Україна в описах західноєвропейських подорожників другої половини XVIII століття

148 Pages·1995·6.4 MB·Ukrainian

by  Вінтоняк О.М.

ЛЬВІВСЬКІ ІСТОРИЧНІ ПРАЦІ. ДОСЛІДЖЕННЯ. ВИП. 2
ОЛЕКСА В1НТОНЯК
УКРАЇНА В ОПИСАХ
ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ
ПОДОРОЖНИКІВ ДРУГОЇ
ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТТЯ
Львів 1995 Мюнхен
4*4
О Ц И СР Р У в А Н Н П
книг с
ш
Пиг1~ат.сот )

Ь’УІУ Н18ТОКІСАЬ 8Т11ВІЕ8. КЕ8ЕАКСНЕ8. І881ІЕ 2
ОЬБК8А 1УШТОМАК
ІІККАШЕ
А8 8ЕЕN В¥ \УЕ8ТЕІШ
Е^КОРЕАN ТКАУЕЬЕК8 Ш ТНЕ вЕССЖБ
НАЬР ОЕ ТНЕ ЕЮНТЕЕОТН СЕ1ЧТІІКУ
РпЬІізЬеД Ьу (Ье "Опіргюта сЬмгуІа"
ЬЧІу 1995 МшкісЬ
ЛЬВІВСЬКІ ІСТОРИЧНІ ПРАЦІ. ДОСЛІДЖЕННЯ. ВИП. 2
ОЛЕКСА ВШТОНЯК
УКРАЇНА В ОПИСАХ
ЗАХІДНЬОЕВРОПЕЙСЬКИХ
ПОДОРОЖНИКІВ ДРУГОЇ
ПОЛОВИНИ ХУЛІ СТОЛІТТЯ
Видавництво “Дніпрова хвиля"
Львів 1995 Мюнхен
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМ. М.ГРУШЕВСЬКОГО
Львівське відділення
Праця д-ра Олекси Вінтоняка (Мюнхен) у систематизова¬
ному вигляді подає широку й розмаїту картину економічного,
культурного та геополітичного становища в Україні другої по¬
ловини XVIII ст. В основу її лягли описи тогочасних захід¬
ноєвропейських подорожників. Значна частина матеріалів, що
стосуються одного з найважливіших моментів історії нашої
держави, вперше вводиться в науковий обіг. Робота викличе
безперечний інтерес не лише у фахівців, а й у широкого кола
українських читачів, які цікавляться історією України й опі¬
куються її майбутнім.
І8ВК 5-7702-0878-3 © Олекса Вінтоняк
© Передмова
Ярослав Дашкрвич, 1995
ШСЯАШЕ, А8 8ЕЕИ ВУ Ш8ТЕШ ЕІЖОРЕАИ ТКА УЕЬЕК8 М
ТНЕ 8ЕСОНВ НАІЕ ОЕ ТНЕ ЕІОНТЕЕИТН СЕИТІЖУ
ТЬіз угогк Ьу Оіекза ^іпіопіак, РЬ.Б. (МипісЬ), ргоуібез а
сотргеЬепзІуе оиіііпе о{ ІІкгаіпе’з есопотіс, сиііигаї ап(і £Єоро1іІіса1
зііиаііоп іп іЬе зесопб ЬаІГ о{ іЬе XVIIIа1 сепіигу. її із Ьазеб оп паггаїіуез
оГ ^езіет Еигореап ігауеіегз о і Ікаї Ііте. А 1аг£е раП о і іЬе таїегіаі
изеб, ге?етп£ Іо опе оГ іЬе тозі ітрогіапі регіобз іп іЬе Ьізіогу ої оиг
8іаІе, із тасіе ауаіІаЬІе Ю зсЬоІагз Іог іЬе Гігзі Ііте. ТЬе \¥огк \уі11,
ипсіоиЬіесіІу, ргоуе іпІегезііп£ поі опіу іо зресіаіізіз, Ьиі аізо Іо іЬозе
геабеїз, \уЬо аге іпіегезіесі іп іЬе Ьізіогу апб аге сопсегпеб аЬоиі іЬе Гиіиге
оГ ІІкгаіпе.
