Table Of ContentОДЕСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ім.М.ГОРЬКОГО
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ КОЗАЦТВА
ОДЕСЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ
ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.І.МЕЧНИКОВА
ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ
«Киньмо, братця, батька и неньку,
Родиму хатину,
Жінку милу, молоденьку,
Малую дитину!...
Киньмо, бо прийшла година,
Щоб козацька слава
Знову стала з домовини,
Де так довго спала.
Нехай знову степ широкий
Регоче і плаче,
Як в траві його високій
Козаки проскачуть!
Нехай лиман червоніє
Од вражої крові,
Нехай нова зачорніє
Могила в діброві!
Нехай скажуть, що ми діти
Старої Вкраїни,
Вмієм голови зложити
За Божі руїни.
Вмієм поле застилати
Не тільки снопами -
Вмієм його розсівати
Вражими тілами.
Вдармо ж в землю по поклону,
Гостру шаблю в руку!
Разом, хлопці! Мах на коней!
Гайда, скільки духу!...»
Козацька пісня
(Григор’єв-Наш - 1993)
Невичерпні джерела пам'яті
Серія збірок наукових статей, матеріалів та републікацій
Т О М III
ХАДЖИБЕЙ - ОДЕСА
ТА УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО
(1415-1797 роки)
до 210-ї річниці штурму Хаджибейського замку
ОДЕСА
ОКФА
1999
ББК 63.3(4УКР)46
Н 89
УДК 947.7
У третій книзі багатотомної серії збірок наукових статей, матеріалів та рспуб-
лікацій “Невичерпні джерла пам'яті”, видання якої присвячене 210-й річниці штурму
Хаджибейського замку, авторами зібрані джерела та документи з історії Хаджибею
(Одеси) у 1415-1797 роках та ролі в ній українського козацтва - запорожців, чорномор
ців та задунайців. Ці унікальні історичні матеріали були опубліковані у 1840-1990-х
роках, але вони розкидані здебільшого по досить рідкісних виданнях, які майже недос
тупні широкому колу читачів. Особливої уваги заслуговують наведені в книзі неофіцій
ні джерела - українські історичні народні пісні та аутентичні спогади колишніх запо
розьких та задунайських козаків - М.Коржа, С.Карагарманця та А.Коломійця. Репре
зентовані матеріали супроводжуються пояснювальними статтями сучасних науковців
І.Сапожникова, Т.Гончарука, С.Гуцалюка та Г.Сапожникової, а також детальною біб
ліографією, переліком карт та планів, іменними та географічними покажчиками.
Видання призначене історикам, етнографам, українознавцям, студентам, аспіран
там, викладачам вузів та коледжів, вчителям шкіл та гімназій і всім, хто цікавиться
історією України.
Автори: Гончарук Т.Г., Гуцалюк С.Б., Сапожников І.В, Сапожникова Г.В.
Відповідальний редактор: директор Одеського відділення Науково-дослідного
інституту козацтва, к.і.н. І.В.Сапожников
Науковий редактор: к.і.н. Г.В.Сапожникова
Відповідальний за випуск: засл. працівник культури України О.Ф.Ботушанська
Редакційна колегія: О.Ф.Ботушанська, Л.М.Бур’ян, Т.Г.Гончарук, С.Б.Гуца
люк, Е.С.Жимолостнова, Л.О.Кольченко, І.В.Сапожников,
Г.В.Сапожникова, Т.В.Щурова
Рецензенти: д.і.н., професор Л.Л.Залізняк, к.і.н. А.В.Бойко
ББК 63.3(4УКР)46
УДК 947.7
ІБІШ 966 571 045-1 © ОДНБ ім.М.Горького, 1999
- -
©Т.Г.Гончарук, 1999
© С.Б.Гуцалюк, 1999
© І.В.Сапожников, 1999
© Г.В.Сапожникова, 1999
© Л.О.Кольченко - бібліографія, 1999
Хаджибей - Одеса та українське козацтво 5
В С Т У П
Сучасний період історії України характеризується в першу чергу
тим, що все більша частина українського народу усвідомлює необхід
ність розбудови незалежної і соборної держави, яка може здійснитися
лише на засадах загальної національної ідеї. Тому цілком зрозумілим є
значне поширення й поглиблення інтересу широкого загалу читачів до
історії своєї країни. Свій внесок до цієї справи намагається зробити і
колектив Одеської державної наукової бібліотеки ім.М.Горького.
