Table Of Content§ 1-2. Загальна характеристика адміністративного права
1. Поняття «адміністративне право»^.
Адміністративне право — галузь права, якою регулюються суспіль
ні відносини, що виникають у сфері функціонування виконавчої влади.
Адміністративне право визначає порядок формування та діяльності
органів виконавчої влади, їх повноваження. Норми цієї галузі права
регулюють права фізичних та юридичних осіб у відносинах з органа
ми держави. Крім того, норми адміністративного права визначають
підстави та порядок притягнення до адміністративної відповідаль
ності, види адміністративних стягнень.
Основними джерелами адміністративного права є Конституція
України, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів
України. Серед законів, які є джерелами адміністративного права, —
Закони України «Про державну службу», «Про освіту», «Про міліцію»,
«Про залізничний транспорт» тощо, а також Кодекс України про ад
міністративні правопорушення.
Адміністративне право поділяється на дві частини — загальну та
особливу. Загальна частина адміністративного права містить норми,
які стосуються всіх галузей державного управління. Це принципи
адміністративного права, норми, що визначають форми і методи держав
ного управління, засади адміністративної відповідальності тощо. Норми ж
особливої частини регулюють відносини в окремих галузях державного
управління — освіті, охороні здоров’я, транспорті, обороні тощо.
Предметом адміністративного права є суспільні відносини, які скла
даються в процесі виконання функцій органами державного управлін
ня. Вони виникають у результаті владної діяльності державних органів,
у них обов’язково бере участь орган держави. Суспільні відносини завжди
є результатом свідомої цілеспрямованої діяльності від імені держави.
Основним методом правового регулювання, який застосовує адмі
ністративне право, є імперативний (або метод субординації).
Пригадайте, що е характерним для імперативного методу регулю
вання.
2. Адміністративні правовідносини.
Унаслідок впливу держави, іі органів і посадових осіб на поведінку,
дії різноманітних суб’єктів виникають адміністративно-правові від
носини. Характерною рисою цих правовідносин є їх державно-влад-
ний характер. Це означає, що один із суб’єктів цих правовідносин
обов’язково має владні повноваження щодо інших учасників право
відносин. Адміністративні правовідносини виникають у сфері дер
жавного управління. Хоча вони можуть виникати за ініціативою
будь-якої сторони правовідносин, згода інщої сторони не завжди є
обов’язковою.
Суб’єктами адміністративних правовідносин можуть бути насам
перед державні органи (Верховна Рада України, Президент України,
органи місцевого самоврядування, органи державної виконавчої вла
ди тощо). Крім того, суб’єктами адміністративних правовідносин мо
жуть бути різноманітні фізичні та юридичні особи. Об’єктом адмініс
тративних правовідносин є управлінська діяльність суб’єктів владних
повноважень.
3. Поняття та методи державного управління.
Що ви розумієте під поняттям «управління»? Наведіть приклади
різних видів управління, з якими вам доводилося стикатися.
Одним з основних завдань держави є організація життєдіяльності
людського суспільства. Однак реалізація цього завдання неможлива
без організації управління різними спільнотами, які становлять су
спільство, — організаціями, установами, цілими галузями, окремими
людьми. Це здійснюється в процесі державного управління. Держав
не управління — це діяльність держави та її органів, яка полягає в
організаційному впливі на суспільні відносини в економічній, соціа
льно-культурній та адміністративно-політичній сферах, шляхом
застосування державно-владних повноважень.
У державному управлінні використовуються різноманітні методи.
Основними з них є переконання, заохочення та примус. Для забезпе
чення максимально ефективного управління необхідно гармонійно та
обґрунтовано поєднувати різні методи управління.
При цьому в сучасних демократичних державах визнається про
відна роль методів переконання та заохочення. Ці методи знаходять
вияв у проведенні правової пропаганди, інформуванні населення про
стан справ, діяльність органів державної влади, заохоченні громадян,
які активно беруть участь у боротьбі з правопорушеннями, тощо.
Однак не завжди зазначені методи виявляються достатніми. Тому
органи державної влади в разі необхідності можуть застосовувати й ме
тод адміністративного примусу. Його метою є запобігання протиправ
ним діям, їх примусове припинення, поновлення порушених прав і при
тягнення винних до адміністративної відповідальності.
