Table Of Content1860 рік у творчості Тараса Шевченка
Після вимушеної шестирічної мовчанки протягом за
слання Т. Шевченко почав із того, що ґрунтовно перегля
нув свою «Москалеву криницю» (перший варіянт з'явився
1847-го, другий - 1857-го р.). І тематично, й стилістично
цей твір ближчий до минулого періоду творчости поета,
ніж до наступного. Це остання епічна поема Т. Шевченка
з українського життя, насичена реаліями народнього по
буту. Новий період розпочинається не «Москалевою кри
1860 РІК У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ницею», а «Неофітами», котрі датуються груднем 1857 р.
З другого боку, відчувається чітка межа між твора
ми, що їх писано до 1860 р., й створеними від січня
Рі ;кі повороти долі ділять життя Т. Шевченка на чіт 1860 р. до лютого 1861 р. - останнього року життя по
ке оі рсслспі періоди: кріпацтво, воля, арешт і заслан ета. Щоб збагнути суттєві ознаки цього короткого пері
ій , зйову воля. Цю періодизацію його творчости засрй- оду життя Т. Шевченка, необхідно бодай побіжно огля
• :с вуфть механічно, без глибокої аналізи й вичерпного
нути характерні риси його творчости 1857— 1859 рр.
зі та'злення фактів. Із часів кріпацтва збереглося надто
Тут ми знаходимо твори різних жанрів і з різними
м ло; творів, а то й ні одного, оскільки датування «При-
стилістичними особливостями. Але що надає цьому пе
н шюї» 1037 роком спірне. І все ж загальноприйнятим
ріодові окремого забарвлення, то це «Подражанія» бі
є по, !дл творчости Т. Шевченка на три періоди: до за-
блійним пророкам і псалмам («Подражаніє 11 псалму»,
ІІІ ан дя, протягом заслання і після заслання.
«Ісаія. Глава 35», «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19»,
II ісправді ситуація складніша. Т. Шевченко завжди за- «Осії. Глава XIV») та дві поеми з часів зародження
V Шсіався самим собою. Цілісність його творчости вражаю християнства: «Неофіти» і «Марія» (ці твори займають
чі- : в авторі «Марії» одразу впізнаєш автора «Причинної» п'ятдесят дві із сімдесяти двох друкованих сторінок).
і Катерини». І все ж між першим і останніми творами рід-
Стиль і настрій цих віршів та поем характерний для
ч ва : гься величезна різниця — у сталі, 'УУеІіапзсЬаищад2, більшости інших творів тих років. То були роки, повні
И І.СТр. оях, філософії. Розвиток його творчого стилю ви- біблійних видінь, які віщували криваву кару, помсту,
я ,иві: : я у різних піднесеннях та спадах, і намагання звести що мала впасти на грішників та експлуататорів, роки,
ї; де трьох періодів означало б спростити картину. • коли «Злая своєволя / Сама скупається, сама / В своїй
Адекватна періодизація поезій Т. Шевченка ще й крові» («Подражаніє Ієзекіїлю»), коли поет кинув в об
р, )сі не розроблена, а чимало непорозумінь випливає з личчя тим, хто, согрішивши, не розкаявся:
і щ/ опції надавати особливого значення одним періо-
...всюди
,і ш, водночас нехтуючи іншими. Лише після того) як
Вас найде правда-мста; а люде
5 і.е.і(:і чітко розроблять кожен період поезії Т. Шев^ен-
Підстережуть вас на тотеж,
і з. і зведуть їх відмінності та суперечності до спільного Уловлять і судить не будугь,
: тої теиника, можна буде скласти повне уявлення про В кайдани туго окують,
. Шевченка як поета. В село на зрище приведуть,
І на хресті отім без ката
1 без царя вас, біснуватих,
1 Перекладено за виданням: ЗНЄУЄІОУ Сеогде У. 1860 іп ЗЬЄУСЬЄП- Розпнуть, розірвуть, рознесуть,
) з'з рУогк // ЗЬеусЬепко апсі Ьіз сгШсз. 1861 -1980 / Б<І. С. 5. N.1 Ьис-
І вашей кровію, собаки,
) уі. і- Тогопіо еіс. [Сапасіа]: ІпзШиїе оі Шгаішап Зіийіея: Шіургвігу
Собак напоять,..
і :''. і-опіо Рге85, 1980. - Р. 324-354.