Так, торік співробітниками цього закладу разом з фахівцями Інс
титуту археології Національної академії наук та історичного факуль
тету Одеського державного університету ім. 1.1.Мечникова започатко
вано видання нової багатотомної серії збірок републікацій, матеріалів
Та наукових статей, які зберігаються у фондах однієї з найстаріших
книжкових скарбниць України, під загальною назвою “Невичерпні
джерела пам’яті”. Два томи цієї серії - “Намогильні хрести запорозь
ких козаків” та “Задунайська Січ”, присвячені 1000-літиьому ювілею
літописання та книжкової справи в Україні, вже побачили світ завдяки
моральній та фінансовій підтримці Одеської обласної державної адмі
ністрації, здійсненій під особистим патронажем її голови - Сергія Ра-
фаїловича Г риневецького.
Ще одну ювілейну дату - 210 річницю штурму Хаджибейського
замку, в якому, разом з підрозділами російської армії, особливу роль
зіграли полки Чорноморського козацького війська, редакційна колегія
вирішила відзначити публікацією наступного тому названої серії “Не
вичерпні джерела пам’яті”. Він має назву “Хаджибей - Одеса та україн
ське козацтьо (1415-1797 роки)”.
Необхідність створення такої книги виникла давно. Своєчасність
та актуальність такого видання обумовлена ще й тим, що останнім ча
сом саме в Одесі, не відчуваючи серйозного опору з боку фахівців-
україністів, значно активізувались прибічники таких антидержавних та
антиукраїнських “концепцій”, як “міф про Новоросію” та “легенда про
космополітичну Одесу”. Вже на сторінках не тільки бульварних газет,
але й книг та наукових часописів можна прочитати про те, що так зва
на “Новоросія” взагалі і Одеса зокрема нібито не є справжньою Украї
ною. Цей політичний висновок базується на “наукових” ствердженнях
про те, що Південь України, зокрема Буго-Дністровське межиріччя, де
знаходиться Одеса, були відвойовані у турків виключно російською ар
мією, а освоєння краю і будівництво “нової Одеси” здійснювались пе
реважно іноземцями - “неведомыми проходимцами, темными искате
лями приключений, бродягами без роду и племени”.
Невичерпні джерела пам’яті
6
Для того, щоб спростувати названі псевдонаукові фантазії, автори
цієї книги визнали за необхідне не вступати в тривалі та безперспек
тивні дискусії з їх прибічниками, а піти іншим шляхом - зібрати і оп
рилюднити якомога більше першоджерел - документів, спогадів оче
видців, народних історичних пісень, які стосуються означеної темати
ки. Ця багата джерелознавча база була опублікована переважно у 1840-
1950 роки відомими вченими - А.Скальковским, архієпископом Г'ав-
риїлом, В.Григоровичем, П.Короленком, М.Дубровіним, Д.Масловсь-
ким, О.Маркевичем, І.Дмитренком, Є.Феліциним, ГІ.Івановим, В.Сте
повим, Г.Мещеряковим та іи., проте документи розкидані по досить
рідкісних виданнях, які майже недоступні'для широкого кола читачів.
