Table Of ContentУКРАЇНСЬКА
МОВА
/ •
,
І
Державна
підсумкова
9 атестація
КЛАС
Кімо я 2002
УКРАЇНСЬКА
МОВА
Г. Т. ШЕЛЕХОВА
Л. В. СКУРАТІВСЬКИЙ
A. В. ЯРМОЛЮК
B. І. НОВОСЬОЛОВА
Л. В. ПЛЕТНЬОВА
1' «І ПШіДДі !•. г- 1
Держаеиа\
підсумкова І
атестацн
9 И
КЛАС
КІМО 2002
ББК 74.268.1УКР
У 45
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
(Лист № 1/11—76 від 10.01.2002)
За автентичність художніх текстів
відповідають автори.
У45 Українська мова. 120 диктантів. Державна підсум
кова атестація. 9 кл./ Г. Т. Шелехова, Л. В. Скуратів-
ський, А. В. Ярмолюк та ін. — К.: КІМО, 2002 — 96 с.
І5ВИ 966-7451-41-0.
У збірнику подаються уривки з художніх творів українських
письменників, науково-популярної та публіцистичної літератури
для проведення в 9-му класі державної підсумкової атестації, (у
формі диктанту) за курс основної школи. Ці тексти можна вико
ристовувати для формування та вдосконалення мовних умінь і на
вичок учнів 9-11 класів.
Для вчителів, учнів, студентів.
ББК 74.268.1УКР
© Авт. колектив, 2002
966-7451-41-0 © «КІМО», 2002
ПЕРЕДМОВА
У збірнику пропонуються тексти для проведення
державної підсумкової атестації (у формі дик
танту) з української мови за курс основної школи.
Упорядниками враховано такі вимоги до текс
тів: мають відображати рівень розвитку сучасної
української мови; містити виучувані синтаксичні
конструкції; мати помірну насиченість орфогра
мами і пунктограмами, різноманітною лексикою і
стилістичними засобами, передбаченими програ
мами з української мови; відповідати нормам лі
тературної мови; містити від 180 до 190 слів.
Дібрані у збірнику тексти адаптовано і відре
даговано відповідно до навчально-методичних ви
мог чинних програм з української мови. Тексти зо
рієнтовані на тематику культурологічної змісто
вої лінії, тобто представляють українську літе
ратуру, історію, звичаї і традиції, мистецькі скар
би, матеріальну і духовну культуру українського
народу, його кращих синів і дочок, а також рос
линний і тваринний світ, загальнолюдські цінності,
сучасну публіцистику, науково-популярну літера
туру тощо.
Тексти характеризуються відносною цілісніс
тю і завершеністю, зрозумілі для учнів.
Тшшштяттттттштт
,
, -
КРИТЕРІЇ ОЦШЮВАННЯ
НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ
З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ЗА КУРС ОСНОВНОЇ ШКОЛИ
Основною формою перевірки орфографічної та пункту
аційної грамотності є текстовий диктант.
Перевірці підлягають: уміння правильно писати слова на
вивчені орфографічні правила та слова, визначені для за
пам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опра
цьованих правил пунктуації; належним чином оформляти
роботу. Перевірка здійснюється фронтально за традицШною
методикою.
Для проведення державної підсумкової атестації у формі
диктанту використовується текст, доступний для учнів 9 кла
су, обсягом від 180 до 190 слів.
Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких
критеріїв:
• орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються од
наково;
• помилка в слові, яке повторюється в диктанті кілька
разів, вважається однією помилкою; помилки на те саме
правило, але в різних словах вважаються різними помил
ками;
• розрізняють грубі і негрубі помилки, тобто такі, які не
мають істотного значення для характеристики грамотності.
При підрахуванні помилок дві негрубі вважають за одну
грубу.