1 Світогляд (нт.). («Осії, Глава XIV»)
7
ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ. Вибрані праці 1860 рік у творчості Тараса Це -п: ка
60 — ;
Усе в цьому уривку є характерним — і ототожнення бити, дослідивши мову творів. Уже і « "її )фі.ТХ» (поемі,
помсти із справедливістю, відмова від правосуддя в ім'я що відкриває цей період) вражає бет уецедентие по
самосуду юрбн, і апотеоза жорстокосте, сліпого й кри єднання церковнослов'янізмів, що Я) з «чанно, асоці
вавого бунту, і видіння раю, який настане після тріюм- юються з церквою або клясичноісі пс гз гю; іульґарйз-
фу народиьої помсти. Це поезія апокаліпсису, який, од мів, що їх поети досі рідко допускаїи : с рйо-пій поезії,
нак, веде не до кінця світу, а до ідилічного майбутнього та декількох словосполучень, типе ви '• Ія НІ родніх пі
царства справедливости; поезія ненависти, що плине з сень. Якщо спробувати подати це ста к- гично, то скла
надміру лгобови; поезія мучеництва, яке людина при дається враження захаращеності( неоднорідними та
ймає добровільно заради інших і котре намагається взаємоунеможливлговальними елеме: ТІ ЛИ, А коли до
компенсувати наругою над, іншими. Ціла поема побудо дати до цього чималу кількість грец кі к і. латинських
вана на контрастах, на неодноразових, частих і навмис слів (за підрахунками Євгена Пеле и КОГС ', 80 сліп
них відступах від логіки, на патологічному роз'ятрюванні ужито 180 разів для позначення рйал й іимського жит
власного й чужих страждань, на мрії про довічне звіль тя, але вжиті вони в химерній послі цО нос і, поряд із
нення себе й усіх інших від цього страждання. сучасними словами з затертим, б/де т: їм значенням),
Щодо стилю, то це насамперед поезія гіперболи й стає зрозумілішим те відчуття країні з: . подиву і збен
метафори, що громадяться, виростають у дивовижні теження, що його викликала ця гюєл а серед Шевчен-
грона, то цілком протилежні, то на диво співзвучні у кових сучасників, і в новому покслії ні .
своїх образотворчих властивостях. Вірш побудований
Надмір контрастів у мові «Нос фі ів вшиває як на
таким чином, іцо ритм постійно збивається через павзи
розуміння, так і на емоції. У иляпі і о: 'мінія така гра
посеред рядка, через розрив фрази віршем. Будову
контрастів мови вириває предме і і і знте есту однієї
1
фрази можна було б назвати риторичною, насиченою
епохи. У читача, що постійно перше :й вся з Давнього
анафорами й епістрофами, просьбами й прокльонами,
Риму до сучасного Санкт-Петерб грі т, гід кінець скла
якби сам риторичний рядок не переривався «відскока
дається враження, що він перебуша< н дно :ас усюди і
ми» й відходами від тієї ж риторичної структури. Це не
ніде: драматичний конфлікт, таким ч їй >м, набирає уні
звичайна риторика, це — превентивна, натужна рито
версального характеру. У пляні ж >цій така конт-
рика, що змагається з хаосом та анархією. Основна за
растивність вибиває читача з рівнрве т: нервує, змушує
сада Шевченкового стилю тих років — дати читачеві
сприймати те, що він читає, не прос с :к щ : один літе
можливість уловити певну схему, певну лінію (чи то у
ратурний твір, бо для поета це теж к> трос то ще один
віршовій структурі, чи в будові речення), водночас не
літературний твір, а крик болю, з ой : с оле гих нервів.
даючи цій схемі зматеріялізуватися. Це основа постій
Поєднання контрастивних ел|;ме ті в у «Неофітах»
ного конфлікту між літературною формою і свавіллям
вельми сміливе і дає приголомшливій я фок. . У «Марії»
поетичного генія.
використана та ж техніка, але не гаг і- порі (сто, з дале
З погляду майстерности твори Т. Шевченка цього
ко більшим чуттям. Тому результат і багато помірко
періоду сягають вершини його поетичних здобутків,
ваніший, хоча використані засобі ЇЙ::; енш революцій
а більш пильна аналіза покаже, що за позірним хаосом
ні, особливо як на той час. Вульї'ар н, Ш в поемі вилу
криється незвичайне володіння матеріялом, підспудна
чені майже цілком. її текст чітко І по дляєтьс я на уступи
логіка й система,
молитовного характеру, що тир, зі о оркестровані
Це може показати аналіза своєрідної логіки розви
тку образів, аналіза переносів, а також евфонії Шевчен-
Пеленський Є.-Ю. Шевченко-клясі к: [Ні і—1801. — Краків;
1
кових віршів. Найлегше й найдоказовіше можна це зро- Львів, 1942. - С. 99.
ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ. Вибрані праці 1860 рік у творчості Тараса Шевченка
. 53
<2 і ——•
;/,с рковнослов'янізмами, і уступи, писані просторіччям. з їхнім благородним гнівом і обуренням, хоч у першій
) ь .Приблизна схема поділу: рядки 1 — 25 — в цєр- поемі трагічности й протесту не менше, ніж у другій.
:.с зіи'слов'янському стилістичному ключі; 26 — 91 | — «Марія» теж належить до періоду пророцтва в револю
пі сані розмовною мовою; 92 — 117 — церковнослов'ян- ційній поезії Т. Шевченка,
с:і сою, з поступовим зміщенням до риторики; рядки На початку 1860 р. ситуація помітно змінюється.
І92—206 — у церковнослов'янському стилі; рядки Лише один твір із цього періоду нагадує «Неофітів».
.!( /-'218 — розмовною мовою; 239 — 254 — уцерковно- Це «Саул», датований 13-м жовтня 1860 р. Мабуть, не
а зв'янському стилі; рядки 255 — 283 — своєрідна син- випадково цей твір залишився незакінченим чи, точні
т $а збох стилів; рядки 284-366 — розмовною мовою; ше кажучи, лише розпочатим. Наскільки нам відомо,
о: лд і 367 — 386 — специфічна архаїчна риторика; ркд- Т. Шевченко навіть це пробував братися за нього
га ЗІ7 — 620 — розмовною мовою; рядки 621 — 640і— ще раз. Даремно також шукати в цьому періоді «гю-
<п нтфза обох стилів; рядки 641 — 655 — розмовною мо дражаній» пророкам чи іншим уступам із Біблії. Вони
ві ю; рядки 654 — 743 — знову синтеза... зникли.