Джерела угруповані за тематичними розділами, кожен з яких су
проводжується пояснювальною статтею. Перший розділ - “Хаджибей
та запорозьке козацтво (1415-1774 роки)” підготовлений Т.Гончару-
ком, другий “Буго-Дністровська Запорозька Січ (1775-1780-ті роки) -
І.Сапожниковим, третій “Чорноморське військо у війні 1787-1791 років
(бойові дії па теренах сучасної Одещини)” - Т.Гончаруком, С.Гуцалю-
ком та І.Сапожниковим, четвертий “Чорноморське військо в Буго-
Дністровському межиріччі (1789-1793 роки)” - І.Сапожниковим, п’я
тий “Чорноморська козацька команда в Хаджибеї та Одесі (1794-1797
роки)” - І.Сапожниковим та Г.Сапожниковою, шостий - “Козацькі пе
рекази Одеси” - І.Сапожниковим. Бібліографія тому складена Л.Коль-
ченко та І.Сапожниковим, перелік карт та планів - І.Сапожниковим та
В.Солодовою, іменні та географічні списки і покажчики - І.Сапожни-
ковим.
Загальну організацію та бібліографічне забезпечення проекту вза-
ла на себе Одеська державна наукова бібліотека ім.М.Горького (дирек
тор - О.Ботушанська), а наукову координацію - Одеське регіональне
відділення Науково-дослідного інституту козацтва при Інституті історії
Національної академії наук України (директор -1.Сапожников).
Отже пропонуємо читачам новий том серії “Невичерпні джерела
пам’яті”. Сподіваємось, що він займе своє місце в інтелектуальному
підгрунті наукових, джерелознавчих та краєзнавчих досліджень і стане
до нагоди науковцям, аспірантам, студентам, краєзнавцям, викладачам
та вчителям історії України.
Підкреслимо, шо видання цього тому було б неможливим без все
бічної, в тому числі і фінансової, підтримки начальника Іллічівського
морського торговельного порту, заслуженого працівника транспорту
України, Героя України Станислава Кириловича Стребка, якому всі
автори та члени редакційної колегії висловлюють щиру подяку.
Редколегія
Т.Гончарук
Розділ І
ХАДЖИ БЕЙ ТА ЗАПОРОЗЬКЕ КОЗАЦТВО
(1415-1774 роки)
”Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гиче, -
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, паша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, паша слава.
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як господа слово. "
Т.Г.Шевченко
“До Основ’яненка”
Історіографія названої проблематики досить багата. Дослідники доволі рано по
чали цікавитись давнім, так би мовити “хаджибейським” періодом минулого міста Оде
си. Вже в першій грунтовній праці з історії та статистики Південної України (так званої
“Новоросії”) французький історик Г.Кастельно намагався з’ясувати, чим було це місто
до того, як воно стало зватися Одесою. Підкреслимо, що вчений користувався не тільки
друкованими джерелами, але й свідченнями одеських старожилів, які ще пам’ятали
хаджибейські часи (Castelnau - 1820). Цього ж питання побіжно торкались у своїх за
гальних нарисах історії Одеси А.Скальковський (1836; 1837; 1838; 1889; та ін.), П.Ле
вашов (1844), К.Смольянінов (1852; 1853), В.Надлер (1893, 1893-а) та ін.
Більш детально дослідив період існування Качібея та Хаджибея видатний фахі
вець з давньої історії краю П.Брун (1858; 1865; 1879; 1880). В.Яковлев, розглядаючи в
своїй монографії минувшину міста здебільшого у так званий “перехідний період” між
турецькою та російською владами, не обминув увагою і більш давні часи (Яковлев -
1889). Велике значення мало свого часу видання спеціальної монографії, присвяченої
"попереднику Одеси”, яка була написана О.Маркевичем. Вона безперечно була най
більш грунтовним дослідженням з історії Хаджибея в літературі минулого століття і не
8 Невичерпні джерела пам’яті
втрапила свого значення і досі. Ця книга відома в двох виданнях разом з додатками
(Маркевич - 1894; 1894-а; 1895). Вона значною мірою доповнювала дослідження П.Бру-
иа, В.Яковлева та інших і підводить підсумки цілого історіографічного періоду.
Тут не можна не згадати про ще одну групу робіт, які торкаються більш загаль
них проблем історії Буго-Дпістровського межиріччя у ХУ-ХУПІ ст. та належать О.Ко-
чубинському (1899), О.Лебединцеву (1913), Є.Загоровському (1922), В.Загоруйку
(1957), О.Коцієвському (1960; 1995) та іншим авторам. Події навколо Хаджибея ро
сійсько-турецької війни 1768-1774 рр. були освітлені відомим російським військовим
істориком О.Петровим (1866).
