Table Of ContentЯ рослав Т инченко
к о р п у с
о ф іц е р с ь к и й
У Н Р
країнської ародної еспубліки
1917—1921
( ^
ОФІЦЕРСЬКИЙ КОРПУС
АРМІЇ
української Народної Республіки
(1917- 1921)
Книга II
Ярослав Тинченко
корпус
ОФІЦЕРСЬКИЙ
А Р М І Ї
Української Народної Республіки
(1917- 1921)
II
Книга
Київ «Темпораї
УДК 94(477) «1917/1921» (035)
ББК 63,3 (4Укр) 61я2
Т 42
Редактор: Леся Марченко
Коректор: Марія Волоіцак
Дизайн та верстка: Микола Койдан
Тинченко Я.
Т 42 Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921).
Книга II: Наукове видання. — К: Темпора, 2011. — 424 с: іл.
15ВЫ 978-617-569-041-3
Друга книга «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки»
є продовженням дослідження, присвяченого командирам часів Визвольної війни
1917—1921 рр. У першому розділі книги показано спадковість військових тради
цій, який існував між козацькою старшиною часів Гетьмашцини, офіцерським
корпусом Російської імператорської армії та старшинами Армії УНР. Другий роз
діл оповідає про створення українських збройних сил та формування їх старшин
ського корпусу протягом 1917—1921 рр. Нарешті, у третьому розділі розглянуто
історію підготовки власних старшин — випускників військових вузів Української
Республіки. Друга книга містить також біографічні дані військових священиків;
списки старшин, підвищених до наступних військових звань протягом 1920—
1923 рр.; імена вояків, що отримали державні нагороди УНР, а також загальний
іменний покажчик на майже 7 тис осіб.
УДК 94(477) «1917/1921» (035)
ББК 63,3 (4Укр) 61я2
© Темпора, 2011
15ВЫ 978-617-569-041-3 © Т инченко Я., 2011
Гоніння на старшин та отаманія, січень-
травень 1919 р...........................................120
Реорганізація Дієвої армії УНР, літо-осінь
1919 р.........................................................132.
ЗМІСТ Зимовий похід та остання кампанія 1920 р. 139
Інтернування та ліквідація Армії УНР, доля
Вступне слово.....................................................2. українських вояків....................................147
Українці в офіцерському корпусі ?осійської Підготовка власного старшинського
імперії (XVII поч. XX ст.) 9 корпусу Армії УНР 157
—
Козаки — офіцери московських царів...........№.. Перші українські гуртки серед російських
Від Петра І до Катерини II.......... ..................11. юнкерів 160..
Ліквідація Запорозької Січі. Чорноморське Українізація 2-ї Київської школи прапор
козацтво.......................................................і&я щиків, розформування російських вій
Військова реформа 1783—1785 рр. на укра ськово-навчальних закладів.....................162.
їнських територіях....................................21 1-ша Українська військова школа ім. Б. Хмель
Масове поповнення українською молоддю ницького 166
офіцерського корпусу Російської імперії ..ж 2-га Українська військова школа...................169
Офіцери-українці та українське козацтво Доля юнаків 1-ї та 2-ї Українських військо
у Наполеонівських війнах.........................2$... вих шкіл.....................................................171
Офіцери-українці в армії Миколи і ...............м. Спроби створення юнацьких шкіл у 1918—
Військові реформи та війни Олександра II ...Ж. 1919 рр........................................................177
Участь офіцерів в українському національ Житомирська юнацька школа (Спільна вій
но-культурному житті................................41 ськова школа) 180..
Російська армія за часів Миколи II, роль Доля випускників та юнаків Житомирської
у ній українців........................................... юнацької школи 193
Спільна (Кам’янецька) юнацька школа,
Старшинський корпус Української армії 1920-1924 рр.............................................196
у 1917—1924 рр. 59 Спільна юнацька школа з підготовки старшин
Соціально-психологічний портрет україн військового часу при 3-й Залізній дивізії 206
ського старшини........................................ Доля випускників Спільної юнацької школи ...2.12.