До негрубих відносять такі помилки:
— у винятках усіх правил;
— у написанні великої букви в складних власних найме
нуваннях;
— у випадках написання разом і окремо префіксів у
прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;
4
— у випадках, коли замість одного знаку поставлений
інший;
— у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у
сполученнях: не хто інший, як ...; не що інше, як ніхто
інший не ...; ніщо інше не
— у пропуску одного зі сполучуваних розділових знаків
або в порушенні їх послідовності;
— у заміні українських букв російськими.
За наявності в диктанті більше п’яти поправок оцінка
знижується на бал.
НОРМАТИВИ ОЦІНЮВАННЯ ДИКТАНТУ
Бали Кількість помилок
1 17— 18
2 15— 16
3 13— 14
4 11— 12
5 9— 10
6 1оо
1 [
7 5—6
8 3-^1
9 1 + 1 (негруба) — 2
10 1
11 1 (негруба)
12
л
РІДНА МОВА
Людина може володіти кількома мовами, залежно від її
здібностей, нахилів і прагнень. Але найкраще, найдоско
наліше вона має володіти рідною мовою. Рідна мова — це
невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний ін
струмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніж-
ніші струни людської душі.
Є мови більш і менш розвинені, є мови, що своїм чарів
ним звучанням здобули світову славу. Та наймилішою і най
дорожчою для людини є її рідна мова. Бо рідна мова не
тільки зберігає світлі спогади з життя людини й зв’язує її з
сучасниками. В ній чується голос предків, відлунюють пере
горнені сторінки історії свого народу. Вона є тим найдорож
чим і найміцнішим зв’язком, що з’єднує усі покоління на
роду в одне велике історичне живе ціле. Мова народу — це
саме життя.
Український народ завжди ставився з великою пошаною,
вірою й любов’ю до своєї мови, яка була йому на тернистих
шляхах поневіряння в сумній минувщині і за єдину зброю, і
за єдину втіху. Нашою мелодійною, співучою мовою милу
вались іноземці, що побували в Україні.
Ми повинні цінувати нашу мову — нетлінний скарб ук
раїнського народу, що його наші предки зберегли, незважа
ючи на всілякі заборони й утиски, передавши нам у спад
щину (За Б. Антоненком-Давидовичем, 181 слово).
+ № 2' +
МАРУСЯ ЧУРАЙ
Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі
скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огор
таючи глибинним чаром людську душу. До таких національ
них скарбів належить і наша лірична пісня.
й
Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і
хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій — і
вам відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте го
лоси великих творців, імена яких розгубила історія, і ми
навряд чи знайдемо багато сіячів, чия поетична нива, ставши
народною, квітує по всій землі українській.
1 тільки тоді, крізь тумани часу, окреслиться схожа на
легенду постать творця. До таких славнозвісних постатей і
належить народна поетеса Маруся Чурай.
Народжена для любові, вона не знала її радощів і всі свої
надії, все своє любляче серце по краплині сточила в непере-
вершені пісні, що й зараз бентежно озиваються в наших сер
цях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них
почуття, чарівністю мелодій.
І зацвіла, закрасувала калиною на лугах нашого мелосу
творчість народної поетеси.
Три віки ходить пісня Марусі Чурай по нашій землі, три
віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду —
вічність, бо велика любов і велика творчість — невмирущі
(За М. Стельмахом, 182 слова).
+ № 3 +
ОСІННІЙ СУМ
Листя без дерева не може жити.
Зірвавшись з гілля, воно пливе в повітрі перший і останній
раз. І хто знає, який закон тут більше діє. Закон тяжіння чи
закон вмирання.
Чи не тому осінь в людському серці породжує сум.
І все ж не обминайте, люди, осінньої журливої краси
падолисту. Йдіть до лісу, у парк, станьте під кронами дерев,
подивіться на тихе згасання пожовклого листу. І ви багато
зрозумієте, згадаєте свою весну і літо, подумаєте і про власну
осінь.