Результат такого поєднання стилів — надзвичайне Зовнішнім показником зміни стилю, тональності!,
5 га ство асоціяцій. Речі й події буденного життя пере- атмосфери є чітке обмеження кількости й ролі церко
я ся гься в абстрактно-релігійну площину, прозаїчне внослов'янізмів у мові поезій. Трохи більше церковно
ає поетичним, далеке й абстрактно-релігійне | — слов'янізмів можна знайти лише в гумористичних та
6 изьким і рідним. Іван Франко, посилаючи Ул(ян.і сатиричних віршах, таких як, наприклад, «Великомуче
[< зш ченко примірник «Марії», писав: «Єсть се, по моїй нице кумо», «Кума моя і я», «Умре муж вєлій», де1 вони
а, мі і, найкраща перла нашої поезії, — читайте її, і вчи- відіграють явно пародійну ролю і мають антицєрковне
г йтось добре, і пильно придивляйтесь, як можна ррчі, спрямовання. Поза цими вїрпіамй — навіть у ліриці по
ті і осо прозаїчні, піднести до високої поезії, як можна літичної інвективи, яка досі у творчости ї. Шевченка
N ІЛІ ми срєдствами, кількома простими словами викли- була справжньою скарбницею церковнослов'янізмі^! у
к іти І велике враження» '. і ' поєднанні з вульгаризмами, — церковнослов'янська лі
рика майже не вживається. У вірші «Хоча лежачого
Як «Марія», так і «Неофіти» творять враження уні-
•не б'ють» є щонайбільше три церковнослов'янізми
в язсальности. Дія відбувається у Галілеї й одночасно в
(«скорб», «печаль»,, «пси», — два останні не обов'язково
І ер- .її[і. — далеко, а все ж близько, давно й сьогодні.
належать до цієї категорії); у вірші «О люди! люди не
і- \ в «Неофітах» це досягається підкресленням нєсу-
бораки!» — лише один («осквернений»); у вірші «І тут,
л ісі ости сполучуваних елементів, а в «Марії» — їх йза-
і всюди — скрізь погано» — немає жадного.
є 'Ю іроникнениям. Стиль «І-Іеофітів» вражає, як рапто-
^-Іа зміну стилістичним експериментам минулих ро
і -їй,удар, стиль «Марії» дає відчуття ласки, пестливої
ків, коли Т. Шевченко сміливо вводив у поезію вирази,
І ук і, що гладить волосся. Контрасти в «Марії» майже
досі невживані, коли сполучував слова, здавалося-б,
і епімітні. А однак, поема побудована на контрастах в
.стилістично несумісні, приходить як основне правило
і зніму — починаючи від словника й кінчаючи вірріо-
закон мудрої економії; на зміну бурхливому, експан
і ангам рядком, що розривається переносами; вонаіпо-
сивному стилю — самообмеження зрілого митця. Ши
( удована на тому, що М. Драгоманів назвав перемшпу-
рочінь і розмах у роботі зникає, починається інтенсив
і ан іям Біблії з иетербуржчиною. У «Марії» прогляда-
не шліфування даного матеріялу. Семантичні контрас
] )Т) :;я елементи ідилії, майже відсутні в «Неофітрх»,
ти набирають більшої ваги, ніж стилістичні. Ефект
Дип.: Література і мистецтво. — Львів, 1941.— № 5,— С. 35 розрахований на. те, щоб спонукати читача до глибоко-
1
ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ. Вибрані праці 1860 рік у творчості Тараса Шег>' гп а
64
го осмислення прочитаного, а не щоб вразити його і %Ї, з одного,боку; ситі церковники, і і: і, по) ,о макси
вибити з рівноваги, мально узагальненого в кінці; «лю \и> .галом проти
З цього погляду важливою є наполеглива робота ставляються ворогові загалом.
Т, Шевченка над перекладом уривків із «Слова о полку Третій ряд образів, пов'язаних з їж у. розгортаєть
Ігоревім», кілька варіянтів якого дійшли до нас. Неваж- ; ся паралельно. Започатковується ц.н >б .азом вина
ко помітити, наскільки варіянт, датований 14-м верео- ; єлею, що течуть у «черево»; потік з яі шєт.ся о б ] Т і
ня, лаконічніший, ніж варіянт від 4-го червня. Так само хлфа як насущної потреби, а не оз іаі и юзк шіі та до-
і в інших віршах, де найбільш загальні концепції й об \, — спочатку це образ мізсрн )ї крипти, нотну;
рази історичних подій та епох ніби закодовані у стис узагальнений образ зерна, засіяного і. ір .ми прирече
лих символах. Таким, наприклад, є вірш: ного на згубу.
На перший погляд, вірш цей -- на іі| промовистих,
І Архімед, і Галілей
крутих афоризмів. Справді, композит у. -їогс напрочуд
Вина, й не бачили. Єлей
Потік у черево чернече! ^ послідовна й сувора у пляні зістав/ єн ія «людей» і «ца
А ви, святиє предотечі, рів» — обидва слова мають символічі лі , узагальнений
По всьому світу розійшлись смисл, що стає зрозумілим: лише ніс 9. того як перед
І крихту хліба понесли
нами постане розгорнутий ряд часке ті: ; об] азів. Дум
Царям убогим. Буде бите ч
Царями сіянеє жито! ка поета передається не через пряму ь екті, ву, сі з до
А люде виростуть, Умруть помогою оксиморона— «убогі царім які х. немає
Ще не зачатиє царята... «крихти хліба», і дрібки розуміння' ар а., и й праведли
І на оновленій землі
вости.