У першій половині XX ст. питання історії Хаджибея тривалий час грунтовно
майже не розглядались. Згадаємо лише декілька статей видатного дослідника історич
ної географії, картографії та історії краю Ф.Петруня (1928; 1928-а; 1929; 1944; 1955).
Значним кроком вперед в цьому напрямку стала публікація загальновідомої етапні
С. Борового (1967), але в той час це було скоріше винятком, ніж правилом.
Значне піднесення наукового та громадського інтересу до історії Хаджибея
(Одеси) та ролі, яку відігравало в ній українське козацтво, спостерігається в останні
роки. Свідченням тому є декілька досліджень, що вийшли протягом 1990-х рр. Перед
усім це праця О.Болдирева “Одесі - 600” (1994), яка мала великий резонанс серед іпте-
лигенції міста і сприяла виходу нових розвідок інших авторів - нарису А.Бачинського
(1994-а), монографій І.Сапожникова та Г.Сапожникової (Сапожников, Сапожникова -
1998; Сапожников - 1999), популярних нарисів Т.Гоичарука та С.Гуцалюка (Гончарук -
1997; Гончарук, Гуцалюк - 1998).
Останнім часом автори все більше уваги починають приділяти пошуку та ана
лізу раніше невідомих джерел, пов’язаних з історією Хаджибея. При цьому треба зау
важити, що у вітчизняній та закордонній літературі можна знайти чимало вже опублі
кованих документів, які ще не були відображені в історіографії з точки зору історії цого
міста. Найбільш важливі та інформативні з них, які належать до періоду 1415-1775 рр.,
наведені нами нижче. Слід зазначити, що загальна кількість відомих історикам джерел
з цього періоду є досить невеликою, особливо, якщо врахувати ту обставину, що його
хронологічні рамки охоплюють майже чотири століття.
Перші шість документів не несуть у собі інформації про перебування козаків під
Хаджибеєм, бо належать до часів, коли українське козацтво ще не вийшло на історичну
арену. Уривок з хроніки Литовської та Жемайтської свідчить про найбільш давні події
битву великого князя Ольгерда, що стояв на чолі литовських, українських та біло
руських військ, з татарами під Синіми Водами 1363 р. Зауважимо, що репрезентований
літопис було написано значно пізніше, десь на початку XVI ст. (існує версія, що його
автором був відомий польський автор XVI ст. М.Стрийковський). Напевно саме тим
можна пояснити помилкову дату битви, наведену в документі (1332 рік замість 1363).
Автор літопису здійснив найдавнішу відому нам спробу пояснити походження назви
■‘Качібсйське озеро” (одного з двох хаджибейських лиманів), виводячи її від імені та-
гарського хана (Док. 1.1).
Слід зауважити, що хоча стосовно існування особи хана, названого в літописі, у
істориків виникали аргументовані сумніви, сама версія походження назви Качібея від
тюркського імені досі вважається однією з найбільш вирогідпих. Сучасний дослідник
С.Гізер звертає увагу на те, що “Качібей” в перекладі з татарської може означал и “Ма
лий бей". Підкреслимо, що таке тлумачення знаходить своє підтвердження деякими
конкретними фактами. Так, в серпні 1766 р. Хаджибей згадується як “новозбудована
пристань між Очаковим і Білим містом в урочищі, яке зветься Хаджія-Бей чи Кучук-
Бей” (Боровой - 1967. - С. 131). ІЦе в одному задунайському козацькому документі -
Х
а
д
ж
и
б
е
й
-
О
д
е
с
а
т
а
у
к
р
а
ї
н
с
ь
к
е
к
о
з
а
ц
т
в
о
Рис. 1.1. План Запорозького Гарду Д.де Боксета 1740-х рр.
(Детальний опис рисунків дивись в списку ілюстрацій).
<0
