Table Of ContentІсторія, сьогодення
та перспективи
Уманського національного
університету садівництва
(1844–2014)
Умань – 2014
УДК 378.6:63](477.46)(091)
ББК 74.58(4Укр-4Чек)
І 907
Друкується за ухвалою вченої ради
Уманського національного університету садівництва
(протокол №7 від 18 червня 2014 року).
Рецензенти:
В.П. Карпенко, доктор сільськогосподарських наук, професор кафедри біології,
проректор з наукової та інноваційної діяльності Уманського нУС;
О.м. Геркіял, кандидат сільськогосподарських наук, відмінник аграрної освіти та
науки І та ІІ ступенів, професор кафедри агрохімії і ґрунтознавства Уманського нУС;
І.І. мостов’як, кандидат сільськогосподарських наук, відмінник аграрної освіти та
науки ІІІ ступеня, доцент кафедри захисту і карантину рослин, перший проректор
Уманського нУС.
І 907 Історія, сьогодення та перспективи Уманського національного університету
садівниццтва (1844–2014) / За ред. О.О. непочатенко. — Умань: Редакційно-
видавничий відділ УнУС, 2014. — 268 с., іл.
У книзі висвітлено історію становлення та сьогодення Уманського національного
університету садівництва з 1844 по 2014 рік. Вона знайомить читача з особливостями
розвитку навчально-виховного процесу та науковими здобутками одного з найстаріших
вищих аграрних навчальних закладів України.
Книга містить відомості про славетних вчених-аграрників та всіх тих, хто вніс
вагомий вклад у розвиток університету. Книгу присвячено всім, хто творив і примно-
жує славу знаної в Україні та за її межами Уманської аграрної школи.
© Уманський національний університет садівництва, 2014
170-рІЧЧю
з Дня заснУВання
присВяЧУється
.
Уманський національний університет садівництва
Шановні читачі!
На сторінках цієї книги перед вами постає
багатий та різносторонній світ Уманського націо-
нального університету садівництва – вищого аг-
рарного навчального закладу з 170-річною історі-
єю.
За період існування університет еволюціону-
вав від Головного училища садівництва до поту-
жного навчально-науково-виробничого комплек-
су, який об’єднав науково-дослідні установи, під-
НЕПОЧАТЕНКО приємства різних фори власності та сім навчаль-
Олена Олександрівна, них закладів І-ІІ рівнів акредитації Черкаської й
ректор університету,
Одеської областей.
доктор економічних
Як раніше, так і тепер Уманський НУС – це
наук, професор
велика дружна родина високопрофесійних науко-
во-педагогічних працівників, співробітників й ак-
тивного, заповзятого студентства, яких об’єднує
любов до рідної alma mater, вірність і відданість унікальним традиціям, праг-
нення до підкорення нових наукових вершин і прогресивний погляд у майбут-
нє.
Доказом цьому є понад 40 тисяч випускників університету, які прослав-
ляють рідний ВНЗ у всіх сферах життєдіяльності. Серед них – 32 академіки,
понад 700 докторів наук і близько 2000 кандидатів наук; 23 випускники наго-
роджені Золотою Зіркою Героя Соціалістичної Праці, а О.Н. Парубок і Л.Й.
Шліфер удостоєні цієї нагороди двічі, Герой Радянського Союзу Ю.К. Глібко,
Герої України О.С. Масельський і Л.Г. Яковишин, народні депутати України,
багато науковців та відомих державних діячів, керівників підприємств, фахів-
ців-господарників.
Університет має потужну науково-технічну базу, яка формувалася упро-
довж усього періоду становлення навчального закладу й удосконалюється з
року в рік; багату на унікальні старовинні видання й сучасну літературу нау-
кову бібліотеку; науково-дослідні лабораторії і виробничі підрозділи з прогре-
сивним обладнанням.
Навчальний заклад є членом Всесвітньої асоціації університетів Magna
Charta і Міжнародної асоціації наукового садівництва та підтримує дружні
партнерські взаємовідносини з національними установами та навчальними за-
кладами багатьох країн світу.
Уманський НУС є осередком сформованих упродовж двох віків 12 науко-
вих шкіл, завдяки яким функціонує аспірантура з 18-ти та докторантура із се-
4
Вітальне слово
ми спеціальностей, дві спеціалізовані вчені ради із захисту докторських і кан-
дидатських дисертацій, видаються фаховий «Збірник наукових праць Умансь-
кого НУС», «Вісник Уманського НУС», збірники наукових праць молодих
учених, студентських наукових праць, матеріали конференцій, журнал «Нови-
ни садівництва».