До заходів адміністративного запобігання належать примусові дії
державних органів, які мають завадити поширенню небезпеки, від
вернути її. До таких заходів відносять: перевірку документів, тран
спортних засобів, режиму зберігання зброї, заборона або обмеження
pjrxy транспорту або пішоходів на певних ділянках місцевості чи
доступу на них громадян тощо.
Коли треба припинити правопорушення, забезпечити притягнен
ня винних до адміністративної відповідальності, застосовують заходи
адміністративного припинення. Ними можуть бути: вимога припини
ти протиправну поведінку, застосування фізичного впливу, спеціаль
них засобів, зброї, вилучення певних предметів, припинення роботи
підприємств, виробництв, обладнання, які загрожують безпеці, тощо.
З метою поновлення порушених прав можливі виселення з неза
конно зайнятих приміщень, знесення самовільно збудованих буді
вель, вилучення майна чи коштів, отриманих незаконним шляхом.
І нарешті, у разі скоєння особою адміністративного правопору
шення вона притягається до адміністративної відповідальності. По
рядок притягнення до адміністративної відповідальності, перелік ад
міністративних стягнень містить Кодекс України про адміністративні
правопорушення. Про адміністративні правопорушення та стягнення,
які можуть накладатися за них, ви дізнаєтеся пізніше.
4. Державна служба.
Реалізація державного управління неможлива без людей, установ,
які будуть виконувати функції держави. Професійну діяльність осіб,
які займають посади в органах державної влади та їх апараті, вико
нують завдання й функції держави та одержують заробітну плату за
рахунок державного бюджету, називають державною службою.
Відповідно до законодавства, кожен громадянин України незалежно
від його походження, соціального та майнового стану, расової та етніч
ної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань,
місця проживання має право вступити на державну службу. Прийом
на державну службу відбувається, як правило, на конкурсних засадах.
Особа, яка бажає стати державним службовцем, повинна мати відпо
відну професійну підготовку, досвід, прийняти присягу державного
службовця. Державний службовець — це особа, яка на професійній
основі займає посаду в державних органах та їх апараті, наділена
відповідними службовими повноваженнями для практичного вико
нання завдань і функцій держави й одержує заробітну нлату з дер
жавного бюджету. Важливо зазначити, що державними службовцями
є не всі працівники державних органів, а лише ті, які безпосередньо мають
певні повноваження щодо виконання функцій держави. Так, водій, при
биральниця, спеціаліст-комп’ютерник, навіть якщо вони працюють у най
вищих державних установах, не мають статусу державного службовця.
Державний службовець зобов’язаний сумлінно виконувати служ
бові обов’язки, шанобливо ставитися до громадян, утримуватися від
дій та вчинків, які можуть зашкодити інтересам служби, від викорис
тання свого становища у власних цілях. Державний службовець не
має права проявляти бюрократизм, виявляти упередженість чи при
хильність до будь-яких осіб, установ, організацій, використовувати
своє службове становище в корисливих цілях.
Кожному державному службовцю присвоюється певний ранг, який
залежить від органу, у якому він працює, та займаної ним посади.
Категорія Ранги Хто
посад дер держав при
Посади
жавного ного служ своює
службовця бовця ранг
1 1-3 Прези Перші заступники міністрів, глави облас
дент них, Київської, Севастопольської міських
України державних адміністрації!
2 3-5 Кабінет Заступники міністрів, помічники та радни
Міністрів ки Президента України, перші заступники
України глав обласних, Київської, Севастопольської
міських державних адміністрацій, керівни
ки підрозділів апарату Кабінету Міністрів,
Адміністрації Президента України, Секре
таріату Верховної Ради
3 5-7 Головні спеціалісти апарату Кабінету
Міністрів, Адміністрації Президента України,
Керівник Секретаріату Верховної Ради, глави район
державно них державних адміністрацій, начальники
го органу, управлінь, інших підрозділів міністерств
у якому
4 7-9 Спеціалісти апарату Кабінету Міністрів,
працює
Адміністрації Президента України, Секре
держав
таріату Верховної Ради, керівники підрозді
ний служ
лів обласних, Київської, Севастопольської
бовець
міських державних адміністрацій
5 9-11 Спеціалісти міністерств, заступники глав ра
йонних державних адміністрацій, заступники
керівників управлінь, інших підрозділів мініс
терств, обласних, Київської, Севастопольської
міських державних адміністрацій
Продовження табл.