Врага не буде, супостата.
А буде син, і буде мати, .Розкриття прихованих семанті,,чи,,с<. нюансів слова
І будуть люде на землі. "".МВОЛІЧ- ^
:щмор... нів є осіто-
Композиційно вірш побудований па чергуванні, ка і' жеі .з пі ст.н:
контрастних образів — тих, хто шукає правди й спра- йти словозгіа
ведлявости, і тих, хто намагається знищити і те і те. чень, розробкою багатих семантичні к окладів мови.
лрхі\и-д і Ґалілей — первинний образ шукачів правди; Тенденція до глибшого, інтенсквн ш го використан
його змінює образ апостолів, святих предтеч, з якого ня семантичних ресурсів певною іі. ою збумовлює
постає перший образ гармонійних людей, що вирос- І композицію віршів.
чуть у найближчому майбутньому, а завершує усе об Один із характерних прийоми Т Б Іевченка і по- \
раз гармонійного суспільства, побудованого на засадах „стійне нагромадження слів, що талі щ .ть до одного й .
Християнської спільноти — син, мати, люди загалом^ того ж семантичного поля, але ВЖИТІ :ї різними коші;
Контрастують із цим рядом образів образи вгодованого | \таціями і часто в метафоричному зн т. щщгЦе^о^о^ли-_
духовенства («черево чернече»), царів та царят, уза . ва система ляйтмотивів, іцо зустріїча зт ся з нову й зг-то- •
гальнені в образі ворога й супостата. Цілий вірш ском- ^ і ву, але щоразу з різними асоціяц ЯУ г Гак* м є. напри
ч
понсваний як переплетення цих двох рядів образів, клад, образ — чи, радше, семан'ійчн- поле - зими у
коли на перший гглян виходить то один, то другий ряд вірші «Минули літа молодії»:
по черзі, — мов у мотузці, зсуканій із двох шнурків — і
Минули літа молодії,
чутого і білого. Більше того, .коженр~яд~рухається від і
Холодним вітром од надії
^часткового (Архімед і Ґалілей -- самотні шукачі прав-, Уясе повіяло. Зима!
ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ. Вибрані праці 1860 рік у творчості Тараса Шевченка
Метафора холодного вітру, сама собою не надто хати, — світові, що його людині хотілося б створити
• ригінальна, перша натякає на семантичне поле зими. для себе. На тлі цих нерозгорнутих образів з особли
)браз зими вводиться окремим реченням. Метафорич вою силою вражає тричі побіжно згаданий образ на
ні холодний вітер готує читача до розуміння «зими» дії — чекання без надії. Кульмінаційним моментом ві
к метафоричного виразу старости. Далі цей орраз рша є оксиморон «поневолена вільна думка», вираже
:оі кретизується: ний не прямо, а через ілюзію («вільна думка, яку годі
випустити на волю»).
"йди один, в холодній хаті, —
Словесні ресурси вірша навдивовижу скромні.
іле лише щоб підкреслити мотив самотности: Жадного слова, що прозвучало б недоречно в розмов
іема з ким тихо розмовляти, ній мові — ні церковнослов'янізмів, ні запозичень, ні
Ані порадитись. Нема, вульгаризмів. Лексичний матеріял зовсім невтральний.
Анікогісінько нема! Тема самотности, старости, очікування смерти, що
Гиди ж один, поки надія
розкривається у роздумах суб'єктивного ліричного
Одурить дурня, осміє...
персонажа, переростає у філософський узагальнюю
\Дорозом очі окує... !
чий висновок про нікчемність і жалюгідність людини,
Це нова стадія дослідження семантичного поля кинутої у цей світ. Досягається це лише глибоким про
НІІІИ, — а саме морозу, — що підводить вірш до |Теми никненням у семантику даного слова, повним, вичерп
:м :рти. Читаємо далі: ним використанням можливих значень, закладених у
А думи гордії розвіє, слові.
Як ту сніжину по степу! Тенденція ІПєвченкових віршів цього періоду до
крайнього спрощення мови у пляні зовнішніх показни
Інше слово з того ж семантичного поля - сніжина —
ків та. незвичайно насиченого використання семантич-
вв )диться не прямим розкриттям теми вірша, а в по
нйх нюансів слова позначилася і на жанровому аспекті,
рі) пянні. Знову, тільки дуже делікатно, підкреслюється
його творчости: у нього раптом з'являється особливий
ляттмотив зими.
поетичний жанр, який можна назвати вір:шем:-мінія-
Сиди ж один собі в кутку.
Чторою. Цоряд із ліричними філософськими медитація
ТІе жди весни — святої долі!
ми та сатирою з елементами інвективи цей жанр у по
Вона, не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить, езії Т. Шевченка стає основним.'і^'Трічдцяти одного вв
Твою надію оновить! Чрша даного періоду принаймні сім належать до цього
І думу вольную на волю жанру: «Дівча любе, чорнобриве», «Ой діброво — тем
Не прийде випустить... Сиди
ний гаю!», «Подражаніє сербському», «Н. Я. Макаро
І нічогісінько не жди!
ву», «Титарівна-Немирівна», «І день іде, і ніч іде» та
і
Тут' тема зими підкреслена й заперечена антитетич «Зійшлись, побрались, поєднались».