ВІЕ ЦККАШЕІИ Ш8ТЕІЖОРАІ8СНЕМ КЕІ8ЕВЕ8СНКЕІВІГМОЕН
А№ ВЕК ШЕІТЕН НАЬРТЕ ВЕ8 АСНТГЕШТЕН
тАнкнитЕКТ8
Баз уог1іе£епбе ^егк уоп Бг. Оіекза ^іпіопіак (МйпсЬеп) Ьіеіеі, іп
зузіетаїізіегіег Вагзіе11ип£з>уеізе, еіп итГаззепбез ипсі УІе1зеіІІ£ез Віїб
уоп бег окопотізсЬеп, киїїигеїіеп ипсі £еоро1іІізсЬеп Ьа£е іп сіег ІІкгаіпе
іп бег 2\уєіієп НаІЛе без 18. ІаЬгЬипбеПз, Ьазіегепб аиГ КеізеЬезсЬгеі-
Ьип£еп \УезІеигораізсЬег Кеізепбег іепег Та£е. Еіп Сговіеіі без аиГ еіпе
Ьебеиїзате 2еі1зраппе іп бег СезсЬісЬіе ипзегез Ьапбез Ьего£епеп
Маїегіаіз \уигбе Ьіег егзітаїз мгіззепзсЬаОДісЬ уєпуєгієі. Баз ^егк \уіг6
2\УеіГе11оз пісЬі пиг іп беп РасЬкгеізеп £говеп Апк1ап£ їїпбеп, зопбет
аисЬ ипіег ]епег ЬезегзсЬаЙ, біе зісЬ Ніг біе СезсЬісЬіе бег ІІкгаіпе
іпіегеззіегі ипб ит біе 2икипН без Ьапбез ЬетйЬі ізі.
5
^'^КВАINЕ VIIЕ РАН ЬЕ8 УОУАОЕШ18 ОЕ Ь'ЕІІВОРЕ
ОССІОЕМТАЬЕ ПАЛЕ ЬА ОЕІІХІЕМЕ МОІТІЕ
ИІІ XVIII ЗІЕСЬЕ
Ь’оиуга£е сій Иг. рЬіІ. Оіекаа \Уіпіопіак (МипісЬ) поиа ойтє ипе Іаг&е
уие рапогатіцие сіє 1а аііиаііоп есопотщие, сикигеїіе еі £еоро1ііідие еп
Икгаіпе дала 1а деихіете тоіііб сій XVIIIе а. Ь’аиіеигае Ьааеаиг Іеагбсіїа
деа уоуа£еига сіє ГЕигоре Оссідепіаіе сіє Геродие. Ьа ріирагі деа
доситепіа иііііаба, сопсетапі сеііербгіоде Ігеа ітрогіапіе дала 1 ’ЬіаІоіге
сіє РИкгаіпе, аопі тіа, роиг 1а ргетіеге Гоіа, а 1а сІіароаШоп сіеа бгидіїа еі
сЬегсЬеига. Ь*оиуга£е іпібгеазега, аапа доиіе, Іоиа Іеа арбсіаііаіеа, таіа
аиааі Іоиа сеих диі а’оссирепі сіє ГЬіаІоіге сіє Шкгаіпе еі а’іпдиібіепі де
аоп ауепіг.
***
їїСКАША УІ8ТА РОЯ Ю8 УШЕК08 ОЕ ЕІІКОРА ОССІОЕІЇТАЬ
ЕМІЛ 8ЕСІІША МІТАО ОЕЕ 8.ХУІІІ
Ьа оЬга деі Иг. Оіекаа ^іпіопіак (МипісЬ) ргеаепіа, еп Гогта
аіаіетаїігада у Ьааапдоае еп геїаіоа де уіаіегоа де Еигора Оссідепіаі де
адиеііа броса, ип сиадго атрііо у тиіііїасбіісо де 1а аііиасібп есопбтіса,
сикигаї у £еоро1кіса де Исгапіа еп 1а ае£ипда тіїад деі а. XVIII. Сгап
рагіе деі таїегіаі иІі1І2адо, ае гейеге а ипо де Іоа ааресіоа таа
ітрогіапіеа де 1а Ьіаіогіа исгапіа, еа Ігаїадо сіепіійсатепіе рог ргітега
уег. Ьа оЬга деарегіага ип?£гап іпіегеа по абіо епіге еаресіаііаіаз, аіпо
ІатЬібп епіге адиеііоа Іесіогеа цие ае іпіегеаап рог 1а Ьіаіогіа де Исгапіа
у уеіап рог аи рогуепіг.
6
ПЕРЕДМОВА
Українська історична наука, незважаючи на ті велетенські пе¬
решкоди, які майже постійно стояли - і ще стоять - на шляху її
нормального розвитку, високо оцінювала відомості про Україну та ук¬
раїнців, що збереглися в мемуарах, листах, описах, які виходили з-під
пера чужинців. Мандрівники здалека та зблизька, шукачі пригод чи
представники солідних професій, подорожні-туристи чи найманці-за-
робітчани окупаційної влади, які потрапляли в Україну часом дуже
несподівано, деколи брали до рук перо, щоб описати свої враження,
передати читачам Заходу і Сходу здобуті там відомості про край, роз¬
ташований на Великому кордоні між цивілізаціями Європи та Азії.
Враження очевидців, які потрапляли в Русь-Україну ще починаючи з
ІХ-Х ст. і фіксували те, що бачили, були більше або менше суб’єк¬
тивними, часом дуже достовірними або й фантастичними.
