Становлення польської державності (1914–1921 рр.)

465 Pages·2016·114.09 MB·Ukrainian

by  Боєчко В.

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

УДК 94 (438) «1914/1921»

На правах рукопису

БОЄЧКО ВЛАДИСЛАВ ФЕДОРОВИЧ

СТАНОВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (1914–1921 рр.)

07.00.02 – всесвiтня історія
ДИСЕРТАЦІЯ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
доктора історичних наук

Науковий консультант:
д.і.н., проф. Корновенко С. В.

Черкаси – 2016
2
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………...3
ВСТУП……………………………………………………………………............5
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Історіографія теми…………………………………………………………..…13
1.2 Джерельна база дослідження……………………………………………..…59
1.3 Теоретико-методологічні основи дослідження…………………………75

Розділ 2. «ПОЛЬСЬКЕ ПИТАННЯ» НАПЕРЕДОДНІ ТА ПІД ЧАС
ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. СТАНОВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ
ДЕРЖАВНОСТІ В 1918–1919 рр.
2.1 «Польське питання» в польському суспільно-політичному просторі
напередодні Першої світової війни………………………………………………..96
2.2 Австро-німецький та антантівський проекти Польської держави (1914–
1917 рр.)…………………………………………………………………………………..125
2.3 Інституціоналізація Другої Речіпосполитої (1918–1919 рр.)………..…158

Розділ 3. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК ПОЛЬСЬКОЇ
РЕСПУБЛІКИ В 1918–1921 рр.
3.1 Особливості конфіґурації суспільно-політичних сил у державотворчому
процесі Польської республіки……………………………………………………...178
3.2 Соціально-економічні та адміністративні реформи в Польській державі
(1918–1921 рр.)………………………………………………………………………..212

Розділ 4. КОНСТИТУЦІЙНЕ ОФОРМЛЕННЯ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ
ДЕМОКРАТІЇ ДРУГОЇ РІЧПОСПОЛИТОЇ (1919–1921 рр.)
4.1 Початок роботи над проектами Конституції (січень 1919 – липень 1920
рр.)…………………………………………………………………………………………252
4.2 Конституційний компроміс та прийняття Конституції 1921 р.....304

Розділ 5. ВСТАНОВЛЕННЯ КОРДОНІВ НОВОПОСТАЛОЇ ПОЛЬЩІ:
ПОЛІТИКА ДИПЛОМАТИЧНИХ МАНЕВРІВ ТА СИЛОВОГО
НАРОЩУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ
5.1 Встановлення західних та південних кордонів Річпосполитої:
дипломатична боротьба та маневри (1919–1921 рр.)……………………...324
5.2 «Східне питання» в політиці Речіпосполитої 1918–1921 рр.: військове
протистояння та політична доктрина…………………………………………353