ні їм образом: повік недосяжної весни. Характерною для нового ущільненого стилю Т. Шев
Інший ряд образів, що повторюються і розвивають ченка с «Титарівна-Немирівна». Це остання з довгого
ся, дається паралельно: образ необжитої хати,) який ряду його поезій про збезчещених дівчат-покриток,
ділі звужується до кутка і протиставляється, з судного який починається «Катериною» у 1838 р. й через різно
б' жу, холодному, засніженому степові, де безсила лю- манітні варіянти та варіяції приводить у 1859 р. до «Ма
д пта мовби розчиняється у космічних стихіях, і, з дру рії». Тепер Т. Шевченко знову звертається до цієї теми,
гі іго боку (хоча ляше подумки), — зеленому садку коло але цим разом розкриває її у 12-ти рядках:
ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ. Вибрані праці 1860 рік у творчості Тарасе Ш ні нка
68
Титарівна-Немирівна алюзію, кожен натяк на иопєр:ді і ворт. У вірші.
Гаптує хустину. «Доля» (1858) поет так звертається д . ( зоєї юл.і:
Та колише московщеня,
Ходімо дальше, дальше слава,
Малую дитину.
А слава — заповідь моя.
Титарівна-Немирівна
Людьми го рдув ала,..
Мініятюри, створені 1860 р., — це і 0< «'я д .я утаємни
Л москаля-пройди світа
чених, це, у певному розумінні, езоте ні на поезія, недо
Нищечком вітала!
Титарівна-Немирівна... ступна для необізнаного, випадкової'! ч [таЧс.. Неясність
Почесного роду,.. та навмисна алогічність але ніяк не є н олік >м. Такими,
Виглядає пройдисвіта,
наприклад, є алогізми у вірші «Зійі и. сь, (обрались»,
Москаля з походу.
процитованому раніше. Він розпониьа.-ться п'ятьма діє
Але це ще не вершина «ущільнености». У новій вер словами. Після «зійшлись» логічно іде о обр< лись». «По
сії ця тема зведена до одного рядка: єднались» тільки посилює «побра ш< ь» Але чому після
того йде «помолоділи»? Чи треба, це р зуміти як мета
Зійшлись, побрались, поєднались,
фору, — тобто — «помолоділи духом: ? Гака інтерпрета
Помолоділи, підросли.
Гайок, садочок розвели ція була б досить банальна. Але ко ш і < оипустати це на
Кругом хатини. І пишались, хвилину, то подальшому «підросли»: г л,і з: найти пояс
Неначе князі. Діти грались, нення. Підросли після весілля? До я її дмет ддя цих ді
Росли собі та виростали...
єслів? Згідно з логікою українське го :п па.к< ису, в тако
Дівчаток москалі украли,
му разі природно припустити, по щ <гет - це третя
А хлопців в москалі, забрали,
А ми неначе.розійшлись, особа множини, невизначене «во;ип, < днан у передос
Неначе брались — не єднались. танньому рядку вірша раптово й нзеї о,"- ванс з'являється
1
підмет «ми». 'Але хто це — «ми»? 1 ір ц не може бути
Рядок, який мається на увазі: «Дівчаток москалі
автобіографічним, бо Т. Шевченко і е >ув Одружений і
украли». Ця тема здатна «зазвучати» (тобто її можна
не мав дітей. Та й до віршів Т. Ш'зв є. ка ц .ото періоду
виокремити) лише тому, що введена вона сюди як час 1
не можна підходити з погляду слідче т 'МІсі чи з крите
тина ширшого контексту в образі розпаду сім'ї. Мотив
ріями реалістичної творчости. Ас.теї ги простору й часу
хлопців, «забраних у москалі» і через це втрачених для
в них або невизначені, або взаєую у: іщаються. Дія у
сім'ї (країни), — майже такий самий типовий для поезії
цих віршах відбувається і ніде, і неп д: . удану хвилину
Т. Шевченка, як і мотив збезчещеної дівчини.
й водночас у минулому та в позачасс . І Ір с^ ттєво в них,
Існує поезія для поетів. Мініятюри Т. Шевченка —
то це поєднання образів та мотив в і а/ озинне поле цих
такі, як цитовані тут, — це поезія для ІПевченкових
образів, мотивів і їхніх поєднань. •голеділи» і «під
читачів. Якщо читати «Титарівну-Немирівну», не зна
росли» діти, але це ж стосується І пні •. батьків, і безді
ючи всієї його попередньої творчости, то це буде лише
тного Т. Шевченка. Це його «забра .в в мс скалі», але і
віньєтка з цікавим поєднанням іронічних ноток та но
втіленням образу покритки є він ( в. Вік переймає і
ток сяівчуття — не більше. Величезне багатство при
пропускає через себе всі образи нзе -\з і, усі образи
хованих тем, настроїв та мотивів відкривається тільки
реальности. Вірш стає панхронічциг і і. паї льокальним;
перед читачем, знайомим із віршами Т. Шевченка на
зникає, розчиняється мета між лічи як о та епічною по
цю тему. Можна, припустити, що поет знає, що твори 1
езією. Неясність — ось принцип, кот тії ви; начає струк
його загалом станугь власністю мільйонів людей і що
туру цього восьмирядкового вірна:
кожек із цих мільйонів читачів уловлюватиме кожну
ЮРІЙ ПШВЕЛЬОВ. Вибрані праці ]860 рік у творчості Тараса Шевченка
70
Дівча любе, чорнобриве Лексика, образи повторення прийменника «меле» — це
Несло з льоху пиво. все, як і сам розмір вірша, цілком відповідає духові
А я глянув, подивився —
українських народніх пісень. У подальшому чотиривір
'І а аж похилився...
