Table Of ContentКИЇВСЬКА
АРХЕОГРАФІЧНА
КОМІСІЯ
ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ
УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
Серію засновано 1992 р.
НАУКОВО-ДОВІДКОВІ ВИДАННЯ
З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Серію засновано 1989 р.
ГОЛОВНЕ АРХІВНЕ УПРАВЛІННЯ
ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ
ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ,
м. КИЇВ
•
АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
е
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФИ
ОПИС СПРАВ
Видання друге,
доповнене і виправлене
КИЇВ
НАУКОВА ДУМКА
ББК 63.3 (4УКР) 46
А87
Опис фонду Архіву Коша Нової Запорозької Січі,
який зберігається в ЦДІАК України (ф. 229), пред
ставляє регести 368 справ. Детальна анотація кожної
справи висвітлює всі сторони життя Січі 1713—1776 рр.,
дає змогу вільно орієнтуватися у змісті документів
фонду. Опис є другим, виправленим і доповненим ви
данням підготовленого і виданого Археографічною ко
місією Центрального архівного управління УСРР
1931 р. опису матеріалів Архіву Запорозької Січі.
Для науковців, краєзнавців, усіх, хто цікавиться
історією Запорожжя.
Упорядники
Л. 3. Гісцова (старший упорядник),
Л. Я. Демченко
Редакційна колегія
О. М. Апанович, Л. 3. Гісцова, В. С. Оснач,
/. Л. Б у тич (відповідальний редактор),
Л. А. Сухих
Затверджено до друку
науковою радою Головного архівного
управління при Кабінеті міністрів України
Редакція видань
історично-культурної спадщини України
Редактори Т. М. Т елі же нк о, В. О. Коваленко
4408000000-357 .
♦ ---------22ЇЇ93 435-93 ’
@ Л. 3. Гісцова, Л. Я. Демченко,
'ISBN 5-12-002674-5
упорядкування і передмова, 1994
ВІД УПОРЯДНИКІВ
Наукова громадськість і читацький загал неодноразово порушували питання
про видання унікального комплексу документів з вітчизняної історії — Архіву Коша
Нової Запорозької Січі, який зберігається в Центральному державному історичному
архіві України в м. Києві (ЦДІАК України).
Його документи віддзеркалюють багатогранну історію Запорозької Січі, україн
ського козацтва за 1734—1775 рр. з усіма її складнощами і суперечностями, (окре
мі документи виходять за ці хронологічні межі). Саме документи Архіву Коша пере
конливо свідчать, що Запорозька Січ була осередком державності українського наро
ду, який базувався на демократичних засадах. Це виявлялося в організації Війська
Запорозького, адміністративно-політичному устрої, соціально-економічних стосун
ках, судочинстві, побуті, культурі козацтва.
Першу спробу публікації Архіву Коша було зроблено наприкінці 20-х — на по
чатку 30-х років XX ст. Археографічною комісією Центрального архівного управ
ління (ЦАУ) України. Однак здійснення цього задуму обмежилося лише випуском
анотованого опису Архіву Коша *. Постановою уряду України від 18 вересня 1965 р.
передбачалася широка програма увічнення Запорозької Січі. Головне архівне управ
ління УРСР включило до перспективого плану роботи архівних установ підготов
ку багатотомного видання корпусу документів Архіву- Коша, що її мав здійснити
ЦДІА УРСР. Проте з незалежних від архіву причин цю роботу наприкінці 1972 р^
було припинено.
Висвітлення національної історії в Україні, яка здобула незалежність, стало
завданням надзвичайної ваги. Відновити правду про історичну долю українського
народу, його культуру не можна без використання широкої джерельної бази. Через
це питання публікації всього Архіву Коша Нової Запорозької Січі набуває особли
вої актуальності. Але, оскільки це трудомістка і тривала справа, ЦДІАК України,
готуючись до її здійснення, вирішив спочатку перевидати опис документальних
матеріалів фонду Архіву Коша Нової Запорозької Січі, опублікований у Києві
1931 р.