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….388

СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………396
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЗВС – Związek Walki Czynnej, ZWC – Союз дієвої боротьби
ЗЗСП – Związek Zagraniczny Socjalistów Polskich, ZZSP – Закордонний
союз польських соціалістів
ЗЛН – Związek Ludowo-Narodowy, ZLN – Народно-національний союз
ЗПМВ – Związek Proletariatu Miast i Wsi, ZPMW – Союз пролетаріату
міст і сіл
ЗППС – Związek Polskich Posłów Socjalistycznych, ZPPS – Союз
польських депутатів-соціалістів
ЗСЛН – Związek Sejmowy Ludowo-Narodowy, ZSLN – Сеймовий
народно-національний союз
КНП – Komitet Narodowy Polski, KNP – Польський національний
комітет
КПК – Klub Pracy Konstytucyjnej, KPK – Клуб конституційної праці
КПП – Komunistyczna Partia Polski, KPP – Комуністична партія Польщі
КПРП – Komunistyczna Partia Robotnicza Polski, KPRP – Комуністична
робітнича партія Польщі
КПСД – Komisja Porozumiewawcza Stronnictw Demokratycznych, KPSD
–Погоджувальна комісія демократичних угруповань
ЛН – Liga Narodowa, LN – Національна ліга
МКП – Międzypartyjne Koło Polityczne, MKP – Міжпартійне політичне
коло
НД – Narodowa Demokracja, ND – національна демократія
НЗЛ – Narodowe Zjednoczenie Ludowe, NZL – Національне народне
об’єднання
НЗР – Narodowy Związek Robotniczy, NZR – Національний робітничий
союз
НЗХ – Narodowy Związek Chłopski, NZCh –– Національний селянський
союз
НПР – Narodowa Partia Robotnicza, NPR –– Національна робітнича
партія
НРЛ – Naczelna Rada Ludowa, NRL – Головна народна рада
НХСЛ – Narodowo-Chsześcijańskie Stronnictwo Ludowe, NChSL –
Національно-християнська народна партія
ОВП – Obóz Wielkiej Polski, OWP – Табір Великої Польщі
ПЗЛ – Polskie Zjednoczeniе Ludowe, PZL – Польське народне
об’єднання
ПКЛ – Polska Komisja Likwidacyjna, PKL – Польська ліквідаційна
комісія
ПОВ – Polska Organizacja Wojskowa, POW – Польська військова
організація
ППСД – Polska Partia Socjalno-Demokratyczna Galicji i Śląska
(Cieszyńskiego), PPSD – Польська соціал-демократична партія Галичини і
Сілезії
ППС – Polska Partia Socjalistyczna, PPS – Польська соціалістична партія
4
ПСЛ – Polskie Stronnictwo Ludowe, PSL – Польська селянська партія
ПСХД – Polskie Stronnictwo Chreścijańskiej Demokracji, PSChD –
Польська християнсько-демократична партія
СДКП – Socjaldemokracja Królestwa Polskiego, SDKP – Соціал-
демократія Королівства Польського
СДКПіЛ – Socjaldemokracja Królestwa Polskiego i Litwy, SDKPiL –
Соціал-демократія Королівства Польського і Литви
СДН – Stronnictwo Demokratyczno-Narodowe, SDN – Демократично-
національна партія
ТРС – Tymczasowa Rada Stanu, TRS – Тимчасова державна рада
ЦКН – Centralny Komitet Narodowy, CKN – Центральний національний
комітет
ЗУНР – Західно-Українська Народна Республіка
ПНР – Польська Народна Республіка
РП – Річпосполита
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
УНР – Українська Народна Республіка
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка
5
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах поглиблення
інтеграційних і глобалізаційних процесів та сучасного відродження у країнах
Центральної та Східної Європи важливого значення й особливої науково-
теоретичної цінності набуває досвід державотворення та розбудови
національних держав на початку ХХ ст. Перша світова війна та спричинені
нею наслідки стали переломним періодом в історії багатьох народів, а
процеси державотворення і суверенізації – головною ознакою того часу.
Демократичні зміни в сучасному українському суспільстві, що
відбулися й відбуваються, призводять до переосмислення окремих проблем
історичної науки. З’явилася можливість неупередженого висвітлення тих
питань, які раніше фальсифікувались або досліджувались однобічно, в
контексті панівної радянської ідеології. До таких, безсумнівно, належить
становлення та функціонування парламентської демократії Другої
Речіпосполитої.
Перша світова війна, розпад багатонаціональних імперій, активізація
національно-визвольних рухів слов’янських народів призвели до появи на
політичній карті Європи нових незалежних держав, що визначили характер
свого політичного устрою як демократичного. В зв’язку з цим особливого
значення набуває вивчення історії становлення й розвитку державних
інститутів Польщі в 1914–1921 рр. Адже в цей період йшло відновлення
державної незалежності Польщі, створення та організація у межах
національної держави органів державної влади й управління.
Аналіз відродження та розбудови політичної системи Польської
республіки в 1914–1921 рр. не лише дозволяє поглибити знання з історії цієї
держави, а й дає можливість виявити та дослідити проблеми, які виникали в
період її становлення та розвитку. Досвід Польської держави, накопичений в