Керівник Керівники підрозділів районних держав
державно них адміністрацій, спеціалісти підрозділів
11-13 го органу, обласних, Київської, Севастопольської
у якому міських державних адміністрацій
працює
державний Спеціалісти підрозділів районних держав
службо них адміністрацій
13-15
вець
Позбавити державного службовця присвоєного рангу може лише
суд у разі визнання його винним у скоєнні злочину.
Державні службовці не мають права займатися підприємницькою
діяльністю, займати інші оплачувані посади, крім викладацької, творчої,
наукової діяльності у вільний від роботи час. Державним службовцям
заборонено брати участь у страйках. Водночас ддя державних служ
бовців установлено систему додаткових виплат за успіхи в роботі, за
лежно від строку державної служби зростає тривалість відпустки дер
жавного службовця, після виходу на пенсію держслужбовець має право
на підвищену пенсію.
У разі порушення службовцем його обов’язків, їх недбалого вико
нання можливе застосування до нього заходів дисциплінарного впливу,
накладення на нього дисциплінарних стягнень.
Пригадайте, які дисциплінарні стягнення передбачені Кодексом
законів про працю.
Крім стягнень, передбачених для всіх працівників, до державних
службовців можуть застосовуватися попередження про неповну служ
бову відповідність, їм може бути затримано присвоєння чергового рангу
або призначення на вищу посаду строком до року.
Адміністративне право, державне управління, державна
служба, державний службовець.
1. Поясніть поняття: адміністративне право, державне управління,
державна служба, державний службовець.
2. Назвіть основні джерела адміністративного права.
3. Визначте предмет та основний метод адміністративного права.
4. Наведіть приклади застосування різних методів державного
управління.
5*. Висловіть свою думку щодо співвідношення різних методів дер
жавного управління на сучасному етапі та тенденцій їх розвитку.
6. Дізнайтеся, які державні службовці працюють у вашому населено
му пункті, районі.
7*. Висловіть свою думку щодо ефективності та якості роботи дер
жавних службовців у вашому населеному пункті, районі, області.
8*. Визначте позитивні та негативні сторони роботи державних служ
бовців. Чи приваблює вас ця робота в майбутньому?
«Руська правда» — найдавніша збірка
правових норм Давньої Русі. Збереглася в
більш пізніх списках (копіях) XIII-XV ст.
Більшість учених уважає, що найдавніші
списки збірки («Правда Ярослава») з’яви
лися за часів князювання в Києві Ярослава
Мудрого (1019-1054). Згодом текст було
уточнено та доповнено синами Ярослава
(«Правда Ярославичів»). «Руська правда»
була створена на основі кодифікації звича
євого права старослав’янських племен із
використанням норм скандинавського та
візантійського права. Певний вплив на
створення збірки мали також норми цер
ковного права. У збірці містилися норми,
Один із найдавніших списків
які за сучасними критеріями можна віднес
«Руської правди» та «золотий
ковчег», у якому зберігалася ти до кримінального, цивільного й сімейного
«Руська правда» права.
§ 3-4. Адміністративне правопорушення
1. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення.
У житті трапляються випадки, коли особа порушує встановлені
норми законодавства. Одним із найпоширеніших видів правопору
шень є адміністративні проступки.
Наведіть приклади адміністративних правопорушень.
Адміністративне правопорушення (адміністративний проступок) —
протиправне винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи безді
яльність), яке посягає на суспільні відносини, що охороняються
законом, за яке законодавством України передбачено адміністра
тивну відповідальність.
Ознаки адміністративного правопорушення подібні до ознак будь-
якого правопорушення. До них належать: протинравність (порушення
установлених законом правил, норм поведінки), винність (правопо
рушення сталося унаслідок умисних дій порушника або внаслідок при
8
пущеної ним необережності), посягання на інтереси, які охороняються
державою. Адміністративне правопорушення може полягати в дії або
бездіяльності, але не в думках, намірах і бажаннях. Особливість адмі
ністративного правопорушення в тому, що за нього передбачена саме
адміністративна відповідальність.
Адміністративні правопорушення в багатьох випадках нагадують
інші види правопорушень. Так, від кримінальних злочинів адмініст
ративні правопорушення відрізняються передусім меншою соціаль
ною небезпекою. Крім того, на відміну від злочинів, які можуть бути
встановлені лише Кримінальним кодексом, адміністративні правопо
рушення можуть визначатися не лише Кодексом про адміністративні
правопорушення, а й іншими нормативними актами, зокрема місце
вих органів влади. Ще однією важливою відмінністю є те, що в разі
скоєння злочину питання про відповідальність і застосування кримі
нального покарання може розглядати тільки суд. Якщо ж ідеться про
адміністративне правопорушення, розгляд справи та вирішення пи
тання про адміністративну відповідальність і застосування адмініс
тративних стягнень можливе не лише судом, а й багатьма іншими
державними органами.