Як відомо, 1931 р. фонд перевезли з Одеського крайового історичного архіву до
Всеукраїнського архіву давніх актів у м. Харкові. Там він під № 16 зберігався до
1941 р., тобто до початку Великої Вітчизняної війни. Це був єдиний фонд цього
архіву, евакуйований на схід, напевне в Златоуст, куди було частково вивезено й
матеріали інших архівів України. Під час реевакуації архівних документів 1944—
1945 рр. фонд Коша Нової Запорозької Січі привезли до Києва, де він під №*229 і
донині зберігається у ЦДІАК України. На жаль, під час перевезень порушено сис
тематизацію документів у частині справ, що були розшиті і не мали твердих оправ,
тому певна кількість документів опинилася в інших справах, із змістом яких не
збігається. Тоді ж втрачено і справу 302. Очевидно, документи, що її складали, булл
1 Архів Запорізько*# Січі: Опис матеріалів.— К., 1931.
5
розпорошені між аналогічними за змістом справами. Окремі документи з неї, як
вдалося встановити, опинилися у справах 299, 301, 304.
Під час перегляду документальних матеріалів фонду було виявлено, що в спра
вах 48 і 364 переплутано обкладинки, тому вони опинилися не на своїх місцях. Те
пер цю помилку виправлено, справи знаходяться у фонді згідно з описом. Встанов
лено також, що справу 166 внесено до опису двічі (ще раз —під № 177). Частина
справи 4 й окремі документи з інших одиниць зберігання в ЦДІАК України було
повторно описано під самостійними номерами, тому в обліковому описі архіву кіль
кість справ з 365 (як це було до війни) зросла до 375. У процесі підготовки опису до
перевидання ці -похибки усунуті. Справу 366 приєднано до справи 20 (арк. 129—137);
367 — до справи 83 (арк. 239—245); справу 368 за хронологією зашифровано під №177;
справу 369, яка є другою частиною справи 4, вміщено під № 4а; справу 370 приєд
нано до справи 126 (арк. 271—284); 371 — до справи 11 (арк. 120а); 373 — до справи
147 (арк. 62а); 374 — до справи 16 (арк. 422—423). Справу 375 (недіючий опис фон
ду, складений 1926 р. в Одеському крайовому історичному архіві) залишено як окре
му одиницю зберігання. Крім того, великі за обсягом справи 78 і 285 поділено на
частини (що оговорено в описі), другим частинам присвоєно літерні номери. Справу
372, яка і за змістом, і за хронологією виходить за межі документів Коша, приєд
нано до фонду Колекції грамот, привілеїв та універсалів російських царів, україн
ських гетьманів, великих князів литовських і королів польських (ф. 1407, on. 1,
спр. 92). Таким чином, до опису внесено 368 справ, у тому числі три літерні — 4а,
78а, 285а. Справи 302, 366, 367, 368, 369, 370, 371, 372, 373, 374 вилучено з обліку.
Зважаючи на це, в процесі підготовки опису до перевидання виконано такі
роботи: виявлено ряд діловодних заголовків, уточнено хронологічні межі справ,
приведено у відповідність із змістом документів заголовки і анотації, перевірено
кількість аркушів у справах, розширено анотації, уточнено і доповнено покажчики
імен та географічний.
Оскільки після видання опису 1931 р. деякі документи фонду опубліковано в
збірниках «Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.», «Селянський рух на Україні,
середина XVIII ст.— 1825 р.» та ін., у періодичних виданнях тощо, зроблено відповід
ні доповнення до бібліографії.
У виданні збережено попередню структуру опису: вступ, передм@ва, опис
справ, допоміжний довідковий апарат (словник і покажчики). Без змін залишено
вступ (Від упорядників 1-го видання), передмову (Історичний начерк архівного фон
ду Коша Запорозької Січі), короткий огляд «Збірки А. О. Скальковського в рукопис
ному відділі бібліотеки Академії наук СРСР у Ленінграді» 2 та «Збірки Одеського
історико-архе о логічного музею». Включено нові додатки: предметно-тематичний по
кажчик, словник застарілих і рідковживаних термінів, а також перелік документів
Коша Нової Запорозької Січі, що зберігається в Архіві СПб. Ф. ІРІ РАН.
У вступі Археографічна комісія ЦАУ повідомляла про намір розпочати систе
матичне видання документів і довідників — описів та оглядів фондів. На жаль, опис
Архіву Коша Нової Запорозької Січі став першою і останньою публікацією цього
типу. 30-ті роки — час жорстоких сталінських репресій в Україиі, не оминули вони
й архіви. Було закрито періодичні архівні видання, заарештовано і ув’язнено бага
тьох визначних архівістів, зокрема В. О. Романовського, В. О. Барвінського. Трагічна
доля спіткала складачів опису. Були репресовані автор передмови «Історичний на
черк архівного фонду Коша Запорозької Січі» співробітник Археографічної комісії
М. В. Горбань, укладач покажчиків до опису вчений-архівіст Київського архіву дав
ніх актів М. Тищенко. 1931 p., а вдруге у грудні 1937 р. заарештовано автора анота
цій до опису вченого-архівіста Одеського крайового історичного архіву О. О. Рябі-
ніна-Скляревського3.