Ранги, посади та інші терміни української
армії............................................................7.1. Військові священики Армії Української На
Старшини в українському військовому русі родної Республіки 225
1917 р...........................................................и
Формування основного старшинського Джерела 233
складу Армії УНР навесні 1918 р. ........91.
Інструкторська школа старшин 1(}1 Список старшин^ зарахованих на дійсну
Часи правління гетьмана П. П. Скоропад українську військову службу та підвище
ського ................................... Х0.7. них до наступних рангів протягом липня
Київська авантюра «Білої гвардії», листо- 1920 липня 1923 рр. 245
—
пад-грудень 1918 р....................................Ш..
Створення військ Директорії та розгром офі ►
церських дружин, лисгопад-грудень 1918 р. 117
5
Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921)
Реєстри випускників юнацьких шкіл Армії.
УНР 1919-1924 рр. 279 Реєстр Нагороджених Хрестом Симона
Реєстр юнаків першого випуску Спіль Петлюри за участь у збройній бороть
ної військової школи, підвищених до бі за державність України під проводом
першої старшинської ранги 5-го лис Головного Отамана Симона Петлюри
топада 1919 р. 280 1917-1921 рр. 291
Реєстр випускників першого випуску
Спільної юнацької школи (14.07.1921) 282 Реєстр Нагороджених Воєнним Хрестом
Реєстр випускників другого випуску 1917-1957 рр. 335
Спільної юнацької школи (28.07.1922) 283
Реєстр випускників третього випуску Реєстр Нагороджених Військовою від
Спільної юнацької школи (15.08.1923) „285 знакою «Хрест відродження» в пам'ять
Реєстр випускників четвертого випуску 60-ліття Армії УНР 365
Спільної юнацької школи (липень 1924) 286_
Реєстр випускників Спільної юнацької Іменний покажчик 379
школи з підготовки старшин вій
ськового часу (при 3-й Залізній диві
зії) (4.12.1921)..........................................287.
в
має чимало прогалин, особливо у сфері військо
вої історії, тому не може дати повної відповіді
на це запитання. Дослідники минулого і сучас
ності глибоко вивчають історію Українського
Вступне слово Нового часу — Козацько-Гетьманської держави
Богдана Хмельницького, Запорозької Січі, Реє
Протягом багатьох століть воєначальники стрового, Слобідського і Чорноморського ко-
та офіцери українського походження здобували зацтв тощо та не шкодують уваги до тематики
славу іншим арміям, зокрема російській. На Другої світової війни. Однак ми досі не маємо
полях світових битв вони не раз доводили, що жодного ґрунтовного дослідження про військову
вміють вправно воювати, не відступають перед справу українців між цими двома епохами.
небезпекою та наполегливо йдуть до перемоги. Найяскравішою сторінкою української іс
1917 р. їм випала нагода підняти зброю за влас торії цього періоду була боротьба за власну дер
ну державу — Українську Народну Республіку. жаву в 1917—1921 рр. Однак слід зауважити, що
Зважаючи на поразку у Визвольній війні, хтось її уможливили майже 300 попередніх років, під
може сказати, що вони — офіцери колись во час яких українці служили в арміях інших кра
рожих армій ~ не змогли використати дарова їн. В іншому разі Україна не мала б десятків ти
ний історією шанс. Але на цю ситуацію можна сяч професійно підготовлених вояків, насампе
подивитись і з другого боку: з лав денаціона ред офіцерів, ж здатних вибороти її незалежність
лізованого та деполітизованого російського офі і захистити від зовнішніх зазіхань.