Навчальний заклад – постійний учасник міжнародних, всеукраїнських,
обласних і міських виставок наукових і освітніх досягнень, а за низку успіш-
них проектів і розробок науково-інноваційного та навчального спрямування
університет нагороджено численними золотими та срібними медалями.
Разом з тим вищезазначені окремі моменти – лише незначна частина бага-
того досвіду та множинних досягнень, які відкриваються перед читачем на
сторінках цієї книги. Сподіваюся, що наша щирість і відвертість відізвуться
зацікавленням читачів і примножать славу старовинної колиски аграрної науки
України – Уманського національного університету садівництва.
З повагою ректор Олена Непочатенко
5
Уманський національний університет садівництва
ВІХИ ІСТОРІЇ УМАНСЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ САДІВНИЦТВА
9 лютого 1842 року. Прийнята урядова Поста-
нова про відкриття садівничих закладів Росії, яка
передбачала створення трьохступеневої мережі
навчальних закладів з «правильного» садівництва:
практичні школи при державних садах (у тому чи-
слі і в Умані в Царициному саду); кілька середніх
училищ і Головне училище садівництва з повним
ЦИМБРОВСЬКА теоретичним та практичним курсом підготовки
Лариса Олександрівна, спеціалістів.
завідувач музею 9 серпня 1844 року. В Одесі на базі зразкового
історії УНУС Ботанічного саду розпочав свою діяльність пер-
(1988-2013 рр.) ший в Росії вищий садівничий навчальний заклад
– Головне училище садівництва. Першим директо-
ром був призначений професор Рішельєвського ліцею, відомий зоолог і бота-
нік О. Д. Нордман.
6 (19) листопада 1844 року. За парти сіли перші 10 вихованців Головного
училища садівництва. Навчання тривало чотири роки. Практичною базою для
учнів випускного класу був Нікітський ботанічний сад у Криму.
30 березня 1859 року. «Її імператорська величність государиня Олександ-
ра Федорівна зволила передати Уманський сад Головному училищу садівницт-
ва», бо саме тут «було те найкраще місце, де природа, мистецтво і праця лю-
дини нагромадили благодатні умови для всебічного розвитку садівництва».
Переїзд з Одеси до Умані здійснився на початку вересня. Того ж таки року
почалась забудова навчального містечка за проектом старшого інженера Депа-
ртаменту сільського господарства М. Н. Маркова.
24 вересня 1859 року. Училище і парк відвідав імператор Олександр ІІ.
1863–1875 рр. Посаду директора обіймав видатний вчений-ботанік і лісів-
ник М. І. Анненков.
1865 р. Створено практичне поле, яке згодом стало основною постійною
навчально-практичною базою.
8 травня 1868 року. Училище набуло статусу училища землеробства і са-
дівництва. Випускники одержували свідоцтва – учений управитель і садівник.
1 вересня 1885 року. Заснована метеостанція, яка існує й нині та входить
до мережі метеостанцій Гідрометцентру України.
1882–1886 рр. В училищі навчався майбутній відомий україно-російсько-
польський вчений-ботанік І. К. Пачоський.
1892 рік. В училищі розпочали діяльність щорічні курси з підвищення
сільськогосподарських знань.
6
Віхи історії Уманського національного університету садівництва
27 грудня 1894 року. Відбувся перший з’їзд випускників з нагоди 50-річчя
училища.
18 лютого 1903 року. Уманське землеробсько-садівниче училище було ре-
організоване в училище садівництва і землеробства з двома самостійними від-
діленнями – садівництва і землеробства.
5 лютого 1921 року. За Постановою Раднаркому України про «Науку і
вищу школу» училище реорганізовано в агротехнікум з правами вищої школи,
яке мало два нижчі освітні підрозділи – садпрофшколу і агропрофшколу; були
створені сучасний факультет агрономії й факультет плодоовочівництва, еколо-
гії та захисту рослин.
1923 рік. При агротехнікумі було відкрито робітничий факультет для під-
готовки молоді до вступу у вищий навчальний заклад.
17 листопада 1927 року. За новим «Положенням про технікуми в УРСР»,
Правління Уманського агротехнікуму ухвалило присвоїти назву «Уманський
сільськогосподарський політехнікум».
1929 рік. Дендропарк «Софіївка» (на той час «Сад імені ІІІ-го Інтернаціо-
налу») отримав статус державного заповідника і вийшов зі складу нашого на-
вчального закладу.
3 листопада 1929 року. Постановою Раднаркому України політехнікум ре-
організовано в Уманський сільськогосподарський інститут із садовим та ріль-
ничим факультетами.