ші цей стиль зберігається, тільки додається .порівняння
Кому воно пиво носить?
явора із зажуреним козаком:
-:ОМу босе ХОДИТЬ?..
т
І оже сильний! Твоя сила Дніпро берег риє-риє,
Та Тобі ж і шкодить. Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
І Це ніхто не насмілювався дати вичерпну характе-
Мов козак той зажурився.
) ис гаку цього вірша. Та й нема певносте, що вона буде
Загалом кажучи, це порівняння також; узяте з фолкльо-
,.де;сватна. Чому образ босоногої дівчини, яка носить
. ру, тільки у фолкльорі людину порівняно з деревом!
игр з льоху, є настільки трагічним, аж з нього ви|іли-
а не навпаки. Отже, бачимо пєршеПвІдхйлєння від сти
ає заперечення побудови Всесвіту, в якому краса } до-
лю народніх пісень (у межах самого цього стилю), хоча
ірс неминуче породжують зло, а відтак і виклик ІВсє-
< воно й незначне.
,ит шьому стає неминучим? Що криється за образом
іосопогої дівчини - тема майбутньої повії? Дівчини, Далі в чотиривірші порівняння, однак, розгортаєть
іигинугої на вулиці Санкт-Петербургу? Просто тема ся і стає майже незалежним:
юс тійної і нездоланної людської самотности, що також Що без долі, без родини,
і т5мою вірша «Минули літа молодії»? Можна списати Та. без вірної дружини,
І дружини, і надії
гору паперу, трактуючи цю мініятюру, зібрати докупи
В самотині посивіє!
зсі мотиви Шевчєнкової поезії, з якими її поєднують ті
ти, інші алюзії, але і в кращому випадку все те буде Очевидно, тут надто багато деталів для простого порів
тільки гіпотезою, тільки вірогідністю. Смисл і суть ві няння. Мотив дружини, якої нема, і посивіння обриває
ри а. в тому й полягає, що жадна з цих вірогідностей не зв'язок з явором, та образ явора з'являється знову в
подальшому двовірші:
ун ЗМОЖЛ.ИВЛЮЄ іншої.
У віршах, написаних 1860 року, дедалі виразіршає Явор каже: «Похилюся
Та в Дніпрові скупаюся».
зв.язок між стилем Т. Шевченка та стилем нароДньої
Козак каже: «Погуляю
икні. Згадаймо, що народньопісенний стиль значною
Та любую пошукаю».
мірою характеризував ліричні твори Шевченка на по
чатку його літературної кар'єри, хоч згодом, у період Два останні рядки відображають корінний перелом: |созак,
котрий, здавалося, фігурував лише в порівнянні, .раптом
«трьох літ» (1843- 1845) і потім — у перші роки після
введений в основну лінію вірша як рівня яворові. Проте;
зс слання (1857 - 1859), відійшов на другий плян. АІле те
^браз коханої, хоч того й очікує читач, так і не матєріялі-
пер використання фолкльорного стилю підпорядкову-
^зується. Він ніби стає реальним тільки в порівнянні:
є'і ься новим принципам Шевчєнкової поезії. .,
:
А. калина з ялиною
Вірш «Над Дніпровою сагою» виріс із мотивів та поі
Та гнучкою лозиною,
е ичних ресурсів народніх пісень. Починається він об-
г Мов дівчаточка із гаю
р ізом явора, оточеного лозою, калиною та ялинеро. Виходжаючи, співають;
Повбирані, заквітчані
Над Дніпровою сагою
Та з таланом заручені,
Стоїть явір меж лозою,
Думки-гадоньки не мають,
Меж лозою з ялиною,
В'ються-гнуться та співають.
З червоною калиною.
ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ. Вибрані.праці 1860 рік у творчості Тараса Ше ІЧІ їжа
з , :
Чи треба додавати, що останній рядок знову погли майже в дусі І. Котляревського, й ус уі а в дусі народ
блює двозначність? Бож «в'ються-гнуться» стосується ніх пісень — звичайно, знову ж т*КИ п рсої алізовані і
тільки лози-ялини-калини, а «співають» — тільки дівчат. скомпоновані за схемою багатопкяі з юти коли, на
Таким чином, можливості народньої пісні викорис приклад, образ України водночас Е її: упа< як образ
товувались майже адекватно оригінальній моделі, але потойбічного Раю,
завдяки послідовному, поступовому зміщенню образів Тема смерти не вперше з'явля-ттчя у Шевченкові»
стерлася межа між нібито справжнім дніпровським творчості. Це одна з тем, до яки:;: в'їн звертається по
пейзажем і порівнянням, між образами природи і лю стійно, — як і тема визволення У|крйїни; прагнення до
дей, між завжди узагальненою і дещо абстрактною на- гармонійного соціяльного устрою; темс покритки; теча
родньою піснею та суб'єктивною ліричною поезією, де заслання; тема ідилічного родинного життя серед сіль
героєм є авторське «я». Багатопляновість і відхід від ської природи. Ще ніхто не проанаУ: .5' вав ірямі. я не
фотографічного відтворення дійсносте, перехід об'єк прямі розгалуження цієї теми і п >е овій творчості,
тивного в суб'єктивне і навпаки — ось основні харак зміни в його ставленні до смерти > )ча цей аспект
терні риси вживання фолкльору Т, Шевченком у 1860 р.