процесі незалежного державотворення в міжвоєнний період, має певну
цінність і для України, оскільки вивчення практики функціонування
6
парламентсько-демократичного устрою країни може стати корисним
досвідом у подальшому реформуванні політичної системи та демократизації
всіх сфер життя українського суспільства.
Україна і Польща пов’язані не тільки спільним геополітичним
регіоном, а й історичним минулим та майбутнім, яке є яскравим прикладом
взаємозбагачення культур, досвіду суспільного та соціально-економічного
розвитку обох країн. В умовах російської агресії на сході та боротьби за
територіальну цілісність України, нового змісту набуває досвід становлення
Другої Речіпосполитої, коли країна була оточена агресивними сусідами
Німеччиною та Росією, а згодом СРСР. На новому етапі українсько-
польських взаємин та утвердження обох держав у світовому та
європейському співтовариствах особливої актуальності набувають уроки
відновлення національної державності, становлення та розбудови Польської
держави в складних умовах міжвоєнної Європи. Дослідження історії Другої
Речіпосполитої для вітчизняних істориків є важливим і з точки зору
тривалого перебування частини українських земель у складі Польщі.
Актуальність дослідження підсилюється також особливим місцем
Польщі у міжнародній європейській спільноті як у минулому, так і у
сучасних умовах. Історія Польської держави є цікавою і повчальною
водночас, адже, незважаючи на складні внутрішні та міжнародні умови
повоєнного періоду, Польща за час свого двадцятилітнього існування у
міжвоєнний період нагромадила чималий досвід державно-правового
будівництва, вирішення соціально-економічних питань і завдань щодо
формування культурно-духовних основ польського суспільства.
Державотворчі та соціально-економічні перетворення, що мали місце у
період існування Другої Речіпосполитої, можуть стати корисними і для
інших держав, що знаходяться на шляху реформування і демократизації всіх
сфер суспільства, зокрема, і для України як найближчого сусіда і постійного
партнера.
7
Важливість дослідження зумовлена також тим, що в українській
історіографії недостатньо, а в деяких аспектах досить спрощено висвітлено
процеси політичного та соціально-економічного розвитку Польщі у
міжвоєнний період, особливо в хронологічних межах 1914–1921 рр.
Отже, зважаючи на викладене вище обрана дисертантом для вивчення
тема має науково-практичне та суспільно-політичне значення. Цим і
зумовлено її актуальність.
Об’єктом вивчення є польське державотворення у 1914–1921 рр.
Предмет вивчення – суспільно-політичні процеси, пов’язані зі
становленням Другої Речіпосполитої.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 1914–1921 рр. Вибір
нижньої хронологічної межі (1914 р.) зумовлено актуалізацією «польського
питання» під час Першої світової війни; верхньої (1921 р.) – прийняттям
Конституції Польщі 1921 р., яка встановила систему парламентської
демократії. В окремих моментах, для повноти викладу матеріалу, автор
виходив за окреслені хронологічні межі.
Територіальні межі дослідження. Опрацьовані автором матеріали
стосуються Польщі у державних кордонах, визначених системою
міжнародних договорів (Ризьким мирним договором 18 березня 1921 р. та
Паризькою мирною конференцією і Радою Послів 15 березня 1923 р.).
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу виявлених
історичних джерел, здобутків історіографії, сучасної методології дослідити
суспільно-політичні процеси, пов’язані з формуванням Другої
Речіпосполитої у 1914–1921 рр. Досягнення поставленої мети передбачає
вирішення таких наукових завдань:
- з’ясувати стан наукової розробки теми, рівень та повноту її
джерельної бази, окреслити методологію дослідження;
- розкрити розуміння «польського питання» польськими суспільно-
політичними та громадськими організаціями напередодні та під час Першої
світової війни;
8
- проаналізувати австро-німецький та антантівські проекти
створення Другої Речіпосполитої,
- дослідити інституціоналізацію Польської Республіки під час
Першої світової війни;
- вивчити особливості суспільно-політичних процесів у Польщі
упродовж 1918 – 1921 рр.;
- охарактеризувати соціально-економічний розвиток Польщі по
завершенню Першої світової війни;
- дослідити конституційне оформлення парламентської демократії
Другої Річпосполитої;
- проаналізувати вирішення національного питання у польській
державі;
- розкрити становлення кордонів Другої Речіпосполитої.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній
розкрито процес становлення та розвитку польської національної
державності, вказано на неоднозначність та складність формування
парламентської демократії Другої Речіпосполитої;
– з’ясовано, що зміст «польського питання» у польському суспільно-