18 червня 1930 року. Колегія Наркомзему УРСР прийняла рішення перет-
ворити УСГІ у садово-городній, перевівши до Києва рільничий факультет.
Червень 1931 року. На базі садово-городнього інституту був створений
плодово-ягідний інститут, який готував інженерів-технологів із плодово-
ягідного виробництва. У цей час розсадницьку справу вів відомий вчений,
професор В. Л. Симиренко.
1931 рік. Відкрито факультет заочного навчання.
1934 рік. В Уманський плодово-ягідний інститут повернено викладання
овочівництва; заклад змінив назву на плодоовочевий.
1936 рік. З поверненням агрономічного факультету інститут знову отри-
мав назву «Уманський сільськогосподарський інститут».
15 березня 1944 року. Після визволення Умані від фашистів інститут від-
новив свою діяльність; розпочалися ремонтно-відновлювальні роботи.
9 травня 1944 року. Студенти і слухачі підготовчих курсів приступили до
навчання.
19 листопада 1944 року. У скромній обстановці було відзначено 100 років
з часу заснування навчального закладу.
3 жовтня 1959 року. З нагоди 100-річчя перебування інституту в Умані та
за великі успіхи у підготовці фахівців сільськогосподарського виробництва і
досягнення в аграрній науці інститут нагороджено орденом Трудового Черво-
ного Прапора.
1966 рік. На базі річної школи керівних кадрів та двомісячних курсів під-
7
Уманський національний університет садівництва
вищення кваліфікації працівників сільського господарства створено факультет
підвищення кваліфікації фахівців АПК, нині факультет післядипломної освіти.
1966 рік. Створено факультет громадських професій, який об’єднав робо-
ту творчих колективів та гуртків художньої самодіяльності. З розширенням
сфери діяльності, кількості відділень та ролі у вихованні студентів у 1997 році
він перейменований у факультет культури і виховання, нині Центр культури і
виховання.
1969 рік. Відкрито підготовче відділення, на базі якого у 2003 році розпо-
чав свою роботу факультет довузівського навчання.
1976 рік. Розпочала свою діяльність студентська оздоровниця – санаторій-
профілакторій «Юність».
1976 рік. Відкрито економічний факультет з двома відділеннями – еконо-
мічним і бухгалтерським.
1976 рік. Введено в експлуатацію навчальний корпус № 4.
1984 рік. З нагоди 140-річного ювілею, УСГІ нагороджено Почесною гра-
мотою Президії Верховної Ради України.
18 липня 1986 року. Започаткована програма виробничої практики студе-
нтів-старшокурсників за кордоном, у країнах Європи і Америки.
16-19 вересня 1994 року. Заклад відзначив 150-літній ювілей.
4 березня 1996 року. Наказом Кабінету Міністрів України Уманському
сільськогосподарському інституту надано статус Уманської сільськогосподар-
ської академії.
16 серпня 1999 року. На базі економічного факультету створено факультет
менеджменту та факультет економіки і підприємництва.
10 листопада 1999 року. Уманську сільськогосподарську академію відві-
дав Президент України Л.Д. Кучма.
24 жовтня 2000 року. Уманську сільськогосподарську академію перейме-
новано в Уманську державну аграрну академію.
4–6 жовтня 2002 року. Відбувся перший Всеукраїнський фестиваль худо-
жньої творчості вищих аграрних закладів «Софіївські зорі».
2 червня 2003 року. Уманська державна аграрна академія отримала статус
Уманського державного аграрного університету.
17 лютого 2006 року було створено інженерно-технологічний факультет.
1 липня 2009 року розпочав свою діяльність факультет лісового та садово-
паркового господарства.
28 грудня 2009 року університет отримав статус Уманського національно-
го університету садівництва.
Червень 2013 року. Університет став офіційним членом МІЖНАРОДНОЇ
асоціації наукового садівництва (ISHS, м. Левен, Бельгія)
8
Ректорський корпус (1844 – 2014 рр.)
Нордман Обніський Анненков
Олександр Давидович, Домінік Сигизмундович, Микола Іванович,
1844–1848 рр. 1849–1863 рр. 1863–1875 рр.
Барановський Калиновський Леванда
Михайло Степанович, Яків Миколайович, Дмитро Семенович,
1875–1881 рр. 1881–1884 рр. 1885–1905 рр.
Дубровський Софронов Гончарук-Біда
Павло Михайлович, Михайло Євграфович, Тимофій Григорович,
1906–1908 рр. 1908–1910 рр. 1911–1914 рр.
9