До дерев, що струшують листя, через півроку прийде вес
на. Вони всі вже зараз у зав’язі. Та, непомітні сьогодні, брунь
ки перенесуть лиху зиму і люті морози. І коли повіє весною,
вдарять зелом у небо так, що можна лише дивуватися великій
силі життя.
А до нас не повертаються весни. Ні!
7
Тож не сидіть в осінні дні дома. Йдіть в гущавину дерев,
вбирайте в свою душу терпкий запах опалого осіннього
буття.
Може, від всього баченого і пережитого ви станете муд
ріші. Зближення з природою робить нас кращими, добріши
ми, очищає душу.
Стою поміж кленів та осокорів. Тихо кружляє в повітрі,
падає листя, і стелеться по землі жовтий струмок (За І. Цю-
пою, 181 слово).
*¥ № 4 "Ф"
НІЧ
Заходила ніч.
Німіє степ і хмариться.
Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки
довгої літньої днини. Не погасло ще на заході червоне зарево,
а вже над ним у темряві далекого неба зажевріла, немов
жарина в попелі, вечірня зоря. А місяць, що перше висів серед
ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним кри
лом ночі зразу ожив і засвітився чарівним огнем.
Ринуло з неба ціле море тихого світла, все на землі
потопляючи. Над степом промайнув легенькою тінню
незрячий сон.
Ніч зійшла. Маленькою хмаринкою темніє над глибоким
яром закинутий у степу хутірець.
Синіють у промінні хатки. В яр потяглися довгі тіні. Тихо
в хуторі, мов у скам’янілому царстві з давньої казки.
Серпи, коси, вози, збруя — все лежить коло хат, немов ті
цяцьки, що перед сном порозкидали малі діти. По дворах
маячать стіжки свіжої пашні, мало не поруч з хатами тягнуть
ся ниви з блискучою стернею.
На нивах, як те військо побите, темніють незношені сно
пи, стеляться довгими рядами незагребені покоси і, збившись
стеблинами в густу лаву, подекуди стоять самотою клапті
недокошеної пшениці.
А над усім густо стелеться дух свіжого степового сіна. В
яру тихо й сумно (За С. Васильченком, 181 слово).
4 № 5 "ї
МАНДРІВНИЙ ФІЛОСОФ
Жага знань і бажання поділитися набутим з тими, хто
прагне духовного розкріпачення, визначали життєве кредо
Г. С. Сковороди. Педагог за покликанням, він бачив своє
завдання у вихованні працьовитої, чесної, морально до
сконалої людини. Філософ-просвітитель Сковорода на пер
ший план своєї діяльності висував її проблеми, її стосунки із
суспільством, цілком справедливо вважаючи, що щасливим
може бути тільки той народ, в якого щасливий кожен
зокрема.
Григорій Сковорода народився на Полтавщині у сім’ї
малоземельного козака, 16-річним вступив до Київської
академії, де здобув ґрунтовні знання, досконало вивчив
латинську, грецьку, німецьку, польську мови. Його помітили,
і у складі російської місії Григорій Савич здійснює подорож
по Європі, вивчає життя, побут, мистецтво деяких країн.
Опісля викладає поетику в Переяславському колегіумі,
працює домашнім учителем, знову повертається до викла
дацької діяльності, цього разу в Харкові. 47-літнім полишає
цивілізований світ і вирушає у пошуках істини по селах,
стерах і лісах України. Мандрівний філософ і письменник
стає надзвичайно популярним. У Сковороди велика лі
тературна спадщина — нефілософські трактати, в яких він
викладає власну систему суспільно-політичних і етичних
поглядів, збірки поезій, байок, переклади. Створені на ґрунті
реального життя, його твори відображали думки і прагнення
простих людей, були близькими і зрозумілими кожному (За
А. Івановим, 184 слова).
4- № б 4
УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ
Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не
згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду
юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хо
робрим?
Виринають з сивини століть і проходять гордою ходою
перед нашими воїнами славні прадіди Байда-Вишневецький,
9