політичному просторі напередодні Першої світової війни полягав у
формуванні суспільно-політичної думки щодо свободи і суверенності
кожного народу, його права на національну державність. У кінцевому
результаті це зумовило викристалізацію у політичної національної еліти, яка
хоч і перебувала в різних політичних таборах, чітку спільну мету –
незалежність Польської держави;
– розкрито, що сутність австро-німецького та антантівського проектів
Польської держави зводився до заспокоєння та тримання під контролем
польського національного руху. Пропоновані органи влади, як Регентська,
так і Державна ради не мали реальних повноважень. Проте, навіть ці
обмежені поступки в «польському питанні» національна еліта використала
для консолідації поляків, нарощення політичного й військового потенціалів і
9
продовжила боротьбу за здобуття власної державності. Суперництво
європейських країн за «прихильність» поляків вплинуло на те, що
національна політична еліта змогла обрати таку позицію, що дозволила їй
зреалізувати власне бачення майбутнього своєї країни. У становленні Другої
Речіпосполитої як незалежної держави вагомого значення набули політичні
інтереси Франції, Австро-Угорщини, Німеччини та Росії. «Польське
питання» від початку війни перебувало в полі зору воюючих країн, які
намагалися використати державницькі домагання поляків у власних
інтересах. Ставлення європейських країн до вказаної проблеми поступово
еволюціонувало від обіцянок широкої автономії в 1914–1916 рр.,
«самостійної держави» в 1916–1917 рр. та створення незалежної Польщі в
1917–1918 рр.;
– запропоновано системний розгляд діяльності польських
політичних партій та визначено їх місце в політичному спектрі країни, їх
роль в відновленні незалежності Польщі та її інституалізації в 1918–1921 рр.;
– доведено, Конституція Польщі 1921 р. стала визначальною подією у
становленні Другої Речіпосполитої. Вона засвідчила державотворчу зрілість
не лише польської політичної еліти, а й нації загалом. У роботі
Законодавчого сейму над Основним законом країни варто виокремити два
періоди: 1) січень 1919 р. – липень 1920 р. – напрацювання проектів
Конституції, дискусії в Конституційній комісії щодо проектів та виписування
загальних рис майбутнього Основного Закону держави; 2) липень 1920 –
березень 1921 р. – завершення парламентської дискусії та прийняття
Конституції 17 березня 1921 р. За критерій розмежування нами взято
практичну діяльність парламентарів та реальні кроки у розробці Конституції
Другої Речіпосполитої. Основні суперечки точилися навколо питань виборів
президента та меж його компетенції, структури парламенту, власності та
національних меншин. В умовах політичного протистояння більшість
фракцій Законодавчого сейму підтримали концепцію встановлення в Польщі
10
парламентської форми правління, вважаючи її найбільш відповідною
польським умовам;
– автором обґрунтовано, що Березнева Конституція оформила
інститути парламентської демократії, завершила формування Другої
Речіпосполитої та створила умови для стабілізації внутрішньополітичного
життя. Найістотнішою особливістю прийнятої моделі була надмірна
концентрація повноважень у частини найвищого органу влади країни –
нижньої палати парламенту (сейму);
– з’ясовано, що першочерговими завданнями Польської держави
стали: проведення демократичних виборів до Законодавчого сейму,
відбудова господарства та пристосування його до умов «мирного життя»,
створення єдиної інфраструктури, реструктуризація та модернізація
основних галузей промисловості, формування єдиної фінансової і торгової
системи. У початковий період було вирішено чимало з поставлених завдань:
здійснено заходи, які були спрямовані, з одного боку, на лібералізацію
господарської системи і відступу вже в 1921 р. від різних форм
регламентації, а з іншого  на об’єднання країни в єдину економічну систему.
– розкрито дипломатичні та силові маневри польської політичної еліти
щодо вирішення територіального питання. Доведено, що на завершальному
етапі Першої світової війни основними центрами вирішення польського
питання стали, з одного боку, власне країна, її народ і політичні діячі, які
захищали право своєї країни на самовизначення, а з іншого – держав Антанти
і США. Домагання опанувати якнайбільші території та більшу кількість
населення призвели до ігнорування польським істеблішментом інтересів
інших національностей, що опинилися у складі Польської держави. Силове
встановлення більшої частини території Другої Речіпосполитої зумовило те,
що одним із джерел внутрішньої дестабілізації у країні стало національне
питання.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що фактологічний
матеріал, теоретичні положення, висновки й узагальнення, які містяться у