2 Тепер Архів Санкт-Петербурзького філіалу Інституту російської історії Ро
сійської Академії наук (Архів СПб. ФІРІ РАН), ф. 200.
3 Державний архів Одеської області, ф. Р-1142, оп. 1-л, спр. 139; ф. Р-100, on. 1,
спр, 86. ^
6
Хоч вступ певною мірою застарів, його збережено, щоб надати можливість до
сліднику ознайомитися з тогочасним рівнем історичної науки й архівознавства, від
чути напругу, яка почала складатися у 30-х роках в історичній науці: по-перше, це
прагнення звести вивчення історії Запорозької Січі до класово-економічних про
блем, по-друге, повн« заперечення позитивного досвіду так званої буржуазної істо
ріографії у розробці запорозької тематики, по-третє, намагання підкреслити «не
тільки наукову, але й політичну вагу видання цього описання» як протистояння ін
шим концепціям історії Січі. На жаль, нам не відомий автор вступу, але відчуває
ться, що його рукою водить не переконаність, а приреченість писати не те, що ду
маєш. Може й тому в тексті раз по раз натрапляємо на повторення, прагнення від
городитися від інших, крім класово-економічних, проблем у вивченні історії Запо
рожжя.
Однак у вступі правильно визначено мету видання довідника — «познайомити
ширші кола дослідників не тільки Радянського Союзу, але й поза межами його,
з матеріалами цього фонду». Привертає увагу зауваження про те, що видання опи
су— перший крок до реалізації наміру Археографічної комісії ЦАУ опублікувати
у восьми томах матеріали архіву Січі. До речі, роботи в цьому напрямі тоді вже
розпочали. В ЦДІАК України зберігається макет підготовленої до друку публікації,
яка, на жаль, так і не побачила світ.
Позитивне враження справляє передмова до опису, в якій детально викладено
історію Архіву Коша від часу ліквідації Січі4. Слід лише додати, що на початку
XX ст, Архів Коша Нової, Запорозької Січі зберігався в Одеському історичному ар
хіві, де і було складено опис на 325 справ. В описанні брав участь М. Є. Слабченко,
в майбутньому відомий український історик5. На жаль, опис цей, як і описи
А. О. Скальковського та О. Ф. Міллера,тт'зберігся. Як вдалося прослідкувати за об
кладинками справ, роботу виконували три особи. Номери справам присвоювалися
відразу після описання документів, тому ніякої системи в організації фонду не
встановлено. 1926 р. в Одеському крайовому історичному архіві складено новий опис
(див. у фонді справу 375). Під час його підготовки архівісти уточнили хронологіч
ні межі документів у справах, пронумерували аркуші (синім, фіолетовим, чорним
чорнилами), пересистематизували справи у фонді за роками. Заголовки не пере
складалися. Твердження автора передмови до опису 1931 р., що кількість справ по
двоїлася, не відповідає дійсності. За описом Одеського крайового історичного архіву
кількість їх зросла лише на дев’ять одиниць і становила 334 справи. Під час підго
товки опису до видання низку справ було переформовано, тому їхня кількість зро
сла до 365. -
На жаль, не завжди переформування справ проведено якісно. Зокрема, перемі
щення документів з однієї справи до іншої не завершувалося систематизацією доку
ментів усередині одиниць зберігання, тому ініціативні документи і відповіді на них
опинилися в різних місцях. У більшості справ аркуші були перенумеровані олівцем.
Водночас деякі справи, що значаться в описі Одеського крайового історичного ар
хіву, у новому описі та й у самому фонді, не знайдено (план м. Умані за 1768 р.,
Карта земель Війська Запорозького Низового в 1770-х роках та деякі інші).