До важливих завдань джерелознавства української історії належить
виявлення, прочитання, критична інтерпретація, а також наукова
публікація мемуарної літератури про Україну. Вже перші історики
України, що стояли на позиціях наукового вивчення минулого укра¬
їнського народу, приділяли .велику увагу описам подорожей, мемуарам
інших типів. До джерел такого характеру зверталися ще Дмитро Бан-
тиш-Каменський, Ізмаїл Срезневський, Аполлон Скальковський,
Микола Маркевич. Та систематичне вивчення описів і спогадів чу¬
жинців про Україну почалося тільки в кінці XIX - на початку XX ст.
Цей напрям досліджень підтримував великий український історик
Михайло Гру шевський. Починають з’являтися огляди історичних
джерел мемуарно-описового змісту, спершу, так би мовити, інвен¬
таризаційно-інформаційного й бібліографічно-анотаційного профілю.
Пізніше аналіз стає глибшим, кількість охоплених чужинецьких авто¬
рів збільшується.
Варто згадати важливіші праці, які поступово розширили горизонти
даної своєрідної ділянки джерелознавства історії України, очевидно,
враховуючи, в першу чергу, праці, що охоплюють також матеріал з
другої половини XVIII ст. Піонером досліджень треба вважати Зенона
Кузелю, який в огляді “Чужинці про українців”, призначеному для ні-
мецькомовних читачів, згадав цілий ряд маловідомих на той час
7
подорожників1. Огляд З.Кузелі, в якому йдеться й про мандрівників
по Україні XVIII ст., швидко призабули. Протягом довгого часу ві¬
домості про подорожників, які побували в Україні до XVIII ст., їхню
мемуарну та наукову спадщину збирав Венямин Кордт. Його дуже
скрупульозне і насичене багатим фактичним матеріалом дослідження
не втратило наукової вартості досі2. За неперевіреними відомостями
В.Кордт збирав також матеріал про XVIII ст., але доля особистого ар¬
хіву невтомного вченого не дуже ясна - продовження за XVIII ст. досі
не знайдено. В цьому ж напрямі працював видатний історик Дмитро
Дорошенко. Матеріали його огляду “Україна та її історія в світлі за¬
хідноєвропейської літератури XVIII і першої половини XIX ст.” у дещо
розширеному та трансформованому вигляді (обмеження до творів ні¬
мецьких авторів) відбилися у його ж монографії “Україна і Рейх.
Дев’ять століть німецько-українських відносин”3.
Незвичайно насичений фактичним матеріалом аналітичний огляд
Ілька Борщака “Україна в літературі Західної Європи” зробив дуже
добру справу, поширюючи інформацію про якусь далеку і незрозумілу
країну у франкомовному науковому та взагалі інтелектуальному сві¬
ті4. Правилом контрасту це дослідження менше відоме українській іс¬
торичній науці; може, бар’єр буде зламано, коли монографія з’явиться
в українському перекладі5. Трохи іншим шляхом - поєднанням
інформації про мандрівників та дослідників України з обширними
1 Китіеіа 2. Біе АизІЗпсІег йЬег <Ііе Цкгаіпег // Цкгаіпізсіїе КипсізсЬаи. - ЧУіеп,
1907. - №.6-8. - 8.245-248; №.11-12. - 5.348-354; 1908. - №.1. - 5.15-18; №.10.
- 5.451-455; 1909. - №.1. - 5.27-34; №.3. - 5.124-128; №.4. - 5.166-170; №.8. -
5.333-336.
2 Кордт В. Чужоземні подорожі по Східній Україні до 1700 р. - Київ, 1926
(Збірник історично-філологічного відділу ВУАН. - N38).
3 Богозепко Б. Біе ІІкгаіпе іш<І іЬге СезсЬісЬіе іт ЬісЬіе <Іег ^езіеигораізсЬеп
ЬкегаШг <Іез ХУШ. шкІ <Іег егзіеп Н&ііїе <Іез XIX. ІаЬгіїипсІеПз // АЬ1іап41ші£еп<1
сіез ІЛсгаіпізсІїеп ЧУіззепзсЬаіїІісІїеп Іпзіііиіез іп Вегііп. - Вегііп, ЬеіргІ£, 1927.
- Всі. 1. - 8.1-70; Богозскепко Б. Біе ІЛсгаіпе ип<І <1аз КеісЬ. №ип ІаІігЬшкІеПе
сіеиізсії-икгаіпізсіїег Ве2Іе1шп£еп. - ЬеіргІ£, 1941; 2-е АиП. - 1942.
4 Вогзскак £. Ь‘ІЛсгаше сіапз 1а ІіПбгаШге <Іе ГЕигоре оссісіепіаіе. - Рагіз, 1935
(відбитка з журналу Ье МопсІе Зіауе. - Рагіз, 1933. - Т.3,4; 1934. - Т.1, 2; 1935.
-Т.1).
5 І.Боріцак доповнював свою працю до кінця життя. Інститут української
археографії Національної академії наук України готує до видання український
переклад дослідження разом з доповненнями, які автор дописував на спе¬
ціально вплетених чистих сторінках книжки. Цей доповнений примірник пе¬
редав до Києва Аркадій Жуковський (Париж).
8