Шевчєнкової творчости і надзви іаі і цш вий, і важ
Я не * аналізуватиму вірш «Тече вода з-під явора». ливий. Обсяг даної статті не дає зм п ґрунтовно роз
В основі його композиції — те ж саме надання народ- глянути це питання. Досить, одна ;, порівняти вірш
ньопісенним образам та засобам інших значень, хоча «Косар», написаний 1847 р., з отим, щ і буї написаний
тут зміщення досягається не переходом від пляну «дій незадовго перед смертю, як одр із> я відчуваємо різ
сности» до пляну порівнянь, а паралелізмом трьох об ницю. С^браз смерти у вірші 1847 з. — це образ не
разів, здавалося б, зовсім не пов'язаних між собою, — вблаганного косаря, що
калини та явора, качки з каченятами, дівчини, що, досі
Понад полем іде,
не заручена, гуляє у садку. Вірш обривається на най
Не покоси кладе,
більш значущому деталі, без жадної ясної вказівки на
Не покоси кладе — гори.
те, як же його розуміти.
У передчутті власної смерти - -
Неважко здогадатися, чому у віршах 1860 р. Т. Шев
ченко знову звернувся до фолкльору. Тепер фолкльорі І мене не мине,
нзабить Т. Шевченка універсальним характером своїх На чужині зотне,
юбразів і простотою мови — простотою, котра, однак, За решоткою задавить.
Хреста ніхто не поставить
значною мірою символічна^. Поетика фолкльору спів
І не пом'яне, —
звучна новому відчуттю поета, переходу його від екс
пансивносте до посилення внутрішньої напруги, до є усвідомлення неминучосте, алн в :м є прийняття цієї
самоаналізи, до пошуку суттєвого в минущому, пере неминучосте. Атмосфера вірша:— ц- атм ісфера стра
хідному. ху і лихих сновидіщь, Нею продик о ші : грубо спро
Мовби символічним під цим оглядом є останній щені образи вірша, і його стаккатн т ритм.
вірш Г. Шевченка, «Чи не покинуть нам, небого», яко Тональність поезії «Чи не покйн ті нам небого...» —
го вік написав десь за десять днів до смерти і котрий жартівливо-сумна. При всій лоби поета до нього
зовсім не позбавлений любови до життя та світу цього. світу —
Якщо говорити про стилістику, то в цій трагічно спо
Бач, який огарокий,
кійній ідилії Т. Шевченко «перестрибує» від одного до
Та високий, та веселий,
іншого: тут і буденний дїялог, і гумористичні елементи Ясний та глибокий, —
ЮРІЙ ШЕВЛЛЬОВ. Вибрані праці 1860 рік у творчості Тараса Шевченка
ш і сам просить свою товаришку Музу покинути цей кликав усіх і кожного до сліпого і неминучого по
сі іт }разом з ним: встання:
...Ходімо спать, А щоб збудить
Ходімо в хату спочивать... Хиренну волю, треба миром,
Вс села хата, щоб ти знала!.. Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру —
і нову:
Та й заходиться вже будить.
П >ки огонь не захолонув, («Я не нездужаю, нівроку»,
X ідімо лучче до Харона — 22 листопада 1858 р.)
4>[рез Лету бездонную
ТІ каламутную Востаннє ця візія неминучої національної і соціаль
П фепливем, перенесем ної помсти постала у вірші «Осії. Глава XIV», написа
І Главу святую — ному 26 грудня 1859 р., з його кривавим образом на-
IV олодую, безвічную.
роднього бунту і самосуду, незрівнянних у своїй жор
Счпсе тасаЬге ' з «Косаря» змінився ідилією, про стокості:
тесті— смиренням, страх — спокійним смутком. Смерть
Не втечете
т пер бачиться як просте, логічне і закономірне завер- І не сховаєтеся: всюди
п ен.яя якогось періоду життя. Інша частина цього жит Вас найде правда-мста...
ті : - слава, почесті, тобто його поезія, його здобутки —
'«Знаменно, що апокаліптичний характер цього Шев-
з лишається жити. Всі аспекти життя і смерти творять
ченкового «подражанія» виник майже цілком самостій
є ци у гармонію.
но — особливих підстав для нього оригінальний текст
Ця зміна у ставленні до смерти, це відчуття гармонії
не дає. У Біблії образи жаху й кари знаходимо тільки у
у ж: ітті і в людині є не просто ключем до цьою вірша.
двох віршах: «Ашпгур не спасе нас, не будемо їздити ми
І е - ключ до всієї Шевчєнкової творчости останнього
на коні, і вже не скажемо чинові рук наших: Боже наш».
{ ж/ його життя. Еволюція стилю, яку ми дослідили, —
Усе решта в цій главі присвячене благодаті Господнього
і зрохід під деструктивного, сум'ятного стилю, до сти-
милосердя: «Я буду для Ізраїлю, як роса: розцвіте він,
у о зосередженого, монолітного і гармонійного — оізна-
неначе лілея» і т. д. У Т. Шевченка співвідношення обох
зл;,. не лише зміну форми. Вона була пов'язана і йшла
г частин якраз зворотнє: із сімнадцяти рядків вірша тіль
і лі -о-ііліч із зміною у поетових настроях і ЛЛ/еІіап-
1 ки в п'ятьох говориться про щасливе майбутнє.