Кілька слів про фізичний стан документів Архіву Коша. Після ліквідації Січі
доля не була ласкава до її архіву: документи дуже постраждали від недбалого збері
гання у повітових установах. Більшість справ через намокання має зотлілі і по
шкоджені краї, текст деяких документів вицвів або ж не контрастний. В довоєнні
роки у Всеукраїнському архіві давніх актів у м. Харкові, куди фонд Коша перевез
ли з Одеси на початку 30-х років, пошкоджені справи частково законсервували. На
превеликий жаль, реставраційні роботи проведено на дуже низькому рівні: текст
4 Див. також: Апанович О. М. Архів Коша Запорозької* Січі//Архіви України.—
1989.- № 6.— С. 13—27.
5 Описання здійснювалося на обкладинках справ. М. Є. Слабченко описав тре
тину справ, заголовки писав синім олівцем (ф. 229, оп. 1, спр. 224, де є його підпис).
7
вкрито борошняним клеєм і жовтим конденсаторним папером, через що основа до
кументів від потовщення почала ламатись; під дією зовнішніх чинників відбувся
хімічний розклад конденсаторного паперу, який став темно-коричневого кольору, че
рез що текст документів подекуди майже неможливо прочитати. Внаслідок рестав
рації постраждали майже всі печатки. Намагаючись надати «краси» аркушам, ре
ставратори ножицями підрівняли краї документів, захопивши місцями й текст. Не
витримує критики й оправа справ.
У післявоєнні роки консервація документів і оправа справ тривали в реставра
ційній майстерні Головархіву України.
Загрозливий фізичний стан документів Архіву Коша — це одна з причин, яка
змушує ЦДІАК України постійно порушувати питання про видання їх друкарським
способом. Крім того, нагальним є завдання перенесення текстів документів на інші
носії інформації, Хоч ЦДІАК України має страхову мікрофотокопію документів, це
проблеми не вирішує. З часом, безумовно, постане питання про факсимільне видан
ня матеріалів фонду, оскільки процес руйнації відбувається стрімко, незважаючи на
зовні пристойні умови зберігапня документів в архіві.
Оскільки виданий 1931 р. опис загалом відповідає діючим вимогам, зокрема за
головки й анотації до справ розкривають зміст документів, наявні історична й архе
ографічна передмови, упорядники намагалися зберегти текст опису. Проте за 60 ро
ків, що минули з часу укладання опису, сталися істотні зміни у фізичному стані
документів, поглибилися знання архівістів про них. Це змусило внести певні корек
тиви до довідника.
Деяких змін при перевиданні зазнав власне опис. Кожна позиція його вклю
чає: номер справи, хронологічні межі документів, заголовки, відомості про кількість
аркушів у справі, анотацію про зміст та бібліографічні дані про публікацію доку
ментів.
Номери справ лишилися тими ж, хоч під час уточнення хронологічних меж
виявилися деякі відхилення і певні справи варто було б долучити до відповідних
хронологічних груп, що, однак, призвело б до перешифрування справ, а це не ба
жано, оскільки документи фонду запроваджено до наукового вжитку. При підготовці
опису до перевидання датування справ залишено таким, яким воно було при скла
данні. Уточнено хронологічні межі документів у справах. Так, у першому виданні
опису документи справи 129 датуються 1762 р.*, але в ній є також документи за
1760 і 1761 рр. Тому хронологічні межі справи визначено 1760—1762 рр. Зміну у
хронології всередині справи, зафіксовану порівняно з першим виданням опису, по
значено після анотації в квадратних дужках.
Збережено майже всі варіанти заголовків до справ, складені у різні часа, почи
наючи від діловодних. На першому місці наводиться заголовок, складений під час
підготовки першого видання опису або ж діловодний. Причому діловодних заголов
ків виявлено значно більше, ніж це вдалося нашим попередникам: раніше таких бу
ло близько 50 %, тепер їхня кількість зросла до 75 %. В цих випадках наведено саме
діловодний заголовок, а не з оіїису 1-го видання. Залишено вказівку на діловодний
номер справ, а також номер, присвоєний справі під час описання в Одеському істо
ричному архіві чи Одеському крайовому історичному архіві. Діловодні номери зали
шено, щоб показати, що за часів існування Нової Запорозької Січі справ було значно
більше, ніж збереглося, архівні номери залишено, зважаючи на неодноразове вже
використання справ дослідниками. Крім того, діловодні номери справ допомагають
вивчати організацію Військового архіву Січі. Очевидно, наприкінці року або на по
чатку наступного у діловодстві складалися описи справ, тобто описи були щорічни
ми. Збережені номери свідчать, що в окремі роки до Військового архіву передава
лося понад 400 справ. Так,, 1762 р. датовано 436 справ, 1769 — 561, 1771 — 407, 1772 —
'426, 1773 — 435, 1774 — 449. Отже Військовий архів Нової Запорозької Січі налічував
близько 15 тис. справ.