церства виокремилися тисячі старшин, що ви- Старшинський (тобто офіцерський) склад
. *
рішили служити під українським прапором до Армії Української Народної Республіки 1917—
кінця свого життя — розділяючи з ним долю та 1921 рр. більш як на 90 % становили колишні офі
недолю. І тепер, коли Україна мирним, цивілі цери російської імператорської армії. Таку саму
зованим шляхом здобула собі незалежність, ми частку в Українській Галицькій армії налічували
можемо гордо стверджувати, що в нас були свої вихідці з австро-угорського офіцерського корпусу.
герої, які гідно боролися, вмирали та перемага Це були два абсолютно різні за військовою ети
ли в ім'я власної вільної держави, — старшини кою, ментальністю та вихованням типи старшин.
Армії УНР. Тож коли українців — представників обох офіцер
У час новітніх наукових технологій роль ських корпусів, протягом 1917—1921 рр. зводили
сухопутного війська в житті держави та її в одну військову частину, між ними починалися
громадян з кожним роком втрачає свою зна тертя і непорозуміння. Єднання могло відбутися
чущість. Нині вже відійшли на другий план лише за умови, коли офіцери-українці з австро-
особиста хоробрість, вміння вести за собою угорської армії цілком підкорялися військовим
людей, вправно здійснювати піхотні, кавале звичаям і традиціям своїх співвітчизників з Над
рійські, танкові удари, багнетні атаки, володіти дніпрянської України або навпаки — колишні
основами тактики і стратегії. Нині військова російські царські офіцери приймали військову
справа більше залежить від техніків і програ етику австро-угорської армії.
містів, ніж від пересічних командирів. Ми є Досліджувати історію Армії УНР або Укра
свідками зміни однієї військової епохи — часу їнської Галицької армії неможливо без знання іс
гармат, кулеметів, танків і літаків іншою — до торії російських і австро-угорських збройних сил.
бою ракет і космічної зброї. До того ж необхідно добре орієнтуватися в тако
Якою ж була для українців минула військо му складному питанні, як роль і місце українців
ва епоха? Українська історична наука до сьогодні у Російській та Австро-Угорській імперіях та їх-
Офіцерський корпус Армй УИР (1917—1921)
ніх арміях. Адже у війську Московського царства, психологічний портрет старшини Армії УНР.
а згодом — Російської імперії українці служили По-друге, подати історію військової служби
з часів гетьмана Івана Сагайдачного, а в силах Ав українців в армії Російської імперії. По-третє,
стрійської монархії — з початку XIX ст. Вони були зібрати якомога повніший біографічний матері
органічною частиною армій обох держав і за дов ал про героїв та командний склад Української
гі роки увібрали в себе всі їх специфічні риси Народної Республіки. Слід зазначити, що цією
та прикмети. Саме тому історію Армії УНР слід монографією історія Армії УНР не вичерпуєть
починати з перебування українців у російських ся. Поза увагою автора залишилися дві глобаль
військах, а історію Української Галицької армії — ні теми — бойові дії армії під час Визвольної
з буття українських вояків в австро-угорських війни 1917—1921 рр. та історія українських час
збройних силах. тин і підрозділів, які він сподівається розкрити
Наше дослідження присвячене винятково у подальших своїх роботах.
Армії УНР та її старшинському складу, але воно Тематика історії офіцерського корпусу
було б неповним, якщо б ми не почали істо Української Армії доби Визвольної війни 1917—
рію старшин Української Народної Республіки 1921 рр. другою книгою не вичерпується, і вже
з оповіді про службу їх та їхніх попередників зараз готується книга третя, в яку увійдуть за
у російській армії протягом майже 300 років. гальні списки особового складу Армії УНР
Ця інформація дає ключ до розуміння психо у 1920—1923 рр., а також доповнення до першої
логії офіцерів-українців, які у 1917—1918 рр. по книги — біографічного довідника.
чали формувати власні збройні сили, а невдовзі За допомогу в роботі над книгою авторо
й виборювати незалежну та самостійну Україн ві хотілося б висловити подяку колекціонерам-
ську Народну Республіку. ентузіастам військової історії Олександрові Ру-
Ця праця має кілька конкретних цілей. диченку, Олександрові Пересадьку, Олександрові
По-перше, максимально розкрити соціально- Кучеруку та Михайлові Селезньову.