; .:Іі< ІІІІ:;О. В останній рік його життя усі теми й про|бле-
Цей настрій, ці образи в жадному з віршів 1860 р.
і и попередніх років одна за одною були переглянуті,
вже не воскресають. Можна простежити, як ставлення
і ерздумані й осмислені по-іншому. І всюди цей процес
до бунту, повстання поступово переоцінюється у чоти
) ер згляду і переосмислення ішов в одному й тому ж
! апрямку: відмова від зовнішнього ефекту, зосерє- рьох версіях вірша «Молитва» (усі вони написані на
ЖІ ння дії на внутрішньому світі й духовних цінностях прикінці травня 1860 р.). Поперше, поетів гнів тепер
ю/ини; особливе відчуття вселенської злагоди, душев- спрямований лише проти «царів». Але навіть для них
а >івиовага, злиття зі Всесвітом в ідеальній гармоінії. поет уже не прагне кривавої кари. У версії від 25 трав
ня він просить Господа:
' - попередні роки — після повернення із заслання —
г
ост, хмільний від бунтарських, месницьких ідей;, за- Царів, кривавлх шинкарів
У пута кутії окуй,
Танок смерти (фр.]. В склепу глибокім замуруй.
ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ. Вибрані праці 1060 рік у творчості Тараса Ще ч: ка
Поет уже не говорить про помсту, і хочеться йому не Якщо в «Осії. Глава XIV» він прор ж вав і хотів по
так помсти дл_я «царів», як просто не дати їм чинити зло, карання зла через самосуд, то тепрр і бачить, як
ув'язнивши. Та навіть і це здається йому занадто жор Люде тихо,
стоким. У версії від 27 травня він фактично зрікається Без всякого лихого лиха
свого первинного бажання закувати в кайдани тих, хто Царя до ката поведуть.
винен у соціяльній несправедливості. Тепер він пише: («Хоча лежачого а не б'ють»,
20 жовтня 1860 р.)
Злоначинающих спини,
Це вже не кривава помста, а с тр т ием тнуча і за-
У ггута кутії не куй:,
служена, страта того, хто винен у со (і лному злі.
В склепи глибокі не муруй.
Вже не ватажка бунтарів вигл> да ц у :воїх мріях
Врешті, у версії від 31 травня поет навіть готовий
і думах, а апостола правди і наукії:
віддати царям усі «добра» цього світу:
І день іде, і ніч іде.
Тим неситим очам, І, голову схопивши в руки,
Земним богам-царям, Дивуєшся, чому не йде
І плуги, й кораблі Апостол правди і науки?
І всі добра землі, — (5 листопада 1860 р.)
тим самим залишаючи людству щаятя праці і щастя ду Останні місяці і буквально останці ті Шевченково-
ховної зосереджености; так увесь конфлікт перено го життя були наповнені турботам : ро друкування,
ситься із соціяльного пляну у плин людської душі, віри а. згодом і розповсюдження його :<" товари». Дозвіл
і почуттів. цензора одержано 21 листопада 186' р і «Буквар» був
надрукований (у січні 1861 р.). З лі .:• з поета, датова
Тепер його позитивний герой — не месник чи кат,
них січнем і лютим, видно, як пече; т ає він за розпо
а людина, котру він називає «добросердим... тихолюб-
всюдження «Букваря». Звичайне , { з. иця між місією
цем святим»; його ідеал — «любов безвічная» («Росли 1
апостола правди і науки, реформат ра. соціяльного
укупочці, зросли»), а його основне бажання і молит
устрою, та. публікацією «Букваря» н стільки велика,
ва — щоб Господь поміг «доброзиждущим рукам» та
що, здається, — це речі несумісні і зі гавлення їх смі-
«чистим серцем», щоб ниспослав усім — я підкреслюю:
хотворне. Але «Буквар» був тільки пі ршо о ланкою у
усім — «єдиномисліє» і «братодюбіє».
Шевченкових задумах, ланкою, \ я шоі міри навіть
Т. Шевченко не став «святим та єлейним». Зло, що
символічною. У листі до Михайла Ч \.оі"о від 4 січня
панує у світі, і далі боліло і гнівило його. Час від часу
1861 р. Т. Шевченко ділився з ним г іми юдальшими
його поезія проривається інвективою. Однак вона вже
плинами: «Думка, єсть за "Буква; юг " іапеЧатать лічбу
не скерована на те, щоб надихнуги людей до соціяльно
(арифметику) — і ціни, і величин] ікої ж, як "Бук-
го бунту, що втопить світ у морі крови. У вірші «О люди!
вар". За лічбою — етнографію і :ес р< фію у 5 копійок.
люди небораки!» від 3 листопада 1860 р. поет ремствує:
А історію, тілько нашу, може вбіак в іО копійок. Якби
Чи буде кара Бог поміг оце мале діло зробить, тс в.і шкє само б зро
Царям, царятам на землі? билося» Тут чітко підкреслено зі! я ж мок малим ді
лом — народньою освітою — і веішкял — становленням
Але він надіється, що сам Господь покарає їх, а не
нового і гармонійного соціяльного л рок Не сокиру,
збунтований і сліпий натовп:
Повинна буть, бо сонце стане, Шевченко Тарас. Повне вид. творі) : У 6 . / ред. П. Зайце
1
І осквернену землю спалить. ва. - Варшава, 1935. - Т. 1. - С. 269.