При підготовці до вида'ння збережено мовні особливості діловодних заголовків,
зокрема їхню орфографію, уточнено написання і доповнено тексти окремих з них,
8
Для ліпшого розуміння діловодних заголовків розділові знаки розставлено за прави
лами сучасного українського правопису. До речі, хоч діловодною мовою Коша була
російська, в багатьох заголовках читач зустріне елементи української мови, а також
притаманні їй стилістичні звороти. Щоб показати це, укладачі при переданні текстів
зберегли літери «'Ь», «й», які відповідають звукам «і» та «ї».
Після діловодних заголовків вміщено заголовки, складені в Одеському історич
ному архіві. Тексти їх передано сучасною російською мовою. Оскільки в Одеському
крайовому історичному архіві заголовки лишилися такими ж, тексти їх не повто
рюються, лише наводяться хронологічні межі документів у справах. У перевиданні
їх подано у квадратних дужках. Заголовки А. О. Скальковського подано там, де їх
наведено у попередньому виданні.
Окремо слід розглянути питання визначення кількості аркушів у справах.
Як встановлено, справи нумерувалися й перенумеровувалися по декілька разів. Чор
ним чорнилом справи нумерувалися в Одеському історичному архіві, синім і фіоле
товим — у Крайовому, олівцем, великими і неохайними цифрами — у Харкові, олів
цем, меншими за розмірами цифрами — в ЦДІАК України. Кількість аркушів при
заголовках, складених в одеських архівах, зазначається тоді, коли вони не збігають
ся з кількістю аркушів, зазначених в опису 1931 р. Ці розбіжності у другому виданні
подано в квадратних дужках.
Як правило, збільшення кількості аркушів найчастіше відбувалося через ви
явлення необлікованих документів (літерні номери) та нумерацію чистого паперу
у справах. Зменшення кількості аркушів у справах траплялося через помилки архі
вістів при нумерації, втрату деяких документів або приєднання їх до інших справ,
що сталося внаслідок багатьох переміщень фонду.
Основним елементом кожної—позиції опису є анотація. Як правило, анотації
складено до справ і лише найважливіші документи проанотовано окремо. Ступінь
деталізації анотацій залежить від значення справ. При перевиданні до тексту ано
тацій внесено певні зміни, уточнення, доповнення, насамперед у тих випадках, коли
в справах виявлено документи, які за змістом не відповідають заголовку. Доповнен
ня до текстів подаються у квадратних дужках. Проведено також літературне реда
гування анотацій: виправлено русизми, зліквідовано скорочення слів, які усклад
нювали читання тексту; наприкінці анотацій зазначено наявність у справах іншо
мовних текстів. Доповнення і редагування анотацій виконано упорядниками.
Як додаток до видання подано перелік документів Коша Нової Запорозької
Січі, що зберігаються в Архіві Санкт-Петербурзького філіалу Інституту російської
історії Російської АН у збірці А. О. Скальковського, ф. 200. До переліку включено
296 документів. Ці матеріали є органічною частиною фонду Коша Нової Запорозької
Січі. Через те, що вони зберігаються за межами України і годі сподіватися на повер
нення їх найближчим часом, ЦДІАК України виготовив мікрофотокопії цих доку
ментів, які включено до Колекції мікрофотокопій (КМФ)-9, оп. 2. Перелік документів
охоплено позиціями покажчиків предметно-тематичного, імен і географічного (їх
виділено позначкою Д.— додаток).
До видання додаються також предметно-тематичний покажчик, словник заста
рілих і рідковживаних термінів, підготовлені Л. 3. Гісцовою та О. В. Полозовою;
покажчики імен і географічний уточнені й доповнені Л. Я. Демченко. Перелік до
кументів із збірки А. О. Скальковського підготував В. В. Страшко. Науково-допоміж
ну роботу здійснила Л. А. Сухих.
Упорядники і редколегія сподіваються, що пропонований опис стане у пригоді
дослідникам історії України, краєзнавцям і широкому загалу читачів, усім, хто ціка
виться історією запорозького козацтва.
9