2. Види адміністративних правопорушень.
Кодекс про адміністративні правопорушення передбачає чимало
різноманітних адміністративних правопорушень, тому виникає потре
ба в їх класифікації.
Адміністративні правопорушення можна поділити залежно від сту
пеня суспільної небезпеки, який вони становлять, на основні та квалі
фіковані. До кваліфікованих складів правопорушень відносять ті, які
містять обставини, що суттєво збільшують їх небезпеку. Такими обста
винами закон досить часто визнає повторність скоєння правопорушен
ня, настання шкідливих наслідків, створення аварійної ситуації тощо.
Залежно від характеру шкоди, яку завдає правопорушення, їх по
діляють на порушення з матеріальним і формальним складом. Право
порушення з матеріальним складом завдають матеріальну чи іншу
шкоду, при формальному складі шкода не є обов’язковою ознакою
правопорушення.
Залежно від того, ким може бути скоєне адміністративне правопо
рушення, їх поділяють на приватні (особисті) та службові (посадові).
За особливостями побудови статті кодексу способом викладу
сутності правопорушення їх склади поділяють на описові та бланкет-
ні. В описових складах міститься опис діяння, яке визнається пра
вопорушенням. При бланкетному складі в описі правопорушення
в кодексі міститься посилання на порушення іншого нормативного
акта, наприклад Правил дорожнього руху. Правил пожежної безпеки
тощо.
9
3. Адміністративна відповідальність.
Держава не залишає безкарною особу, яка скоїла адміністративне
правопорушення, — вона може бути притягнута до адміністративної
відповідальності. Адміністративна відповідальність — це специфіч
не реагування держави на адміністративне правопорушення, що
полягає в застосуванні вповноваженим органом або посадовою
особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопору
шення.
Адміністративна відповідальність є наслідком правопорушення,
скоєння діяння, яке визначено законодавством як адміністративне
правопорушення. Вона застосовується з метою захисту суспільства,
установленого державою порядку від правопорушень. Адміністратив
на відповідальність передбачена законодавством і є застосуванням
санкцій, установлених правовими нормами. Адміністративна відпові
дальність завжди пов’язана з певними негативними наслідками для
правопорушника, із примусом, який до нього застосовується. При
цьому відповідальність не може бути застосована без дотримання ус
тановлених процесуальних норм — складання певних документів, ви
конання певних процедур тощо.
Для адміністративної відповідальності характерні певні особли
вості. Насамперед правопорушення, за які вона настає, визначені не
лише Кодексом про адміністративні правопорушення України, а й ін
шими нормативними актами. Серед актів, ш,о визначають діяння, за
які настає адміністративна відповідальність, — Закони України «Про
боротьбу з корупцією», «Про надзвичайний стан» тощо, окремі пра
вопорушення (зокрема, у галузі охорони тиші, підтримання чистоти
тощо) можуть бути визначені рішеннями місцевих органів державної
влади та органів місцевого самоврядування. При цьому право при
ймати рішення про притягнення до адміністративної відповідаль
ності може чимало різних органів, зокрема суд, органи внутрішніх
справ, державної прикордонної служби, санітарно-епідеміологічної
служби, контролери в транспорті, інспектори лісової та рибної охоро
ни тощо.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не
обхідною умовою є наявність визначених підстав. Фактичною під
ставою притягнення до адміністративної відповідальності є скоєння
нею діяння, яке визначене законодавством як адміністративне право
порушення. Другою процесуальною підставою є рішення, постанова,
інший акт застосування норми права, виданий уповноваженим орга
ном чи посадовою особою. Деякі науковці визначають ще одну —
нормативну — підставу, а саме: наявність норми, яка визначає певне
діяння як адміністративне правопорушення.
10
4. Адміністративні стягнення.
У разі притягаення особи до адміністративної відповідальності на неї
накладаються адміністративні стягнення. Адміністративне стягнення
е мірою адміністративної відповідальності, заходом державно-право
вого примусу, що застосовується з метою виховання особи, яка вчи
нила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню
нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами.
