір творити національну державність і державу”, не ізолюватися від вже існуючої на сході
інкорпоруватися у єдину соборну структуру з української держави, шукати шляхів для утворення
Гетьманатом, який існував тоді на Великій Україні. єдиної соборної української держави, до об’єднання
Перші листівки учасників листопадового чину заявляли всіх українських земель, всього українського народу
про проголошення на західних землях “Української [18, c. 49]. Про негайне об’єднання мова не йшла з
Держави”, адже саме таку офіційну назву мала огляду на невизначеність політичного становища в
гетьманська держава по обидва береги Дніпра зі Наддніпрянській Україні.
столицею в Києві. Проте перебіг зовнішніх військово– Тим часом 13 листопада 1918 р. в Наддніпрянській
політичних обставин і внутрішньої соціально– Україні було утворено Директорію, яка очолила
політичної ситуації кардинально змінили шлях протигетьманський виступ Січових Стрільців, а згодом
об’єднавчих тенденцій і намірів усіх суб’єктів й повносяжне народне повстання. В цей час становище
тогочасного українського політикуму. ЗУНР почало погіршуватися. Під тиском поляків
Тим часом на Надніпрянщині радикальна УНРада (законодавчий орган) і Державний секретаріат
соціалістична опозиція готувалася до повалення (уряд) ЗУНР переїхали зі Львова до Тернополя, а потім
Гетьманату П. Скоропадського. 5 листопада УНРада – до Станіславова. Незважаючи на складне становище
вислала до Києва двох представників (О. Назарука і обох нових національних державних утворень, їхнє
М. Шухевича) щоб встановити контакт з гетьманським керівництво продовжувало справу об’єднання України.
урядом, отримати від нього допомогу (перш за все Провідна роль у цій історичній справі належала діячам
військову) і визначитися щодо якнайшвидшого Наддністрянської України. Розуміючи, що воз’єднання
об’єднання західноукраїнських земель з могло реалізовуватися тільки на ґрунтовних правових
Надніпрянською Україною. 6 листопада 1918 р. засадах, Державний секретаріат ЗУНР виробив проект
О. Назарук та М. Шухевич були прийняті гетьманом попереднього договору і направив до Директорії, яка
П. Скоропадським. Делегати просили у керівника перебувала в той час у Фастові, делегацію
Української Держави допомоги у протидії полякам. (Д. Левицького і Л. Цегельського). В той же час,
Уряд гетьмана, згідно бюджетного зведення, виділив 30 листопада 1918 р. у Києві О. Колесса від імені
з державної скарбниці графою надзвичайних видатків в УНРади зробив офіційну заяву гетьманові
допомогу Західній Українській Республіці 6 млн. крб. П. Скоропадському про утворення самостійної
[41, c. 194], кілька вагонів одягу, взуття, зброї, цукру, Української Держави на західних українських землях.
32 Збірник наукових праць “Гілея: науковий вісник”