,
Ярослав Тинченко
квітень 2011 р.
8
УКРАЇНЦІ
В ОФІЦЕРСЬКОМУ КОРПУСІ
РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
(XVII - поч. XX ст.)
піти на черговий приступ Москви, і, як визнає
більшість літописців та істориків, місто було
приреченим на поразку. Проте у вирішальний
Козаки — офіцери московських момент запорожці відмовилися штурмувати
царів останню лінію оборонних споруд московської
фортеці та повернули додому.
Вихідці з України були здавна традиційно Існує кілька версій того, чому Сагайдачний
бажаними кандидатами на заміщення не звоював тоді Москви. Найбільш поширене
офіцерських та генеральських посад в армії в українській історіографії пояснення твердить,
Московського царства та, пізніше, Російської що польський королевич Владислав заборгував
імперії. Це обумовлюється, насамперед, спіль козакам досить значну суму за участь у поході,
ною релігією — православ’ям, яке з початку а тому вони і відмовилися класти свої голови
XVII ст. й аж до 1917 р. було головною ідеологіч за польську справу. Відомий український дослід
ною зброєю московських царів та російських ник XIX ст. М. Максимович пропагував інше
імператорів. Незважаючи на те, що на службу тлумачення подій — «офіційно-державне» для
до Москви, а згодом до Санкт-Петербурга того часу: запорожці почули дзвін православних
доводилося запрошувати тисячі іноземних храмів у Москві, в них прокинулися релігійні
фахівців, насамперед військових, на них важко почуття, і вони відмовилися штурмувати міс
було покладатись у загрозливих ситуаціях. то. Яка з наявних версій найбільш достовірна,
Битва під Нарвою 1700 р., під час якої з армії сьогодні важко визначити. Однак по тій історії
Петра І на бік Карла XII перебігла більшість залишилося два незаперечні факти: перший —
офіцерів-іноземців, а решту їх, як іновірців запорожці повернули від Москви, і другий — до
та потенційних зрадників, перекололи солдати, сить значна їх частина перейшла на службу до
красномовно довела, що відданих фахівців слід Московського царя.
шукати серед «своїх» — православних. Відтоді Тільки протягом вересня—грудня 1618 р.
російські імператори традиційно віддавали втекли з українсько-польської армії та пе
перевагу особам православного віросповідання. рейшли на московську службу 138 козаків.
Саме в цьому — єдиній вірі, слід шукати 27 грудня 1618 р. залишився у Калузі та був
першоджерело появи вихідців з України серед прийнятий до московського війська цілий ко
аристократії та військової еліти Московського зацький полк Ждана Конші (Коншина), який
царства і Російської імперії. нараховував 602 запорожці, траплялися й інші
Перший випадок масової появи уро подібні випадки. Московський цар одразу оці
дженців України в офіцерському корпусі Ро нив козаків — їх було обдаровано значними, як
сії відбувся за часів гетьманування Петра на той час, грошима та хутром і як військову
Сагайдачного. Передували цьому обставини знать розподілено по найбільших містах цар
серпня-вересня 1618 р., коли українське коза ства1.
цтво на чолі з гетьманом П. Сагайдачним ра Більшість запорожців, які 1618 р. перейшли
зом із польськими військами ходило на Москву на московську службу, згодом стали заможними
і навіть намагалося її взяти приступом. При можновладцями, а їхні нащадки — представ
чому козаки спалили всі передмістя та погра никами російської аристократії. Зокрема, по
бували кілька великих російських міст, вини томки полковника Ждана Конші — Каншини
щивши частину їх мешканців. У ніч з 11 на (Коншини) у XVIII ст. стали графами та відігра
12 жовтня 1618 р., напередодні свята Святої вали досить помітну роль у політичному житті
Покрови, запорозькі козаки та поляки мусили Російської імперії.