Усі адміністративні стягнення можна поділити за кількома ознака
ми. За характером негативного впливу на правопорушника стягнення
можуть 6jth: особисті (які впливають на правопорзшіника, обмежують
його права), майнові (зменшують економічний добробут правопоруш
ника, зменшують його майно або доходи), особисто-майнові, які че
рез обмеження прав правопорушника опосередковано впливають на
його майновий стан.
Стягнення бувають: разовими, одномоментними, які виконують
одразу, в один момент, та триваючими, виконання яких триває протя
гом певного часу.
Крім того, стягнення поділяють на основні, які призначаються са
мостійно, та додаткові, які призначаються одночасно з іншими стяг
неннями, приєднуються до основного.
Законодавство передбачає сім видів адміністративних стягнень.
При скоєнні правопорушень, які не є тяжкими, можливе застосуван
ня попередження. Попередження — це офіційне застереження пра
вопорушника уповноваженою посадовою особою про неприпусти
мість вчинення ним адміністративного правопорушення. Важливо
зазначити, шо попередження здійснюється лише в письмовій формі
або за допомогою спеціальних засобів. Наприклад, у разі порушення
Правил дорожнього руху водієм або правил руху по річках судново
дієм їм робиться відмітка в спеціальному талоні попереджень.
Одним із найпоширеніших адміністративних стягнень є штраф —
грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових осіб
у випадках і розмірі, установлених Кодексом України про адміністра
тивні правопорушення. Штраф може застосовуватися як на підставі
рішення суду, іншого органу, так і стягуватися на місці (наприклад, при
виявленні безоплатного проїзду в транспорті).
Закон передбачає використання стягнення у вигляді оплатного
вилучення предметів, які є знаряддям вчинення або безпосереднім
об’єктом адміністративного правопорушення. Так, може бути вилу
чено мисливську рушницю в порушника правил мисливства, сітки —
у рибалки-браконьєра. Вказаний предмет вилучається незалежно від
бажання власника, реалізується через торговельну мережу, а отримані
від продажу кошти (за вилученням витрат на зберігання та продаж)
повертаються колишньому власнику.
11
Якщо при оплатному вилученні колишній власник отримує частину
вартості свого вилз^еного майна, то в разі конфіскації предмета,
який став знаряддям вчинення або об’єктом адміністративного пра
вопорушення, вил5^ений предмет або кошти від його реалізації пере
даються в доход держави.
Досить широко застосовується таке стягнення, як позбавлення
спеціального права на строк до З років. Як адміністративне стягнення
застосовується, наприклад, позбавлення права управління транспорт
ними засобами (водійських прав) або права на полювання. Це стяг
нення застосовується за порушення, пов’язані з використанням права,
якого особу позбавляють.
Одним із найтяжчих адміністративних стягнень є виправні роботи.
Особа, до якої застосовано це стягнення, продовжує працювати на своєму
місці роботи, однак протягом строку стягнення (від 15 днів до 2 місяців)
з її заробітної плати утримується до 20 % заробітку в доход держави.
Зазначимо, що виправні роботи можуть бути призначені лише судом
особам, які мають постійну роботу. Це стягнення не може застосовувати
ся до непрацездатних осіб (інвалідів, пенсіонерів за віком, вагітних жінок),
а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів.
У період відбування зазначеного стягнення порушник не може піти в
чергову відпустку, звільнитися за власним бажанням.
Найсуворішим видом адміністративного стягнення є адміністра
тивний арешт. Він також призначається тільки судом за найбільш
небезпечні адміністративні правопорушення, які за рівнем суспільної
небезпеки наближаються' до злочинів. Термін адміністративного
арешту — до 15 діб. Це стягнення не застосовують до неповнолітніх,
жінок, які мають дітей віком до 12 років, інвалідів 1-ї та 2-ї груп, вій
ськовослужбовців.
Важливо зазначити, що перелік стягнень не є вичерпним. Закон пе
редбачає, що можливе запровадження інших адміністративних стягнень.
Так, до правопорушників іноземців можливе застосування стягнення —
видворення за межі України.
5. Особливості адміністративної відповідальності
неповнолітніх осіб.
Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає,
що до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті фі
зичні особи, які досягнули 16 років. Однак при цьому передбачено ряд
особливостей у притягненні неповнолітніх до адміністративної відпо
відальності.
У разі вчинення адміністративного правопорушення неповноліт
ньою особою у віці від 16 до 18 років застосовуються заходи впливу,
передбачені саме для них.
12
